РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2011 р.                                                                 Справа № 12/14/1239  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої  судді                                                         Олексюк Г.Є.

суддів                                                                             Гудак А.В.  
 суддів                                                                             Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання  Михайлюк К.В.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду  апеляційну скаргу  позивача   Закрите акціонерне товариство "Хмельницький завод експерементального виробництва"   на  рішення  господарського суду Хмельницької області від 26.01.11 р.

у справі № 12\14\239 (суддя   Шпак В.О. )

позивач  Закрите акціонерне товариство "Хмельницький завод експерементального виробництва"

відповідач  Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра"

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькбудінвест"( м. Хмельницький вул. Вінницьке шоссе,6)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1)

третя особа ,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Хмельницьке Бюро технічної інвентаризації , м.Хмельницький

про визнання недійсним Договору іпотеки від "25" квітня 2007 року

за участю представників сторін:

позивача - Войналовича О.М. ( довіреність в справі )

відповідача -  Кравченко С.С. ( довіреність в справі )

третіх осіб -не з"явились

Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26 січня 2011 року у справі № 12/14/1239 (суддя Шпак В.О.) відмовлено в позові закритого акціонерного товариства „Хмельницький завод експериментального виробництва" до відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра" в особі філії ВАТ КБ „Надра" Хмельницьке регіональне управління , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю „Хмельницькбудінвест" , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Хмельницьке Бюро технічної інвентаризації про визнання недійсним договору іпотеки від 25.04.2007 року.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Зокрема, рішенням господарського суду Хмельницької області від 08.12.2009р. (суддя Гладюк Ю.В.), яке постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 14.04.2010 року залишено без змін, задоволено позов з підстав його правомірності та обґрунтованості, визнано недійсним договір іпотеки від 25.04.2007р, укладений між відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Надра" в особі філії Хмельницького регіонального управління та закритим акціонерним товариством "Хмельницький завод експериментального виробництва".

Постановою Вищого господарського суду від 12 жовтня 2010 року рішення господарського суду Хмельницької області від 08.12.2009р та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 14.04.2010р у справі 12/14/1239 скасовано та передано справу на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області. Скасовуючи судові акти у даній справі та скеровуючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України виходив з того,  що судами не досліджено чи містить відповідно до Закону України "Про іпотеку" вказаний договір іпотеки опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані (зазначення адреси нерухомого майна, реєстраційного номера нерухомого майна в реєстрі прав власності на нерухоме майно), приміщення в цілому або окрема його частина; чи змінилася вартість майна за договором іпотеки у зв'язку зі зміною площі приміщення.

Ухвалюючи рішення від 26 січня 2011 року у справі № 12/14/1239, місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірний договір іпотеки містить всі суттєві умови, притаманні договорам іпотеки : опис предмету іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або реєстрації приміщення в цілому чи його окремої частини (зазначено адрес), реєстраційний номер нерухомого майна в реєстрі прав власності на нерухоме майно. Відмовляючи у задоволенні позову з посиланням на положення ст.203,215,216,229,575 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст.3,18 Закону України «Про іпотеку»  суд першої інстанції звернув увагу, що вартість предмету іпотеки не є істотною умовою договору іпотеки та позивачем не доведено  порушень при укладені  спірної угоди вимог чинного законодавства.

Не погодившись із означеним рішенням, закрите акціонерне товариство „Хмельницький завод експериментального виробництва" подало апеляційну скаргу, якою вважає оскаржуване рішення таким, що винесено з  неповним з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування порушення норм матеріального права вказує, що суд дійшов помилкового висновку про те, що вартість предмету іпотеки не є істотною умовою договору іпотеки та залишив поза увагою  площу приміщення, що передано в іпотеку, яка підпадає під опис предмета іпотеки та слугує для його ідентифікації (адже приміщення, які різняться площею у 1068,7 (одну тисячу шістдесят вісім цілих та сім десятих) квадратних метрів саме цим і відрізняються.

