ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

________________________________________________________________________________________________

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 березня 2011 року                               м. Київ                                        К/9991/2504/11

                                                                                                                             К/9991/701/11

Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України  в  складі :

                    Калашнікової О.В. (головуюча)

                    Васильченко Н.В.

                    Леонтович К.Г.

                    Черпіцької Л.Т.

                    Чалого С.Я.

          за участю позивача ОСОБА_6

          представника відповідача : ОСОБА_7, що діє за довіреністю

                    секретар судового засідання –Шпикуляк В.Г.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги заступника прокурора Вінницької області в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_6  на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року у справі за позовом прокурора м. Ладижин Вінницької області , що діє в інтересах ОСОБА_6  до Ладижинської міської ради  про визнання протиправним рішення, -

в с т а н о в и л а :

          В листопаді  2008 року прокурор м. Ладижин Вінницької області за результатами перевірки звернення  ОСОБА_6 звернувся до  суду позовом в його інтересах до Ладижинської міської ради Вінницької області про визнання протиправним  рішення  22 сесії Ладижинської міської ради 5 скликання № 896 від 04.072008 року «Про розгляд питання щодо скасування рішення виконавчого комітету Ладижинської міської ради № 560 від 29.08.2005 року».   

В позові зазначав, що на підставі рішення 9 сесії Ладижинської міської ради                    24 скликання від 18.03.2003 року «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки під розміщення торговельного павійьону та надання в оренду»27.07.2004 року між           ОСОБА_6 та Ладиженською міською радою  укладено договір оренди земельної ділянки, на якій розміщено торговельний павільйон –стаціонарної малої архітектурної форми.

Рішенням № 560 від 29.08.2005 року виконком Ладижинської міської ради              ОСОБА_6 надав дозвіл  на будівництво опалювального пункту за умови отримання відповідного дозволу. 27.12.2007 року опальний пункт прийнято в експлуатацію як закінчений будівництвом об’єкт, але рішенням 22 сесії Ладижинської міської ради                        5 скликання № 896 скасовано рішення  виконкому № 560 від 29.08.2005 року з посиланням на те, що земельна ділянка не надавалася для розташування капітальної споруди. Вважаючи вказане рішення протиправним, прокурор просив його скасувати.

Постановою Тростянецького районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2009 року позов задоволено, визнане протиправним та скасоване рішення 22 сесії Ладижинської міської ради 5 скликання № 896 від 04.07.2008 року «Про розгляд питання щодо скасування  рішення виконавчого комітету Ладижинської міської ради № 560 від 29.08.2005 року».  

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада             2010 року постанову суду першої  інстанції скасовано, у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з  постановою суду апеляційної інстанції,  прокурор Вінницької області та ОСОБА_6 подали касаційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просили її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню  з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, приватному підприємцю ОСОБА_6 належить торговельний павільйон, прийнятий в експлуатацію як стаціонарна мала архітектурна форма, розміщений  по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,03 га, що надана йому в оренду 18.03.2003 року  строком на 3 роки, який продовжений рішенням сесії Ладижинської міської ради від 22.08.2007 року на  строк та  умовах, передбачених попереднім договором оренди.

29.08.2005 року рішенням № 560 Ладижинська міська рада надала приватному підприємцю  ОСОБА_8 дозвіл на будівництво  опалювального пункту до торговельного павільйону,  який прийнятий в експлуатацію   по акту, затвердженому  розпорядженням міського голови Ладижинської міської ради від 22.01.2008 року № 8 як опалювальний пункт магазину  «Фортуна»з ознаками капітального будівництва. Зазначене рішення міської ради скасовано 04.07.2008 року рішенням 22 сесії Ладижинської міської ради 5 скликання № 896.

Задовольняючи позов  прокурора, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про перевищення  відповідачем наданих земельним законодавством повноважень під час прийняття  рішення № 896  від 04.07.2008 року.

Відповідно до п.15 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до виключних повноважень міської ради входить скасування актів виконавчих органів, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням 9 сесії Ладижинської міської ради               24 скликання від 18.03.2003 року «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки під розміщення торговельного павільйону та надання в оренду»земельна ділянка розміром 0.0300 га усередині житлового мікрорайону між будинками АДРЕСА_2 надана приватному підприємцю ОСОБА_6 строком на три роки  без права викупу для встановлення торговельного павільйону у вигляді малої архітектурної форми, на виконання рішення було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки. Заявою від                 17.06.2005 року ПП ОСОБА_6 просив міського голову надати йому дозвіл на улаштування опалення в торговельному павільйоні. За вказаною заявою позивачу  рішенням виконавчого комітету Ладижинської міської ради надано дозвіл на будівництво опалювального пункту до МАФ.

Беручи до уваги вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про законність дій відповідача по скасуванню  рішення № 560 від 29.08.2005 року, оскільки були відсутні правові підстави для розміщення капітального будівництва на орендованій позивачем земельній ділянці.

Відповідно до ст. 230 КАС України, розглянувши касаційну скаргу, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу в разі залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень –без змін.

            Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, судом апеляційної інстанцій винесене законне і обґрунтоване судове рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому  підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

у х в а л и л а :

Касаційні скарги  Прокурора Вінницької області та ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада  2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеному ст.ст. 237-239 КАС України.

          Судді

Калашнікова О.В.

Васильченко Н.В.

Леонтович К.Г.

Черпіцька Л.Т.

                                                                                               Чалий С.Я.