ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
________________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 квітня 2011 року м. Київ К/9991/2207/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Калашнікової О.В. (головуюча)
Васильченко Н.В.
Леонтович К.Г.
Черпіцької Л.Т.
Чалого С.Я.
розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу за касаційною скаргою Прокуратури Рівненської області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Державного комітету земельних ресурсів в Рівненському районі про визнання незаконними дій щодо відмови вчинити дії та зобов’язання вчинити дії, -
в с т а н о в и л а :
В травні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Управління Державного комітету земельних ресурсів в Рівненському районі ( далі –Управління), державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»в особі Рівненської регіональної філії ( далі –філія ДЗК) про визнання незаконними дій та зобов’язання вчинити певні дії.
В позові зазначав, що 02.04.2009 року між ним та ОСОБА_7 укладено договір міни земельних ділянок, відповідно до якого ОСОБА_7 передала йому земельну ділянку площею 2,15 га кадастровий номер 56:246:820:00:04:028:0194.
Посилаючись на те, що через неправомірні дії Управління він позбавлений можливості отримати право установчий документ на земельну ділянку, просив визнати незаконними дії щодо відмови погодити технічну документацію на земельну ділянку, зобов’язати погодити технічну документацію та зобов’язати підписати акт на право власності на земельну ділянку.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2010 року провадження у справі у частині позову до державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»в особі Рівненської регіональної філії закрито у зв’язку з відмовою від позову в цій частині.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року позов задоволено частково. Визнано незаконними дії Управління щодо відмови погодити ОСОБА_6 технічну документацію на земельну ділянку та зобов’язано Управління вчинити певні дії : погодити ОСОБА_6 технічну документацію на земельну ділянку, в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, Прокуратура Рівненського області подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того, чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративний справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, а в подальшому з цим погодився і суд апеляційної інстанції, визнав незаконними дії відповідача щодо відмови погодити технічну документацію на земельну ділянку позивача та зобов’язав відповідача вчинити вказані дії з посиланням на те, що у відповідача були відсутні підстави для непогодження документації.
Між тим такі висновки судами зроблено без урахування та встановлення в судовому рішенні всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
Під час розгляду справи встановлено, що 02.04.2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір міни земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, відповідно до яких позивач передав ОСОБА_7 у власність земельну ділянку площею 0,05 га, а позивач передав у власність ОСОБА_6 2,15 га
Судами попередніх інстанцій зазначено, що норми Закону України «Про порядок виділення в натурі ( на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) щодо правил обміну земельними ділянками, які знаходяться всередині єдиного масиву, що використовуються спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не поширюються на даний спір, оскільки позивач та ОСОБА_7 за договором міни земельних ділянок обмінювалися земельними ділянками, які використовуються для ведення особистого селянського господарства.
В касаційній скарзі, як і в апеляційній, Прокуратура Рівненської області подаючи докази зазначала, що відповідно до плану розподілу земельної ділянки площею 0,15 га, яка пропонувалася до відчуження для ведення особистого селянського господарства громадянином ОСОБА_8 розроблено розподіл на три частини по 0,05 га з метою їх продажу громадянину ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 та земельна ділянка площею 2,59 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_7 знаходяться в різних єдиних масивах, що використовуються для товарного сільськогосподарського виробництва. Прокурор також просив зобов’язати позивача надати в суд правоустановчий документ, на підставі якого він здійснював міну земельної ділянки.
Згідно ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство»для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 га, передані фізичним особам у власність або в оренду в порядку, встановленому законом. Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі отримання в натурі ( на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами особистого селянського господарства відповідно до закону.
Зазначені обставини з посиланням на докази та вимоги закону суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, не надали їм оцінки, чим позбавили можливості суд касаційної інстанції перевірити обґрунтованість висновків судових рішень щодо законності дій відповідача.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судові рішення попередніх інстанцій постановлені з порушенням норм процесуального права, які не можуть бути усунені в суді касаційної інстанції.
Згідно до ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню по справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Прокуратури Рівненської області задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року скасувати, а справу повернути до окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді
Калашнікова О.В.
Васильченко Н.В.
Леонтович К.Г.
Черпіцька Л.Т.
Чалий С.Я.