ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"03" березня 2011 р. м. Київ К/9991/732/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Калашнікової О.В.
Цуркана М.І.
Харченка В.В.
Черпіцької Л.Т.
Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Слов’янської районної державної адміністрації Донецької області про скасування державного акту, визнання права власності, що переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
В жовтні 2010 року ОСОБА_6 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов’янської районної державної адміністрації Донецької області про скасування державного акту, визнання права власності .
В позові зазначає, що вона успадкувала земельну ділянку після смерті матері, якій під час видачі державного акту на землю серії ДН №190523 помилково зазначено розмір земельної ділянки 5,8086 га.
Посилаючись на те, що договір передачі у оренду землі укладався з її матір'ю на площу 6.6 умовних гектарів, допущена помилка порушує її право приватної власності та позбавляє її права володіти та розпоряджатися належним їй майном на підставі свідоцтва про право на спадщину - земельною ділянкою, просила скасувати Державний Акт ДН №190523 на право власності на земельну ділянку та визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 6.6 га.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а позов задовольнити.
Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Судами встановлено, що позивач звернулася до суду із позовом, предметом якого є захист права власності на земельну ділянку, отриману в порядку спадкування на підставі свідоцтва про право на спадщину від 16 липня 2009 року, порушуючи одночасно питання щодо скасування Державного акту серії ДН № 190523 на право власності на земельну ділянку площею 5.8 умовних гектарів та визнання права власності на земельну ділянку площею 6.6 умовних гектарів, маючи основною метою вирішення спору приватного характеру щодо спадкового майна.
Відмовляючи в відкритті провадження за скаргою та закриваючи провадження по справі суди виходили з того, що оскільки предметом оскарження в цій справі є право власності на земельну ділянку, то вказаний позов не може розглядатись в порядку адміністративного судочинства та відмовили у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 109 КАС України, яка передбачає, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З такими висновками погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.
Згідно із ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно - правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений порядок судового вирішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади , орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв’язку із правом користуванням та розпорядженням земельною ділянкою, тобто, наявний спір про право власності на земельну ділянку, який слід розглядати в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Справа не є публічно - правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), яке наведене у п.1 ч.1 ст.3 КАС України і компетенція адміністративних судів, встановлена ст.17 Кодексу, на цей спір не поширюється, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органу державної влади, зазначеного в якості відповідача.
Відповідно до положень ст.ст. 8, 124 Конституції України, ст.ст. 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 Земельного кодексу України, норм ст. 15 ЦПК України, справи за заявами з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками розглядаються в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає обставинам справи, наданим доказам та нормам процесуального права.
Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.
Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді
Калашнікова О.В.
Цуркан М.І.
Харченко В.В.
Черпіцька Л.Т.
Чалий С.Я.