УХВАЛА

Іменем України

23 травня 2007 року                                                                                         м.  Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючої                                               судді ДОРЧИНЕЦЬ С. Г.

суддів                                                        КОНДОРА Р.Ю.,  МАШКАРИНЦЯ М. М.

за участю прокурора                               ФОТЧЕНКА С. І.

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_2. та ОСОБА_1. на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпат­ської області від 26 лютого 2007 р.

Цим вироком

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1року народження,  уродженця та мешканця с АДРЕСА_1,  українця,  громадянина України,  одруженого,  має на утриманні 2-х малолі­тніх дітей,  не працює,  не судимого,

засуджено за  ст.  332 ч. 1 КК України до 3-х років позбавлення волі з; конфіскацією транс­портних або інших засобів вчинення злочину,  за  ст.  332 ч. 2 КК України - до 4-х років по­збавлення волі з конфіскацією засобів вчинення злочину,  за  ст.  304 КК України - до 2-х років позбавлення волі. На підставі  ст.  70 КК України за сукупністю злочинів шляхом по­глинення менш суворого покарання більш суворим 'остаточно до відбуття засудженому призначено покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі з конфіскацією транспортних або інших засобів вчинення злочину.

ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2року народження,  уродженця Респу­бліки Киргизстан,  мешканця м.  АДРЕСА_2 ­ті,  німця,  громадянина України,  неодруженого,  не працює,  судимого 27.07.2006 р. Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за  ст.  332 ч. 2 КК Украї­ни до 3-х років позбавлення волі із звільненням на підставі  ст.  75 КК України від відбування покарання з випробуванням з 2-річним іспитовим строком,

виправдано за  ст.  304 КК України у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочи­ну; засуджено за  ст.  332 ч. 2 КК України до 3-х років позбавлення волі з конфіскацією за­собів вчинення злочину. На підставі  ст.  71 КК України до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Ужгородського міськра­йонного суду від 27.07.2006 р. і остаточно за сукупністю вироків призначено засудженому покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі з конфіскацією засобів вчинення злочину.

ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_3року народження,  уродженця м.  Ужгорода,  зареєстрованого за адресою с АДРЕСА_3,  фактично проживає в м.  АДРЕСА_4,  українця,  громадянина України,  неодруженого,  не працює,  не судимого,

засуджено за  ст.  332 ч. 2 КК України до 3-х років позбавлення волі. На підставі  ст.  ст.  75,  104 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням,  якщо він протягом 2-х річного іспитового строку не вчинить нового злочину та повідомлятиме

Справа № 11-311/07                                                          Номер рядка статистичного звіту:

Головуючий у 1-й інстанції Домніцький В. В.

Доповідач Кондор Р.Ю.

2

органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання,  роботи або навчан­ня,  періодично з'являтиметься до цих органів для реєстрації.

Ухвалено: запобіжні заходи до набрання вироком законної сили засудженим ОСОБА_1. та ОСОБА_2. залишити попередніми - взяття під варту,  ОСОБА_3. - змінити на підписку про невиїзд,  звільнивши його з-під варти; початок строку відбуття покарання ра­хувати з моменту затримання ОСОБА_1. з 06.09.2006 p.,  ОСОБА_2. - з 01.09.2006 р.

За вироком суду ОСОБА_1.,  ОСОБА_2. та ОСОБА_3. визнано винними в насту­пному.

ОСОБА_1 27.12.2005 р. близько 2320 к.ч.,  з метою незаконного переправлення осіб через Державний кордон України провів громадян Республіки Молдови ОСОБА_4.,  ОСОБА_5.,  ОСОБА_6.,  ОСОБА_7 до інженерно-технічних споруд ДПС України,  де утворив пролаз у загороджувальному паркані,  через який переправив зазначених осіб та разом з ними незаконно,  поза пунктом пропуску,  перетнув українсько-словацький кордон в районі 309-го прикордонного знаку на ділянці прикордонної застави „Ужгород" м.  Ужго­рода та пройшов на територію Словацької Республіки,  де був затриманий прикордонною поліцією та повернутий в Україну.

Крім цього,  ОСОБА_1 31.08.2006 р. близько 1400 к.ч.,  в інтернет-клубі „Ультра" по вул.  Капушанській в м.  Ужгороді,  знаючи,  що ОСОБА_3. є неповнолітнім та втягнувши його в злочинну діяльність,  домовився з ОСОБА_2. та з ОСОБА_3. про незаконне переправлення через Державний кордон України поза пунктом пропуску 4-х громадян Ре­спубліки Молдови за грошову винагороду. Погодивши план дій,  ОСОБА_1показав ОСОБА_2. та ОСОБА_3. карту-схему з позначеним маршрутом їх переміщення разом з громадянами Молдови,  яких треба було доставити до Словацької Республіки в напрямку с Єнковце. За планом ОСОБА_3.,  незаконно перетнувши кордон,  повинен був провести громадян Молдови до зазначеного місця,  а ОСОБА_2. - допомогти в цьому. Того ж дня ОСОБА_1.,  підшукуючи шляхи і підступи до державного кордону України,  в районі навчального автодрому,  неподалік злітно-посадкової смуги аеропорту „Ужгород",  вмовив ОСОБА_2. та ОСОБА_3. перевірити місцевість на наявність прикордонних нарядів,  що останні виконали і повідомили ОСОБА_1. Після цього,  виконуючи свій злочин­ний намір,  ОСОБА_1за допомогою невстановленого водія автомобіля марки ВАЗ-21099 доставив громадянок Молдови ОСОБА_8.,  ОСОБА_9. ,  ОСОБА_10. та ОСОБА_11. до вул.  Загорської в м.  Ужгороді,  звідки водій вивіз їх на околицю міста,  де за домовленістю очікував ОСОБА_2. Сам ОСОБА_1з метою уникнення його викриття та затримання за вчинення злочину - зник. Після прибуття ОСОБА_2. та ОСОБА_3. разом з нелегальними мігрантами до обумовленого ОСОБА_1. місця,  вони почали рух до Державного кордону України із Словаччиною. Через 100-150 м ОСОБА_2.,  викона­вши встановлену ОСОБА_1. частину злочинних дій,  повернув назад,  а ОСОБА_3.,  діючи на виконання злочинної змови,  продовжив супровід нелегальних мігрантів у напрямку держкордону,  сприяючи їх незаконному переправленню в Словаччину. О 18-10 к.ч. на відстані 150 м до лінії Державного кордону України,  в районі 310-го прикордонно­го знаку на ділянці прикордонної застави „Ужгород",  на території Ужгородського району,  ОСОБА_3. разом з нелегальними мігрантами було затримано прикордонним нарядом.

Засуджений ОСОБА_2.,  не оспорюючи фактичних обставин справи,  кваліфікації його дій та усвідомлюючи необхідність покарання за вчинений злочин,  в апеляції ставить питання про пом'якшення вироку. Просить врахувати його молодий вік,  важкі матеріальні умови життя та дати ще одну можливість реабілітуватися.

Засуджений ОСОБА_1ставить в апеляції питання про незаконність його за­судження за  ст.  304,   ст.  332 ч. 2 КК України та скасування вироку в цій частині. Ствер­джує,  що цих злочинів не вчиняв і у відповідний час знаходився в іншому місці. Інші засу­джені також на нього не вказують. У зв'язку з цим просить також пом'якшити вирок за  ст.  332 ч. 1 КК України,  врахувати його сімейне становище,  інші дані про його особу та обставини,  які пом'якшують покарання,  і звільнити його з-під варти.

Іншими учасниками процесу вирок не оскаржується.                            

Заслухавши доповідь судді,  промову прокурора Фотченка С. І.,  який вважає апеля­ції засуджених безпідставними,  що їх слід відхилити,  а вирок суду - законним і обґрунто-

3

ваним та просить залишити його без зміни,  обговоривши доводи сторін та перевіривши в їх межах матеріали справи,  суд приходить до такого.,

Фактичні обставини справи та кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1. за  ст.  332 ч. 1 КК України щодо вчинення злочину 27.12.2005 р. апеляційним порядком не оспо­рюються. Свою вину у вчиненні цього злочину ОСОБА_1визнав. Вона стверджуєть­ся також показаннями свідків ОСОБА_12. ,  ОСОБА_13.,  протоколом офіційної зустрічі від 28.12.2005 р. між представниками ДПС України та Прикордонної поліції Словацької Республіки,  відповідними актами приймання-передавання осіб,  матеріалами адміністра­тивного затримання ОСОБА_1. та вищезазначених громадян Республіки Молдови від 28.12.2005 p.,  протоколами відтворення обстановки і обставин події,  іншими дослі­дженими в судовому засіданні доказами,  що узгоджуються між собою і яким дана належ­на оцінка.