Апелянт зазначає, що при укладенні сторонами спірного договору  мала місце помилка щодо властивостей і якостей речі (предмету іпотеки) ,які значно знижують її цінність, оскільки  виявлено помилку у площі предмету іпотеки. Такою помилкою є відмінність у площі предмета іпотеки, яка вказана у спірному договорі, та фактичною площею приміщення на 1068,7 квадратних метрів, що також і вплинуло на вартість предмету іпотеки, яку погоджували сторони, укладаючи спірний договір іпотеки.

На думку апелянта, неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції полягає у тому, що ч. 2 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» застосовується без застосування ч. 1 ст. 203 та ч. З ст. 215 ЦК України, а ч. 1 ст. 229 ЦК України встановлює інші (окремі) підстави для визнання правочинів недійсними, без жодних застережень щодо спеціальних видів правочинів - договорів іпотеки, і надає право суду саме на підставі лише цієї норми визнати недійсним договір.

Також апелянт вказує, що спірний договір іпотеки не відповідає внутрішній волі позивача (ч. З ст. 203 Цивільного кодексу України) з огляду на те, що рішенням спостережної ради ЗАТ «Хмельницький завод експериментального виробництва» від 23.04.2007 року та розпорядженням Голови правління № 1 від 23.04.2007 року вирішено передати в іпотеку ВАТ КБ «Надра» будівлю експериментального цеху (ремонтної майстерні) загальною площею саме 5540,50 кв.м. первісною балансовою вартістю 1 612 813,20 гривень, залишковою вартістю 569 581,04 гривень, ліквідаційною вартістю 8 420 452 гривень.  Волевиявлення позивача на передачу в іпотеку відповідачу приміщення  площею 6609,2 кв.м. не було.

Під час укладення Договору іпотеки від 25.04.2007 р. Позивач помилявся, щодо предмета іпотеки, оскільки вважав, що передає в іпотеку будівлю ремонтної майстерні загальною площею 5540,5 кв.м., а виявилось, що фактична площа будівлі на 1068,7 кв.м. більша, аніж зазначено в Договорі іпотеки.

Частина 3 ст. 203 ЦК України може бути застосована як загальна підстава для визнання будь-якого договору недійсним судом у порядку, встановленому ч. З ст. 215 ЦК України і також не потребує додаткового застосування або ж з'ясування наявності інших підстав для визнання договору недійсним.

Скаржник вважає, що порушення норм матеріального права та неповне з'ясування судом першої інстанції тих обставин, які мають значення для справи унеможливили проведення судового розгляду у відповідності до вимог ГПК України, чим позбавили його  права на справедливий судовий розгляд. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення позову.

Письмовим відзивом на апеляційну скаргу від 06.04.2011 року представник відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра" проти апеляційної скарги заперечує та вказує, що договір іпотеки від 25.04.2007 року містить опис предмету іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або реєстрації приміщення в цілому чи його окремої частини (зазначено адресу нерухомого майна, реєстраційний номер нерухомого майна в реєстрі прав власності на нерухоме майно). Вартість майна при цьому не змінилась, оскільки в іпотеку передавалося фактичне приміщення, яке оглядалося іпотекодержателем та належне іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу державного майна, посвідченого державним нотаріусом 14.01.1994 р, акту прийому-передачі майна. Спірний договір відповідає чинному законодавству щодо наявності істотних умов договору. Сторони  укладали його на підставі спільного внутрішнього волевиявлення, що унеможливлює визнання правочину недійсним. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

У судовому засіданні представник закритого акціонерного товариства „Хмельницький завод експериментального виробництва" апеляційну скаргу підтримав з мотивів, що у ній викладені та просив рішення суду першої інстанції у даній справі скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.

В ході апеляційного перегляду справи представник акціонерного товариства комерційний банк „Надра" проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити у її задоволенні.

Приватний нотаріус ОСОБА_1, представники товариства з обмеженою відповідальністю „Хмельницькбудінвест"  та  Хмельницького Бюро технічної інвентаризації у судове засідання апеляційного господарського суду не з»явилися та письмових відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Враховуючи приписи ст.ст. 101, 102 Господарського процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції,   а також з огляду на те, що копії ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2010 року про відкладення розгляду справи на 27.04.2011 року надіслано на адреси  учасників судового процесу рекомендованою кореспонденцією та ними отримано  (про що свідчать  повідомлення відділень поштового зв»язку про вручення адресатам поштових відправлень), тобто, учасники судового процесу  належним чином повідомлені про дату, час та місце перегляду справи, апеляційний господарський суд розглянув  апеляційну  скаргу по суті за відсутності  представників  третіх осіб.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм  процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна  скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25.04.2007року між закритим акціонерним товариством "Хмельницький завод експериментального виробництва"  та Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра Хмельницького регіонального управління з метою забезпечення виконання зобов»язань, які випливають із кредитного договору № 24/04/2007/840/Л-580 від 24.04.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Хмельницькбудінвест" та відповідачем, було укладено договір іпотеки (т.1, а.с.8-11).

Згідно вказаного Договору іпотеки, позивач - Іпотекодавець передав відповідачу - Іпотекодержателю предмет іпотеки: будівлю ремонтної майстерні, загальною площею 5540,5 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, буд.6, яка розташована на земельній ділянці площею 2.52га.

Пунктом 1.5 договору іпотеки передбачено , що  предмет іпотеки належить Іпотекодавцю  на праві власності  на підставі договору купівлі-продажу державного майна, посвідченого  14 січня 1994 року  державним нотаріусом першої Хмельницької  державної нотаріальної контори  Гусєвою Л.В., зареєстровано в реєстрі за №  1-163.Право власності на будівлю ремонтної майстерні ,що є предметом іпотеки  за цим договором зареєстровано  Хмельницьким бюро технічної інвентаризації  28 серпня 1998 року  та записано в реєстрову книгу № 1 за реєстровим  № 1096, що підтверджується реєстраційним посвідченням  б/н від 28 серпня 1998 року .Предмет  іпотеки зареєстрований в реєстрі   прав власності на нерухоме майно  за реєстраційним номером  № 947612.

Спірний договір посвідчено приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу, ОСОБА_1 та зареєстровано в реєстрі вчинених нотаріальних дій за №3870.

Постановою  Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.11.2009 року у справі №2а-9419/09/2270/2(т.1,а.с.127) задоволено позов ЗАТ „Хмельницький завод експериментального виробництва” та зобов’язано   Хмельницьке МБТІ внести зміни до запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі даних інвентаризації, проведеної в липні 2009 року, а саме замінити площу ремонтної майстерні, яка знаходиться по вул. Вінницьке шосе,6 в м.Хмельницькому та належить ЗАТ „Хмельницький завод експериментального виробництва”  на праві власності з 5540,5 кв.м. на площу 6609,2 кв.м.

Відповідно до ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Згідно ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотека є окремим видом застави нерухомого майна.

За приписами ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека виникає на  підставі договору,  закону або  рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним  договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення  вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має  похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до  припинення  основного  зобов'язання або до закінчення строку  дії  іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання  відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права  чи  вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом  порядку  або  зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Колегія суддів вважає, що належне позивачу нерухоме майно : будівля ремонтної майстерні,  що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, буд.6, може бути відчужена власником та на нього може бути звернуто стягнення, а відтак, відноситься до майна, що може бути предметом іпотеки.

Згідно  п.3  ст. 18 Закону України " Про іпотеку" однією   з істотних умов, яку повинен містити договір іпотеки є опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації та/або його реєстраційні дані. У  разі  відсутності  в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних  умов  він може бути визнаний недійсним на підставі  рішення  суду.

Відповідно до ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Частиною 1 ст. 184 ЦК України встановлено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Згідно із ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації . Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 1.4 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі-Тимчасове положення), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.02 за №157/6445, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів  коштом особи, що звернулася до БТІ.

Обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб,  у тому числі іноземців та осіб без громадянства,  іноземних юридичних  осіб,  міжнародних організацій,  іноземних  держав,  а  також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів,уповноважених управляти державним майном (пункт 1.5 Тимчасового положення).

Згідно з п. 1.7 Тимчасового положення реєстр прав власності на нерухоме майно є інформаційною системою, яка містить відомості про зареєстровані права власності , суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, правовстановлювальні документи, на підставі яких здійснено реєстрацію прав власності.

Відповідно до п. 2.1 Тимчасового положення свідоцтво про право власності відноситься до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, тобто ним підтверджується правомірність набуття права власності .

Відповідно  п.5.2. Тимчасового положення витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно видається на підставі відомостей, які містяться в Реєстрі прав  власності на нерухоме майно .

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки може бути об’єкт нерухомого майна, тобто відповідно до ст. 179 ЦК України - предмет матеріального світу, визначений індивідуальними ознаками (ст. 184 ЦК України).

Предмет іпотеки: будівля ремонтної майстерні, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, буд.6 та яка розташована на земельній ділянці площею 2.52га. відповідає ознакам, визначеним ст. 179, ч. 1 ст. 181, ч. 1 ст. 184 Цивільного кодексу України (має назву, індивідуальний номер у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, поштову адресу), таким чином є нерухомою річчю, визначеною індивідуальними ознаками.

Згідно частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

За приписами пункту 1 статті 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка „дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Під істотною помилкою слід розуміти неправильне сприйняття стороною правочину суб'єкта, предмету чи інших істотних умов правочину, що вплинуло на її волевиявлення, якщо за відсутності неправильного сприйняття за обставинами справи можна зробити висновок про те, що правочин не було б вчинено.

З викладеного випливає висновок, що стаття 229 Цивільного кодексу України є спеціальним випадком визнання недійсним правочину, що вчинений з дефектом волевиявлення, що кореспондується з підставою недійсності правочину за частиною З статті 203 Цивільного кодексу України.

Істотними обставинами, що в такому разі підлягають встановленню судом та відображенню в судовому рішенні є відповідно обставина, щодо якої помилилась сторона правочину, істотність значення цієї обставини, а також причини допущеної помилки (що впливають на подальші правовідносини сторін за частиною 2 статті 229 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, предмет іпотеки (будівля ремонтної майстерні) належить позивачу на праві власності тривалий час (із 1994 року) та не змінювався, реконструкції та добудови не проводились.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого господарського суду , що  позивач не довів  порушень при укладені  спірної угоди вимогам чинного законодавства,  вважає надуманими доводи позовної заяви та апеляційної скарги про укладення спірного договору внаслідок помилки та не вбачає підстав для визнання  недійсним договору іпотеки від 25.04.2007 року.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частині 1 статті 628 ЦК України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Поряд з тим, у відповідності до п.1,4 спірного договору позивач та відповідач погодили, що вартість предмету іпотеки складає 8 420 452   гривень, що у повній мірі кореспондується із наведеними положеннями Цивільного кодексу України.

Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що вартість предмету не є істотною умовою договору іпотеки та зауважує, що вартість предмету іпотеки погоджувалася положеннями договору іпотеки за обопільним волевиявленням сторін.

Інші доводи апеляційної скарги та пояснення представника позивача не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.

В силу ст.ст. 43, 47, 33, 38, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджені матеріали справи  та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги закритого акціонерного товариства „Хмельницький завод експериментального виробництва" та скасування чи зміни рішення господарського суду Хмельницької області від 26 січня 2011 року у справі № 12/14/1239.

Судові витрати за подання апеляційної скарги у зв"язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України  покладаються на апелянта. 

Керуючись  ст.ст.  49,99,101,103,105  ГПК України,  суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення  господарського  суду  Хмельницької області від  26 січня 2011 року у справі  № 12/14/1239  залишити  без  змін ,а апеляційну скаргу позивача ЗАТ " Хмельницький завод  експерементального  виробництва " без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку .

Головуюча  суддя                                                                         Олексюк Г.Є.

Суддя                                                                                              Гудак А.В.  

Суддя                                                                                              Сініцина Л.М.