РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" квітня 2011 р. Справа № 22/21/285-10
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Грязнов В.В.
суддя Тимошенко О.М. ,
суддя Савченко Г.І.
секретар судового засідання Новак Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.03. 2011р. у справі №22/21/285-10
за позовом Міське комунальне підприємство «Хмельницьктеплокомуненерго»
до відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_2
про стягнення 5 657 грн. 12 коп. заборгованості по розрахунках, пені,
інфляційних втрат та 3% річних-
за участю представників сторін:
від позивача- Ялівчук А.А, довір.№39/09 від 04.01.2011р.;
від відповідача - не з’явився.
Відповідно до рішення господарського суду Хмельницької області від 10.03.2011р. у справі №22/21/285-10 (суддя Заверуха С.В.) позов Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго»(надалі в тексті –МКП «Хмельницьктеплокомуненерго») задоволено: з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі в тексті –ФОП ОСОБА_2) підлягає стягненню на користь МКП «Хмельницьктеплокомуненерго»5 274 грн. 66 коп. основ-ного боргу. 164 грн. 25 коп. пені, 158 грн. 11 коп. інфляційних втрат, 60 грн. 10 коп. -3% річних та 338 грн. 00 коп. –судових витрат.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами, а заперечення –навпаки не стверджені належними та допустимими доказами, Відповідач свої зобов’язання згідно договором постачання теплової енергії по оплаті за спожиту теплову енергію –не виконав, що стверджено матеріалами справи.(арк.справи 128-132).
Не погоджуючись із рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.03.11р. у справі №22/21/285-10, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове, яким Позивачу в позові відмовити. Скаржник також зазначає, що при вирішенні оскаржуваного рішення, судом прийнято рішення з порушенням норм матеріального права.(арк.справи 137-139).
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №22/21/285-10 від 31.03.2011р. апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк.справи 134).
На виконання даної ухвали, Позивач 21.04.2011р. надіслав на адресу апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника, рішення господарського суду Хмельницької області вважає обґрунтованим, законним та прийнятим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу –безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 27.04.2011р. представник МКП «Хмельницьктеплокомуненерго»заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення –без змін.
Відповідач не з’явився в судове засідання 27.04.2011р. і не забезпечив явку свого представника, причини неявки суду не повідомив, хоч про час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому порядку.(арк.справи 143-145).
Оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №22/21/285-10 від 11.04.2011р. явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу по суті.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення Позивача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, МКП «Хмельницьктеплокомуненерго»-енергопостачальна організація та ФОП ОСОБА_2-споживач уклали 05.11.2007р. Договір на постачання теплової енергії №1478/377 (надалі в тексті –Договір), згідно якого енергопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а cпоживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.
Договір набуває чинності з 05.11.2007р. та діє до 05.11.2008р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (розділ 10 Договору).
Договір підписано директром МКП «Хмельницьктеплокомуненерго»та ФОП ОСОБА_2, скріплено відбитком печатки підприємства.(арк.справи 17-20).
Додатком №1 до Договору сторони погодили загальну площу опалення: 64,6 м2 –за тарифом 4,43 грн. за 1 м2.
Сторонами також було підписано додаток №3 до Договору, яким погоджено умови припинення подачі теплової енергії.
Місцевий суд встановив, що припинення зобов’язань по Договору від 05.11.2007р. або зміна його умов у 2008-2010рр. відповідно до вимог чинного законодавства не здійснювалось.
Матеріалами справи стверджується, що на виконання Договору Позивач поставив Відповідачу теплову енергію та виставив до оплати рахунки №377 від 11.01.2010р. на суму 528,43 грн., №377 від 02.12.2009р. на суму 528,43 грн., №377 від 10.11.2009р. на суму 528,43 грн., №377 від 08.10.2009р. на суму 528,43 грн., №377 від 08.09.2009р. на суму 528,43 грн., №377 від 07.08.2009 р. на суму 528,43 грн., №377 від 07.07.2009р. на суму 518,39 грн., №377 від 04.06.2009р. на суму 528,43 грн., №377 від 13.05.2009р. на суму 394,05 грн., №377 від 09.04.2009р. на суму 528,43 грн., №377 від 10.03.2009р. на суму 528,43 грн., №377 від 13.02.2009р. на суму 518,39 грн., №377 від 12.01.2009р. на суму 437,99 грн., а всього на суму 6 624 грн. 69 коп.(арк.справи 9-16, 61-61а).
Однак, ФОП ОСОБА_2 оплатила вартість спожитої теплової енергії частково в сумі 2074,20 грн., що підтверджується квитанціями від 15.01.2009р. на суму 800,00 грн., від 30.03. 2009р. на суму 800,00 грн. (при цьому 724,17 грн. - сплата заборгованості за послуги теплопостачання до 01.01.2009р.), від 20.05.2009р. на суму 474,20 грн. (арк.справи 43).
Статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі, боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).
Відповідно ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
З матеріалів справи вбачається, що протягом дії Договору тариф на опалення змінювався і з 11.02.2009р. на підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради №144 відкориговано тариф на послуги з централізованого опалення та підігріву води для бюджетних установ та інших споживачів та внесено зміни в рішення виконавчого комітету міської ради від 11.12. 2008р. №1417 „Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та підігріву води у м.Хмельницькому”, зокрема, вартість 1 Гкал опалення 1 м2 загальної площі в місяць при річній нормі 0,189 Гкал для інших споживачів складає 8,18 грн.
Про вказані обставини Відповідача письмово повідомлено в лютому місяці з одночасним надсиланням йому рахунку №377 від 13.02.2009р.(арк.справи 61, 64-66).
Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно п.1 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов Договору.
Згідно р.6 Договору розрахунок за теплову енергію, що споживається, проводиться у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата використаної теплової енергії здійснюється Споживачем наступним чином: попередня оплата в розмірі 50% розрахункової місячної норми теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця; остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Вбачається, що отримуючи рахунки на оплату послуг –Відповідач оплачував їх частково, через що перед Позивачем за період 01.01.2009р.–01.02.2010р. утворилась заборгованість в сумі 5274 грн. 66 коп.
На прохання Відповідача про відключення від централізованого опалення, які вбачаються із заяв від 08.04.2009р., від 24.06.2009р., від 17.09.2009р. –Позивач листами від №293 від 03.06. 2009р., №2596/01 від 10.09.2009р., №2579/09 від 19.10.2009р. пояснив про неможливість відключення від системи центрального опалення, оскільки займане приміщення (в минулому - квартира) входить до загальної внутрішньо-будинкової системи центрального опалення житлового будин-ку.(арк.справи 36-42).
Після цього Відповідач звернувся до суду з позовом про розірвання Договору. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.06.2010р. по справі №12/670-10, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2011р., у позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» про розірвання з 08 квітня 2009р. договору надання послуг №1478/377 від 05 листопада 2007р. –відмовлено. При цьому, судом встановлено, що наявні в матеріалах справи заяви ФОП ОСОБА_2 про відключення від централізованого опалення не є по своїй природі пропозицією про розірвання договору.
Оскільки, факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (п.2 ст. 35 ГПК України).
Місцевим судом дано правильну оцінку з підстав п.39 „Правил користування тепловою енергією” та п.33-38 „Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення” взаємовідносинам сторін з приводу оскарження та розгляду скарги Відповідача від 27.01.2009р., 07.12.2009р., 25.01.2010р. та Актів-претензій Відповідача від 17.11.2009р., від 01.12.2009р., від 26.01.2010р., від 27.01.2010р. про неналежний обігрів приміщення по АДРЕСА_1, оскільки ФОП ОСОБА_2 не дот-римано встановленої вищевказаними актами процедури і не надано належних доказів порушення теплопостачальною організацією умов Договору, а зазначені документи не є пропозиціями відпо-відно до ст.188 ГК України про розірвання або зміну Договору.
З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_2 фактично є споживачем послуг тепло-постачання, оскільки в належних їй протягом спірного періоду приміщеннях площею 64,6м2 у будинку АДРЕСА_1 –встановлено радіатори опалення, які під’єднані до належної Позивачу системи централізованого опалення, яка функціонувала протягом опалюваль-ного сезону 2009-2010рр., що, враховуючи особливості розташування приміщень Відповідача, і зу-мовлює неможливість формального, згідно розд.10 Договору, припинення відносин централізованого теплопостачання.
Всупереч вимогам вищевказаних Законів, «Правил надання послуг з централізованого опалення...»та «Правил користування тепловою енергією»та Договору –ФОП ОСОБА_2, фактично споживаючи послуги –ухилилась від оплати вартості теплоносія, який подавався до будинку №13 і, як встановлено місцевим судом, не надала доказів погашення заборгованості в сумі 5 274 грн. 66 коп. в добровільному порядку, що змусило Позивача звернувся з позовом про примусове стягнення.
Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
З поданого Позивачем розрахунку вбачається, що пеню нараховано відповідно до вимог ст.230 та п.6 ст.232 ГК в межах шестимісячного строку по кожному несплаченому платежу за спірний період 10.08.2009р. –01.02.2010р. Сума нарахованої пені 164 грн. 25 коп. підлягає до задоволення в повному обсязі.(арк.справи 8).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.(ч.2 ст.625 ЦК України).
Покликаючись на ст.625 ЦК України Позивач нарахував 158 грн. 11 коп. втрат, завданих внаслідок інфляції за період з січня 2009р. по лютий 2010р. та 3% річних за період 10.03.2009р.-01.02.2010р., що складає суму 60 грн. 10 коп.
Колегія суддів погоджується з місцевим судом, що вимоги Позивача стверджуються Догово-ром, додатками, рахунками і підлягають задоволенню на підставі стст. 20, 173, 174, 193, 230, 232, 275, 276 Господарського кодексу України та стст. 16, 509, 526, 549, 714 Цивільного кодексу України.
Вбачається, що неоплатою 5 274 грн. 66 коп. вартості спожитих послуг Відповідач завдав Позивачу майнових збитків.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 33, 35, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.03.2011р. у справі №22/21/285-10 –залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції –без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.
3. Справу №22/21/285-10 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Савченко Г.І.