Засуджений ОСОБА_2. не оспорює в апеляційному порядку фактичні обставини справи та кваліфікацію дій її учасників як щодо вчинення 31.08.2006 р. за попередньою змовою із ОСОБА_1. та ОСОБА_3. злочину,  передбаченого  ст.  332 ч. 2 КК України,  так і обставини вчинення першим злочину,  передбаченого  ст.  304 КК України.

ОСОБА_1не визнав своєї вини у вчиненні злочинів 31.08.2006 p.,  під час досудового слідства відмовився від дачі показань в якості підозрюваного та обвинувачено­го,  в суді стверджував,  що в той час перебував у барі в с Дубриничі (а.с.  227-228,  237-238,  251-252 т. З,  а.с.  343-344 т. 4). Однак,  його вина у вчиненні цих злочинів доведена.

ОСОБА_2. і ОСОБА_3. дали визнавальні показання,  в т.ч. під час очних ставок із ОСОБА_1.,  ОСОБА_14. (a.c. 114-123,  131-137,  160-164,  173-186,  201-202 т. З,  а.с.  83-85,  89-93),  що узгоджуються з їх первісними поясненнями. Відповідають фактич­ним обставинам справи по суті і їх показання в суді,  чого не спростовує й відмова прямо вказати на ОСОБА_1.,  яка вірно кваліфікована судом як спроба допомогти остан­ньому уникнути кримінальної відповідальності. Не можуть бути враховані й твердження ОСОБА_1. про його перебування на час вчинення злочинів у барі в с Дубриничі,  оскільки суперечать встановленим обставинам.  Свідки ОСОБА_16. ,  ОСОБА_15. на по­казання яких в суді з цього приводу посилається засуджений,  під час досудового слідства не підтверджували це алібі (а.с.  43-51 т. 4),  свідок ОСОБА_17. була допитана лише в суді,  показання цих заінтересованих свідків суперечать встановленому в справі та обґру­нтовано відхилені судом.  Крім того,  разом із ОСОБА_1. 31.68.2006 р. в м.  Ужго­роді на зустрічі з ОСОБА_2. і ОСОБА_3. був та^кож ОСОБА_14. ,  в порушенні кримі­нальної справи щодо якого відмовлено (а.с.  273-274 т. 4),  це рішення ніким не оскарже­не,  а зазначена обставина - не спростована. ОСОБА_1і ОСОБА_14 були упізнані ОСОБА_2. та ОСОБА_3. як присутні на зазначеній зустрічі,  під час якої,  крім іншо­го,  ОСОБА_1.,  будучи обізнаним про неповнолітній вік ОСОБА_3.,  втягнув остан­нього у вчинення злочину.

ОСОБА_1вперше незаконно переправив нелегальних мігрантів через Дер­жавний кордон України в районі 309-го прикордонного знаку на ділянці прикордонної за­стави „Ужгород" (а.с.  15,  103 т. 2). ОСОБА_2. засуджено за аналогічний злочин,  вчине­ний 01.06.2006 р. в районі 301 прикордонного знаку на ділянці цієї застави (а.с.  158-160 т. 4). Останній злочин цими особами вчинено тим же способом в районі 310 прикордонного знаку (а.с.  31-35 т. 3). Отже,  обоє засуджених були обізнані з даною ділянкою держкор­дону,  шляхами підходу до нього,  режимом тощо та скористалися цим для вчинення ана­логічного злочину.

Фактичні обставини справи стверджуються показаннями свідків ОСОБА_13.,  ОСОБА_18.,  ОСОБА_12. ,  матеріалами адміністративного затримання вищезазначених не­легальних мігрантів та ОСОБА_3. (а.с 15-73 т. 3),  протоколами пред'явлення особи для впізнання по фотознімках (а.с.  94-99,  110-134 т.'4),  відтворення обстановки і обставин події (а.с.  168-179 т. 4),  іншими матеріалами та, доказами,  які узгоджуються між со­бою та ніким не спростовані.

Відповідно до  ст.  ст.  323-324,  365 КПК України,  суд,  забезпечивши належний роз­гляд кримінальної справи,  постановляє законний і обґрунтований вирок,  апеляційний суд перевіряє вирок суду першої інстанції в межах апеляції та зобов'язаний прийняти рішення на користь особи,  якщо розгляд апеляції дає для цього підстави. Кримінальна справа роз­глядається тільки в межах пред'явленого особі обвинувачення ( ст.  275 КПК України).

4

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та вірно ква­ліфікував: дії ОСОБА_1. за  ст.  332 ч. 1 КК України як сприяння в незаконному пе­реправленні осіб через Державний кордон України,  за  ст.  332 ч. 2 КК України - як органі­зацію незаконного переправлення осіб через Державний кордон України,  вчинену за по­передньою змовою групою осіб,  за  ст.  304 КК України - як втягнення неповнолітнього в злочинну діяльність; дії ОСОБА_2. за  ст.  332 ч. 2 КК України як сприяння в незаконному переправленні осіб через Державний кордон України,  вчинене за попередньою змовою групою осіб; дії ОСОБА_3. за  ст.  332 ч. 2 КК України як сприяння в незаконному пере­правленні осіб через Державний кордон України,  вчинене за попередньою змовою групою осіб. Винність засуджених у даних злочинах доведена і стверджується,  ja відповідні дово­ди ОСОБА_1. на свій захист - спростовуються сукупністю зібраних,  перевірених та належно оцінених у судовому засіданні доказів,  які узгоджуються між собою щодо істот­них обставин справи. Суд обґрунтовано не взяв до уваги заперечення вини ОСОБА_1. і дав правильну оцінку як його показанням,  так і показанням інших осіб,  відхиливши ті,  що не відповідають фактичним обставинам справи,  взявши також до уваги і особи за­суджених та врахував,  що до ОСОБА_2. судом вже застосовувалися положення  ст.  75 КК України,  але належних висновків він з цього не зробив і,  щойно будучи засудженим,  вчинив аналогічний злочин. Не спростовують висновків суду першої інстанції і безпідста­вні доводи апеляцій. Суд також обґрунтовано виправдав ОСОБА_2. за  ст.  304 КК Украї­ни у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

Проте,  з урахуванням об'єднання кримінальних справ вже в суді,  зазначивши у ви­року щодо ОСОБА_1. та ОСОБА_2. повторність як кваліфікуючу ознаку злочину,  передбаченого  ст.  332 ч. 2 КК України,  суд вийшов за межі пред'явленого їм обвинува­чення,  оскільки така ознака їм не інкримінувалася. Водночас апеляційний суд вважає,  що ця обставина на кваліфікацію дій засуджених та на покарання не вплинула і таке призна­чене фактично за можливою нижньою його межею.

Відповідно до  ст.  ст.  335,  338 КПК України,  у строк відбуття покарання слід зараху­вати попереднє ув'язнення: ОСОБА_1. - з 29.12.2005 р. по 06.01.2006 р. (а.с 33-35,  71,  109-110 т. 1); ОСОБА_2. - з 03.06.2006 р. по 27.07.2006 р. (а.с.  153,  158-160 т. А); ОСОБА_3. - з 04.09.2006 р. по 07.09.2006 р. та з 29.09.2006 р. по 26.02.2007 р. (а.с.  74-77,  96-97,  103-106,  111 т. 3).

З урахуванням викладеного,  апеляційний суд приходить до висновку про необґру­нтованість апеляцій засуджених по суті. Незважаючи на необхідність виключення з виро­ку вказівки на повторність як кваліфікуючу ознаку вчиненого ОСОБА_1. та ОСОБА_2. злочину,  передбаченого  ст.  332 ч. 2 КК України,  та зарахування засудженим строку попереднього ув'язнення,  підстав для скасування або зміни вироку,  пом'якшення покарання апеляційний суд не вбачає,  оскільки вважає його таким,  що відповідає ступе­ню тяжкості злочину та особі засуджених.

За таких обставин,  апеляції засуджених слід залишити без задоволення,  а вирок суду першої інстанції - без зміни.

Керуючись  ст.  ст.  365,  366 КПК України,  -

ухвалив:

Апеляції засуджених ОСОБА_2. та ОСОБА_1. залишити без   задово­лення.

Залишивши вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26

лютого 2007 р. щодо ОСОБА_1.,  ОСОБА_2. та ОСОБА_3. без зміни,  ви­

ключити з нього вказівку на повторність як кваліфікуючу ознаку вчиненого ОСОБА_1. та ОСОБА_2. злочину,  передбаченого  ст.  332 ч. 2 КК України,  та зарахувати у

строк відбуття покарання попереднє ув'язнення: ОСОБА_1. - з 29.12.2005 р. по

06.01.2006 p.; ОСОБА_2. - з 03.06.2006 р. по 27.07.2006 р.; ОСОБА_3. - з 04.09.2006

р. по 07.09.2006 р. та з 29.09.2006 р. по 26.02.2007 р.