ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" лютого 2011 р. м. Київ К/9991/2950/11
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів - Калашнікової О.В., Васильченко Н.В., Леонтович К.Г., Черпіцької Л.Т., Цуркан М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області на постанову Господарського суду Чернiвецької областi від 20 травня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року у справі за позовом Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області до МКП "Заставнівський ринок" про зобов’язання виконання вимоги, -
в с т а н о в и л а :
В листопаді 2008 року Контрольно-ревізійне управління в Чернівецькій області звернулось до Господарського суду Чернiвецької областi з позовом про зобов,язання виконання вимоги.
В позові, посилаючись на встановлені актом ревізії №26-19/40 від 22 квітня 2008 року під час перевірки позивача порушення, які призвели до втрати доходів, незаконної виплати сум, нестачі товарно - матеріальних цінностей, завищення кредитної заборгованості та заниження в обліку вартості активів на загальну суму 271047,50 грн., просило зобов’язати МКП "Заставнівський ринок" забезпечити відшкодування зазначеної суми за рахунок винних осіб у зв’язку з його відмовою від вжиття відповідних заходів.
Постановою Господарського суду Чернiвецької областi від 20 травня 2009 року залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, Контрольно-ревізійне управління в Чернівецькій області звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Господарського суду Чернiвецької областi від 20 травня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року і направити справу на новий розгляд. Скарга обґрунтована невірним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди зазначили, що обраний позивачем спосіб захисту (відновлення) порушеного права є таким, що не відповідає змісту його прав щодо захисту інтересів держави, адже порядок стягнення коштів передбачено п. 8 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», який надає позивачу право у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства.
Такий висновок судів зроблено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, працівниками позивача проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача на підставі якої складено акт від 22.04.2008р. № 26-19/40, згідно якого проведеною в 2008 році міжрайонним контрольно-ревізійним відділом в Кіцманському та Заставнівському районах ревізією фінансово-господарської діяльності малого комунального підприємства «Заставнівський міський ринок»за 2003-2007 роки та завершений звітний період 2008 року встановлено недотримання доходів, незаконні витрати коштів та матеріальних цінностей та інші порушення фінансової дисципліни на загальну суму 271 047,50 грн.
На підставі вказаного акту ревізії, 19.05.2008 р. міжрайонним Контрольно-ревізійним відділом в Кіцманському та Заставнівському районах відповідачеві був скерований лист № 24-26-09/350 про вжиття заходів щодо усунення виявлених ревізією фінансових порушень , в тому числі шляхом відшкодування недотриманих підприємством доходів, незаконних витрат, грошових коштів та матеріальних цінностей за рахунок винних осіб, в строк до 07.06.2008 р. На час звернення до суду відповідач пред’явлені вимоги не виконав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Контрольно-ревізійне управління є органом державної влади і, відповідно, його діяльність має підпорядковуватися вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам Закону України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні».
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»(надалі –Закон) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Право звернення органів контроль-ревізійних служб до суду передбачено п. 10 ст. 10 Закону , згідно якої органи державної контрольно-ревізійної служби мають право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до ч.3 ст.6 КАС України суб’єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституції України та законами України.
З урахуванням наведеного висновки судів про те , що позивач для звернення до суду обрав спосіб, якій не передбачено законом є помилковим.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у зверненні до суду просив прийняти рішення , яким зобов’язати відповідача забезпечити відшкодування за рахунок винних осіб недоотриманих доходів, незаконних витрат грошових коштів та матеріальних цінностей та інших порушень фінансової дисципліни на загальну суму 271 047, 27 грн., посилаючись при цьому на те, що не усунуто ні одного з порушень, встановлених під час ревізії. Дані, які б спростовували спірну вимогу позивача в матеріалах справи відсутні. Встановлені у листі № 24-26-09/350 від 19.05.2008 року вимоги усунення виявлених порушень чинного законодавства на зазначену грошову суму передбачають не тільки забезпечення відшкодування за рахунок винних осіб , але й інші заходи. За таких обставин колегія суддів приймає рішення з урахуванням заявленої вимоги позивача до суду у відповідності до вимог закону та вважає за необхідне частково задовольнити позов та зобов’язати відповідача забезпечити виконати вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства на загальну суму 271 047, 27 грн.
Як вбачається із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі. Суд касаційної інстанції не може розглядати позовні вимоги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені у суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 230 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої або апеляційної інстанції або прийняти нову постанову, якими суд касаційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Враховуючи наведені обставини та вимоги закону колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, тому вони підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись ст. 220, 222, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, –
П О С Т А Н О В И Л А :
Касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області задовольнити частково.
Постанову Господарського суду Чернiвецької областi від 20 травня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року скасувати, прийняти нову постанову, якою позов Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області задовольнити частково. Зобов’язати Мале комунальне підприємство «Заставнівський міський ринок» забезпечити виконати вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства на загальну суму 271 047, 27 грн., в іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді