ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.05.2011 року Справа № 39/132-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач)
суддів: Кузнецової І.Л., Мороза В.Ф.
секретар судового засідання Заболотна О.В.
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №б/н від 26.04.2011р.;
від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №6 від 01.06.2010р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “СТАЛЬСЕРВІС” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2011р. у справі №39/132-10
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “СТАЛЬСЕРВІС”, м. Підгородне Дніпропетровської області
до товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Дніпровська сталева компанія”, м. Дніпропетровськ
про стягнення збитків за договором купівлі-продажу в сумі 193 321, 90 грн.
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Дніпровська сталева компанія”, м.Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “СТАЛЬСЕРВІС”, м. Підгородне Дніпропетровської області
про тлумачення змісту правочину
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Дніпровська сталева компанія”, м.Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “СТАЛЬСЕРВІС”, м. Підгородне Дніпропетровської області
про стягнення збитків у сумі 49 307, 58 грн.
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство “СТАЛЬСЕРВІС” (далі ТОВ НВП “СТАЛЬСЕРВІС”) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Дніпровська сталева компанія” (далі ТОВ ВП “Дніпровська сталева компанія”) про стягнення 193 321, 90 грн. збитків та судових витрат по справі.
09.06.2010р. ТОВ ВП “Дніпровська сталева компанія” подано зустрічний позов про тлумачення змісту умов договору №08/05/22.08 від 22.08.2008р. в частині строку та порядку оплати товару по специфікації №1 від 22.08.2008р. Ухвалою господарського суду від 11.06.2010р. зустрічний позов прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.
29.06.2010р. ТОВ ВП “Дніпровська сталева компанія” подано другий зустрічний позов про стягнення з ТОВ НВП “СТАЛЬСЕРВІС” 3% річних в сумі 6 459, 58 грн., інфляційних втрат за час протиправного користування грошима в сумі 21 248, 00 грн., втраченої вигоди (неодержаного прибутку) в сумі 21 600, 00 грн. Ухвалою господарського суду від 04.01.2011р. прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2011р. у справі №39/132-10 (суддя Ліпинський О.В.) в задоволенні первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову про тлумачення змісту умов договору відмовлено. Зустрічний позов про стягнення збитків задоволено: стягнуто з ТОВ НВП “СТАЛЬСЕРВІС” на користь ТОВ ВП “Дніпровська сталева компанія” 6 459, 58 грн. відсотків річних, 21 248, 00 грн. інфляційних втрат, 21 600, 00 грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку, 494, 00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду в частині первісного позову мотивоване тим, що положення договору купівлі-продажу №08/05/22.08 від 22.08.2008р. містять різні, взаємовиключні визначення щодо строків та умов оплати товару, що свідчить про недосягнення сторонами згоди з відповідних умов договору, а за відсутністю в матеріалах справи доказів звернення позивача з вимогою про здійснення відповідачем повної оплати товару, строк виконання зобов’язання слід вважати таким, що не настав, що в свою чергу виключає прострочення виконання зобов’язання та підстави застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову про тлумачення змісту умов договору господарський суд виходив з того, що сторонами договору купівлі-продажу №08/05/22.08 не було досягнуто згоди щодо строків та умов оплати товару, тому у суду відсутні підстави для здійснення тлумачення змісту таких умов, за відсутності останніх.
Задовольняючи вимоги за зустрічним позовом про стягнення на користь ТОВ ВП “Дніпровська сталева компанія” з ТОВ НВП “СТАЛЬСЕРВІС” 3% річних, інфляційних втрат та втраченої вигоди (неодержаний прибуток) господарським судом враховано: а) факти, встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2009р. та постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2010р. по справі №6/391-09 за позовом ТОВ ВП “Дніпровська сталева компанія” до ТОВ НВП “СТАЛЬСЕРВІС”, які не підлягають доведенню під час розгляду справи №39/132-10; б) відсутність доказів повернення ТОВ НВП “СТАЛЬСЕРВІС” на користь ТОВ ВП “Дніпровська сталева компанія” грошових коштів в розмірі 256 000, 00 грн.; в) неможливість виконання ТОВ ВП “Дніпровська сталева компанія” свого обов’язку з поставки продукції на користь ТОВ “Схід Ойл-2007” в рамках договору поставки №ДГ-9 від 22.08.2008р.
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ НВП “СТАЛЬСЕРВІС” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2011р. у справі №39/132-10, постановити нове рішення, яким первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову щодо стягнення відсотків річних та інфляційних - відмовити.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на обґрунтованість своїх позовних вимог, яким господарський суд не дав належної правової оцінки, що призвело до неправильного застосування законодавства при вирішенні спору; на порушення господарським судом вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки стягнення 3% річних та інфляційних втрат повинно відбуватись одночасно зі стягненням суми основного боргу.
В відзиві на апеляційну скаргу ТОВ ВП “Дніпровська сталева компанія” просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2011р. по справі №39/132-10 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
22.08.2008р. між ТОВ НВП “СТАЛЬСЕРВІС” (продавець) та ТОВ ВП “Дніпровська сталева компанія” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №08/05/22.08, згідно умов якого продавець зобов’язався передати у власність покупця металопродукцію, а останній зобов’язався прийняти її та оплатити.
Пунктом 1.2. договору сторони погодили, що найменування продукції, асортимент, якість, кількість, ціна одиниці товару та загальна суму товару, а також умови та строки передачі товару, визначаються в специфікаціях, які є додатками до даного договору.
22.08.2008р. між сторонами підписано специфікацію №1 до договору №08/05/22.08, в якій сторони погодили найменування, асортимент, кількість, ціну, загальну суму товару (1 046 999, 99 грн.), а також строк поставки (вересень 2008р.) та умови оплати (30% передплати та 70% по факту готовності товару к відвантаженню).
22.08.2008р. ТОВ НВП “СТАЛЬСЕРВІС” було виставлено для оплати рахунок-фактуру на суму 1 047 000, 00 грн., на підставі якого відповідач перерахував грошові кошти в розмірі 256 000, 00 грн. платіжними дорученнями: №106 від 28.08.2008р. на суму 66 000, 00 грн., №128 від 11.09.2008р. на суму 100 000, 00 грн., №152 від 07.10.2008р. на суму 40 000, 00 грн., №154 від 09.10.2008р. на суму 50 000, 00 грн.
На думку ТОВ НВП “СТАЛЬСЕРВІС”, внаслідок порушення відповідачем умов договору стосовно строків та порядку оплати товару ТОВ НВП “СТАЛЬСЕРВІС” завдано збитки, пов’язані зі зміною курсу валюти, яка застосовувалась при виконанні обов’язку з закупівлі та постачання металопродукції в інтересах покупця у розмірі 140 940, 54 грн., а також збитки, пов’язані з застосуванням кредитних коштів, отриманих під 21% річних, для придбання металу та необхідністю сплачувати відсотки за користування кредитом, у розмірі 52 381, 36 грн.
Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Підставою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків є повний склад господарського правопорушення: 1) неправомірна (протиправна) діяльність (бездіяльність) учасника господарських відносин; 2) збитки, як результат такої діяльності; 3) причинний зв'язок між неправомірною (протиправною) діяльністю (бездіяльністю) учасника господарських відносин та збитками; 4) вина учасника господарських відносин.
Відсутність хоча б одного з перелічених елементів звільняє боржника від відповідальності.
Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У даному випадку позивачем не доведено такі умови відповідальності, як безпосередній причинний зв`язок, вина відповідача.
Недоведеність ТОВ НВП “СТАЛЬСЕРВІС” вищевказаних елементів складу цивільного правопорушення свідчить про відсутність підстав для покладання на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Помилка місцевого господарського суду у застосуванні норм матеріального права не вплинула на правильність судового висновку щодо вирішення спору, тому у суду апеляційної інстанції немає підстав для скасування судового рішення в цій частині.
Відповідно до ч. 2 ст. 213 Цивільного кодексу України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими ч. 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення (частини 3, 4 ст. 213 Цивільного кодексу України).
Подаючи позов, ТОВ ВП “Дніпровська сталева компанія” фактично порушило питання про порядок розрахунків між сторонами за товар по специфікації №1 до договору, а не про тлумачення умов договору, що суперечить тлумаченню змісту правочину, встановленому частинами 3, 4 ст. 213 Цивільного кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ ВП “Дніпровська сталева компанія” не визначено, які саме значення слів, понять і термінів договору не дають змоги сторонам з'ясувати дійсний зміст даного договору, його пунктів, що взагалі є незрозумілим стороні (сторонам) правочину, та з приводу яких термінів і значень існує спір, тобто, не встановлено предмет тлумачення.
Питання здійснення розрахунків, а також питання належного виконання (чи невиконання) не мають відношення до тлумачення умов договору.
Зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину. А тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.
Звернення однією із сторін до суду щодо неналежного виконання іншою стороною умов договору, є спором сторін, який вирішується судом шляхом застосування у тому числі умов договору. Застосування судом умов договору при вирішенні спору є способом тлумачення змісту правочину.
Виходячи з наведеного, незалежно від мотивів, викладених в оскаржуваному рішенні суду, підстав для задоволення зустрічного позову про тлумачення змісту умов договору не вбачається.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2009р. по справі №6/391-09 задоволено позов ТОВ ВП “Дніпровська сталева компанія” до ТОВ НВП “СТАЛЬСЕРВІС” про стягнення 256 000 грн. попередньої оплати, 5 235 грн. штрафу, 32 569, 81 грн. інфляційних втрат та 5 992, 32 грн. 3% річних. Постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2010р. вказане рішення суду першої інстанції змінено шляхом зменшення суми 3% річних до 4 397, 57 грн., інфляційних втрат до 21 248 грн. в зв’язку з допущенням помилки визначення часу виникнення права вимоги, в частині стягнення штрафу рішення суду скасовано, у позові в цій частині відмовлено.
Зазначеними судовими рішення встановлено наявність обов’язку ТОВ НВП “СТАЛЬСЕРВІС” повернути ТОВ ВП “Дніпровська сталева компанія” попередню оплату в розмірі 256 000, 00 грн., а також обов’язку сплати інфляційні втрати та 3% річних за час прострочення, починаючи з часу припинення дії договору - 31.12.2008р.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський суд дійшов правильного висновку про право ТОВ ВП “Дніпровська сталева компанія” вимагати стягнення з ТОВ НВП “СТАЛЬСЕРВІС” 3% річних та інфляційних втрат за період з 29.07.2009р. по 31.05.2010р., оскільки ТОВ НВП “СТАЛЬСЕРВІС” не було повернуто грошові кошти в зазначений період (погашення боргу по справі №6/391-09 здійснене платіжним дорученням №1339 від 30.06.2010р.).
Проте, при розрахунку суми 3% річних ТОВ ВП “Дніпровська сталева компанія” залишено поза увагою здійснення ТОВ НВП “СТАЛЬСЕРВІС” оплати платіжним дорученням №936 від 17.05.2010р. на суму 34 777, 07 грн. Таким чином, 3% річних за травень 2010р. становлять 612, 26 грн. (357, 70 грн. (256 000, 00 грн. х 3% : 365 х 17днів) + 254, 56 грн. (221 222, 93 х 3% : 365 х 14днів)). На розмір суми інфляційних втрат зазначена оплата не вплинула, оскільки за квітень та травень 2010р. інфляційні втрати не нараховані.
Отже, 3% річних за період прострочення з 29.07.2009р. по 31.05.2010р. включно становлять 6 419, 57 грн. В частині позовних вимог про стягнення 40, 01 грн. 3% річних слід відмовити.
Стосовно доводів скаржника слід зазначити, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Згідно вимог ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді обов’язку відшкодувати збитки.
В своєму зустрічному позові ТОВ ВП “Дніпровська сталева компанія” зазначає, що через невиконання ТОВ НВП “СТАЛЬСЕРВІС” свого зобов’язання з поставки продукції були понесені збитки в результаті неможливості виконання укладеного з ТОВ “Схід Ойл-2007” договору поставки №ДГ-9 від 22.08.2008р., за умовами якого ТОВ ВП “Дніпровська сталева компанія” мало в строк до 30.09.2008р. поставити ТОВ “Схід Ойл-2007” металопродукцію на загальну суму 1 070 350, 26 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов’язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов’язку, є зустрічним виконанням зобов’язання.
З’ясовуючи ступінь виконання кожною із сторін своїх договірних зобов’язань за договором купівлі-продажу №08/05/22.08 від 22.08.2008р. судами по справі №6/391-09 встановлено, що попередня оплата була здійснена ТОВ ВП “Дніпровська сталева компанія” не у повному обсязі, що надавало право ТОВ НВП “СТАЛЬСЕРВІС” не виконувати зобов’язання зі своєї сторони. Але, з часу припинення дії договору, утримання ТОВ НВП “СТАЛЬСЕРВІС” суми попередньої оплати було безпідставним. При цьому, Вищий господарський суд України в постанові від 24.03.2010р. по справі №6/391-09 зазначив, що вина ТОВ НВП “СТАЛЬСЕРВІС” у порушенні зобов’язання за договором відсутня.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Щодо досліджуваної справи, то обов’язок доведення обставин по наявності збитків у вигляді не отриманого доходу покладався безпосередньо на ТОВ ВП “Дніпровська сталева компанія”.
Наявні в матеріалах справи докази не підтверджують сукупність необхідних складових та не дають достатніх правових підстав для покладання на ТОВ НВП “СТАЛЬСЕРВІС” відповідальності щодо відшкодування збитків у вигляді неодержаного прибутку.
На підставі вищевикладеного та з урахуванням повноважень апеляційної інстанції, передбачених п. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду першої інстанції слід скасувати в частині стягнення 40, 01 грн. відсотків річних, 21 600, 00 грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку, 217, 32 грн. державного мита та 103, 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та в цій частині прийняти нове рішення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “СТАЛЬСЕРВІС”, м. Підгородне Дніпропетровської області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2011р. у справі №39/132-10 скасувати в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “СТАЛЬСЕРВІС”, м. Підгородне Дніпропетровської області 40, 01 грн. відсотків річних, 21 600, 00 грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку, 217, 32 грн. державного мита та 103, 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в зв’язку з чим абзаци 3 та 4 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:
“Зустрічний позов про стягнення збитків задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “СТАЛЬСЕРВІС”, м. Підгородне Дніпропетровської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Дніпровська сталева компанія”, м. Дніпропетровськ 6 419, 57 грн. відсотків річних, 21 248, 00 грн. інфляційних втрат, 276, 68 грн. витрат по сплаті державного мита, 132, 40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”.
Доповнити резолютивну частину рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2011р. у справі №39/132-10 абзацом 5 наступного змісту:
“В решті зустрічного позову про стягнення збитків відмовити”.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Дніпровська сталева компанія”, м. Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “СТАЛЬСЕРВІС”, м. Підгородне Дніпропетровської області 108, 20 грн. витрат по сплаті державного мита за апеляційною скаргою.
Припинити стягнення за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2011р. по справі №39/132-10, виданим на примусове виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2011р., про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “СТАЛЬСЕРВІС” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Дніпровська сталева компанія” 6 459, 58 грн. відсотків річних, 21 248 00 грн. інфляційних втрат, 21 600, 00грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку, 494, 00 грн. державного мита, 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя І.А. Сизько
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя В.Ф.Мороз
(Повний текст постанови складено 05.05.2011р.)