ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"15" березня 2011 р. м. Київ К/9991/736/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Калашнікової О.В.
Васильченко Н.В.
Леонтович К.Г.
Черпіцької Л.В.
Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року у справі за позовом ЗАТ "Виробниче об’єднання "Конті" до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій протиправними, визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, визнання недійсним рішень митної вартості товарів та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість,
в с т а н о в и л а :
У вересні 2009 року ЗАТ “Виробниче об’єднання “Конті” звернулося до суду з позовом до Східної митниці (Митниця) та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання недійсними картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про визначення митної вартості товарів, визнання дій відповідача протиправними, та стягнення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість.
Зазначали, що 09 вересня 2009 року брокер ЗАТ “Укрсервіс” подав до Митниці декларацію митної вартості №700000005/9/009721, якою задекларував імпорт позивачем товару –натурального фундуку очищеного у кількості 8 000 кг за ціною 5 350,00 доларів США за 1000 кг на загальну Митну, вартість 42 800,00 доларів США або 342 271,60 гривень. Відповідачем 10 вересня 2009 року видано картку відмови №700000024/2009/020465 в прийнятті цієї декларації, а також рішення №700000024/2009/000588/1 про визначення митної вартості, яким визначена вартість зазначеного товару в розмірі 7, 6 доларів США за 1 кг.
Враховуючи необхідність забезпечення сировиною виробництва позивач виконав вимоги Митниці та надавав декларації про визначення митної вартості товару за ціною, встановленою Рішенням про визначення митної вартості від 10.09.2009 р. Так, за період з 13.10.2009 - до 22.01.2010 р. позивачем надано Митниці наступні митні декларації: № 700000005/9/011389 від 13.10.2009 р., № 700000005/9/011677 від 19.10.2009 р., № 700000005/2009/015180 від 21.12.2009 р., № 7000000012/2010/000306 від 14.01.2010 р., № 7000000012/2010/000640 від 22.01.2010 р.
Позивач вважає, що внаслідок вищезазначеного, загальна сума ПДВ, надмірно сплаченого ним до бюджету за період з вересня 2009 р. по січень 2010 р. при здійсненні митного оформлення натурального фундуку очищеного від шкарлупи, не подрібненого, для кондитерської промисловості, розмір 13-14 мм, врожаю 2009 р., походження - Гірезун та натурального фундуку очищеного від шкарлупи, не подрібненого, для кондитерської Промисловості, розмір 11-12 мм, врожаю 2009 р., походження - Гірезун, склала 110 813,04 (сто десять тисяч вісімсот тринадцять грн. 04 коп.).
Посилаючись на безпідставність самостійного визначення відповідачем митної вартості товарів просили позов задовольнити.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року позов задоволено.
У касаційній скарзі Митниця, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що між Закритим акціонерним товариством «Виробниче об'єднання «КОНТІ»(покупець) та Компанією «Poyraz Poyraz Findik Entere Sanayi Ve Ticared Anonim Sirceti»(продавець), укладений Контракт № Р&Р-01 від 14.04.2009 року, відповідно до умов п.1.1 якого, продавець продає, а покупець купує та оплачує сировину для кондитерського виробництва (турецькі продукти з фундуку). 14.08.2009 р. сторонами було підписано специфікацію № 3 до вищевказаного контракту, відповідно до якої продавець зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити 8 000 кг натурального фундуку очищеного від шкарлупи, не подрібненого, для кондитерської промисловості, розмір 13-14 мм, врожаю 2009 р., походження - Гірезун, Туреччина за ціною 5,35 доларів США за 1 кг., а також натурального фундуку очищеного від шкарлупи, не подрібненого для кондитерської промисловості, розмір 11-12 мм, врожаю 2009 р., походження - Гірезун, Туреччина за ціною 5,10 доларів США за 1 кг. (т.1 арк. справи 57).
При митному оформленні ВМД від 09.09.09 №70000005/9/009721 по даному товару встановлено наступне. На умовах поставки DDU - UA Макіївка (згідно правил Інкотермс) заявлена позивачем митна вартість товару «натуральний фундук очищений від шкарлупи розмір 13-14 мм.»(країна походження Туреччина) складала 5,35 дол. США/кг. Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем, виходячи з ціни контракту. Проте, згідно цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (станом на день здійснення митного оформлення) встановлено, що рівень митної вартості ідентичних та подібних товарів складає 7,6 дол. США/кг. Тобто, як вбачається з наведеного, митним органом встановлено факт значної різниці між вартістю порівнюваних товарів. Саме заниження митної вартості спірного товару позивачем призвело до сумнівів митниці щодо її достовірності, правильності визначення. Наведеному не приділено достатньої уваги судами першої та апеляційної інстанції.
У зв'язку з сумнівами у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості та відсутністю додаткових документів відповідно до вимог Постанови КМУ “Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження” від 20 грудня 2006 року № 1766 (далі Постанова КМУ № 1766), а також не підтвердження зниження ціни товару за контрактом, митницею використані наявні в неї відомості, зокрема цінова інформація, що й стало підставою для самостійного визначення митної вартості.
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що у Митниці не було підстав для самостійного визначення митної вартості товарів, а документи, надані позивачем для її підтвердження, достатні для спростування будь-яких сумнівів у її достовірності.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками суду апеляційної інстанції не погоджується.
Порядок декларування митної вартості товарів при їх ввезенні в Україну регулюється статтями 259-273 Митного кодексу України (МК України) та Постановою КМУ № 1766.
Відповідно до частин першої та другої статті 258 МК України Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За правилами статті 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 МК України, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
З матеріалів справи вбачається, що Митницею самостійно визначено митну вартість товару з використанням другого методу, а саме за ціною, за якою позивач імпортував ідентичний товар.
Колегія суддів вважає обґрунтованим сумнів митного органу щодо достовірності задекларованої митної вартості товару та можливості її визначення з використанням першого методу, оскільки заявлена позивачем митна вартість товару фундук очищений під час митного контролю товару за контрактом від 14 квітня 2009 року на рівні 5,35 дол. США за кг. є нижчою у порівнянні із рівнем цін на такий самий товар, ввезений на митну територію України також позивачем, а саме 04.09.09 та 11.09.10 на рівні 5, 95 дол. США/кг. та 04.09.09 на рівні 7,6 дол. США/кг., та митне оформлення якого здійснене за першим методом.
Виходячи з цього, пропозиція Митниці надати додаткові відомості для підтвердження задекларованої митної вартості є доречною та такою, що ґрунтується на вимогах законодавства.
Так, за правилами пункту 11 Постанови КМУ № 1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу". Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Оскільки позивачем не надано жодних документів, запитуваних митним органом, колегія суддів вважає, що відповідач дійшов правильного висновку про неможливість застосування першого методу визначення митної вартості за ціною контракту, та обґрунтовано застосував другий метод за ціною на ідентичний товар.
Виходячи з викладеного, суди першої та апеляційної інстанції дійшли до помилкового висновку про необов’язковість подання позивачем додаткових документів на вимогу митниці, і, відповідно, про незаконність відмови останньої у митному оформленні товару та самостійного визначення його вартості.
За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а :
Касаційну скаргу Східної митниці задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року скасувати.
Постановити нове рішення яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді Калашнікова О.В.
Васильченко Н.В.
Леонтович К.Г.
Черпіцька Л.Т.
Чалий С.Я.