ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"01" березня 2011 р. м. Київ К-42889/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Калашнікової О.В. (головуюча)
Бим М.В.
Конюшко К.В.
Черпіцької Л.Т.
Чалого С.Я.
секретар судового засідання –Шпикуляк В.Г.
за участю представників: позивача – Коломієць Н.М.; відповідача – Комарніцької Т.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ТОВ "Зомет - Україна" до Київської регіональної митниці про визнання нечинним рішень від 02.09.2009 №№ 53,54, що переглядається за касаційною скаргою Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
В листопаді 2009 року ТОВ "Зомет - Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання нечинним рішень від 02.09.2009 №№ 53,54.
В позові вказує, що протягом періоду з 14.05.2009 р. по 22.05.2009 р. Київською регіональною митницею (надалі - «митниця») було неправомірно проведено камеральну перевірку дотримання ТОВ «Зомет - Україна»вимог законодавства України з питань митної справи, за результатами якої складено Акт від 23.06.2009 р. № к/7/9/100000000/23744758, яким встановлено невірне декларування коду товару. Прийняті на підставі вказаного Акту податкові повідомлення - рішення № 53, 54 від 02.09.2009 р. позивач вважає такими, що суперечать законодавству України та є необґрунтованими.
Посилаючись на те, що Митниця проводила перевірку в порядку ст. 69 Митного кодексу України, тобто вже після пропуску товару на митну територію України, зазначає, що визначення відповідачем коду товару відбулося з порушенням встановленого законом порядку.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2010 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року позов задоволено.
У касаційній скарзі Київська регіональна митниця, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідача, представників сторін, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Судами встановлено, що протягом періоду з 14.05.2009 по 22.05.2009 Київською регіональною митницею було проведено камеральну перевірку дотримання ТОВ «Зомет -Україна»вимог законодавства України з питань митної справи.
Під час камеральної перевірки було виявлено факт невірного декларування коду товарів згідно УКТ ЗЕД.
Так, позивачем ввезені на митну територію України товари, які задекларовані за кодом 76152000 УКТ ЗЕД. Товарна позиція 76152000 УКТ ЗЕД (ставка мита 0%), до якої ТОВ «Зомет -Україна»було віднесено душові кабіни фірми "SANPLAST", Польща, включає "вироби столові, кухонні або інші побутові вироби та їх частини алюмінієві; мочалки для чищення кухонного посуду, подушечки для чищення або полірування. рукавички та аналогічні вироби алюмінієві; обладнання санітарно-технічне та його частини алюмінієві". На підтвердження коду позивач надавав висновок інституту екогігієни і токсикології імені І.І.Медведя № 3/12-А-91 від 23.01.2008, копії експортних декларацій відповідно до якої вказаний товар експортувався з Польщі саме за кодом 76152000. Підставою для декларування товару були рішення відділу номенклатури та класифікації товарів Київської регіональної митниці від 22.11.05 № КТ-100-2935-05, від 01.06.07 № КТ-100-1453-07. Проте, з 01.01.08 зазначені рішення втратили чинність розпорядженням начальника Київської регіональної митниці від 07.12.07 №178/1.1.
При проведенні митного оформлення зазначених вантажів працівники митниці погодилися з визначеним позивачем кодом товарів, не витребували додаткових документів та здійснили процедуру щодо випуску товарів у вільний обіг.
При проведенні камеральної перевірки митницею встановлено, що душові кабіни без піддону, які складаються з алюмінієвого каркасу та панелей з загартованого листового скла мають класифікуватися у іншій товарній підкатегорії 7020 00 80 00 (ставка мита 10%) як "душові кабіни, які виготовлені повністю з одного матеріалу ( пластику ) ; душові кабіни, які виготовлені зі змішаних матеріалів (шторки скляні, піддон акриловий) - за матеріалом шторок у відповідних товарних позиціях.
За результатами цієї перевірки було складено акт камеральної перевірки № К7/9/100000000/23744758 від 23.06.2009. На підставі Акта та у відповідності до підпункту в) пункту 4.2.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»митницею 02.09.2009 було прийнято податкові повідомлення-рішення № 53, 54, відповідно до яких визначено суму податкового зобов'язання позивача за митом на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 92 834, 30 грн. та податок на додану вартість в розмірі 18 566, 85 грн. Вказані повідомлення- рішення направлені позивачу листом № 35/2-15/9143 від 02.09.2009, в якому також вказано про загальну суму податкового зобов'язання, яка складає 111 401,15 грн., у тому числі штрафні санкції 5 304, 81 грн.
Позивач оскаржив в адміністративному порядку прийняте рішення, так листом №06/08.09 від 06.08.2009 були надані заперечення на акт камеральної перевірки та направлена скарга на податкові повідомлення №53,54 від 02.09.2009 до Київської регіональної митниці, крім того до Державної митної служби України, рішенням якої скаргу позивача залишено без задоволення.
Задовольнивши позов та скасувавши оскаржувані рішення, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходили з того, що під час визначення коду товару при проведенні митного оформлення працівники митного органу допустили недодержання вимог ст.ст. 313, 314 Митного Кодексу України, наказу Державної митної служби України № 667 від 07.08.2007 року, яким затверджено Порядок роботи відділу контролю вартості та номенклатури регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України»,крім того, митниця не мала правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів, враховуючи наступне.
Згідно з пунктом 10.3 статті 10 Закону № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.
Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку. встановленому цим Законом.
Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями про код товарної номенклатури, зазначеним імпортером, то відповідно до п.10,3 ст.10 Закону України №168/97 “Про податок на додану вартість” та підпункту 4.2.1 пункту 4.2 ст.4 Закону №2181 митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов’язань у зв’язку з помилковим визначенням коду.
Порядком роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим наказом Державної митної служби України від 07.08.2007р. №667, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.08.2007р. за № 968/14235 визначено, що класифікацією товарів визнається визначення коду товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних угруповань, зазначених в УКТЗЕД. До компетенції відділів контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, віднесено прийняття рішень про визначення коду товару.
Ураховуючи що відділом контролю митної вартості і номенклатури рішення по коду переміщуваного товару не приймалось, посилання відповідачів на методологічну помилку не може прийматись до уваги, з огляду на те, що під методологічною помилкою розуміється невірне застосування ставок при обкладенні податком, а не невірне визначення коду товарної номенклатури.
Оспорюване податкове повідомлення-рішення не є наслідком згаданих помилок, виявлених у поданій позивачем податковій декларації. Посилання митниці на результати камеральної перевірки та підпункт “в”п/п 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181-111 суперечить закону. Дія наведеної норми не поширюється на відповідача.
Оскільки відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, податкова декларація подається до податкового органу, то саме він наділений повноваженнями на проведення камеральної перевірки на підставі підпункту “в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні та обґрунтовані судові рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Київської регіональної митниці залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді
Калашнікова О.В.
Бим М.Є.
Конюшко К.В.
Черпіцька Л.Т.
Чалий С.Я.