донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
04.05.2011 р. справа №28/37пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Новікової Р.Г.
суддівВолкова Р.В., Дучал Н.М.
за участю представників:
від позивача:не з’явився
від відповідача:ОСОБА_1 за дов.№255 від 25.03.2011р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «ФПГ Металпромресурс» м.Макіївка
на рішення
господарського суду Донецької області
від09.03.2011 року
(повний текст рішення складено та підписано 11.03.2011р.)
по справі№28/37пд (суддя Курило Г.Є.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ФПГ Металпромресурс» м.Макіївка
доПублічного акціонерного товариства «Сведбанк»м.Київ в особі Донецького відділення Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»м.Донецьк
провизнання недійсним кредитного договору №КЮ-063/08Т від 07.04.2008р.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФПГ Металпромресурс» м.Макіївка звернулось до Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк» м.Київ в особі Донецького відділення Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк»м.Донецьк з позовом про визнання недійсним кредитного договору №КЮ-063/08Т від 07.04.2008р.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.03.2011р. (повний текст підписаний 11.03.2011р.) у позовних вимогах було відмовлено.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФПГ Металпромресурс» м.Макіївка не погодилось з прийнятим рішенням та звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 09.03.2011р. у справі №28/37пд та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує на неможливість видачі відповідачем кредиту в іноземній валюті та використання іноземної валюти як платежу без одержання індивідуальної ліцензії Національного Банку України.
Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»м.Київ у відзиві на апеляційну скаргу не погодилось з твердженнями позивача та наполягало на відмові у задоволенні апеляційної скарги, оскільки рішення суду прийнято за результатами всебічного, повного та об’єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності з дотриманням та правильним застосування норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні від 04.05.2011р. повноважний представник відповідача підтримав правову позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу. Позивач не скористався своїм процесуальним правом щодо участі його представника у даному судовому засіданні, про час та місце проведення якого був повідомлений належним чином.
Оскільки явка представників сторін ухвалою про порушення апеляційного провадження від 30.03.2011р. по справі №28/37пд не була визнана обов’язковою, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом норм права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФПГ Металпромресурс»м.Макіївка (далі - позичальник) та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк»м.Київ в особі Донецького відділення Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк»м.Донецьк (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»м.Київ в особі Донецького відділення Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»м.Донецьк) (далі –банк) був укладений кредитний договір №КЮ-063/08Т, згідно до п.1.1. якого банк має право надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов’язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати свої зобов’язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.
Пунктом 1.2. даного договору передбачено, що розмір кредиту становить 168 316,83 доларів США.
Відповідно до п.1.3. договору, строк користування кредитом: з 07.04.2008р. по 06.04.2011р. включно.
Плата за користування кредитом у вигляді процентів становить 14% річних (п. 1.4. договору).
Як встановлено п.1.5. кредитного договору, цільове призначення кредиту: для придбання спецтехніки VOLVO EW 160 (колісного екскаватора).
За приписами пункту 10.7. договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного погашення кредиту, сплати процентів, комісій, можливих штрафних санкцій і до повного виконання усіх умов договору.
Виходячи з наданої до матеріалів справи довідки Донецького відділення Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»м.Донецьк №06/0101/108 від 28.01.2011р., станом на 28.01.2011р. у позивача відсутня кредитна заборгованість за кредитним договором №КЮ-063/08Т від 07.04.2008р.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, їх вільного волевиявлення, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків.
Частина 1 цієї статті встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону встановлені у статті 215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які передбачені частинами 1 - 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України.
Як стверджує позивач, умови кредитного договору №КЮ-063/08Т від 07.04.2008р. суперечать вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим цей договір підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.
Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами ст.345 Господарського кодексу України, кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов’язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов’язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Стаття 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 07.12.2000 року N2121-III розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик відносить до кредитних операції.
Згідно ст.2 зазначеного Закону, кошти –це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»встановлено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.
За приписами ч.3 ст.533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Стаття 5 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»визначено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зазначеними у п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України від №275 від 17.07.2001р., зокрема, такі операції з валютними цінностями, як ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті; ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Відповідно до ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»індивідуальної ліцензії потребують операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Таким чином, діючим законодавством встановлено, що індивідуального ліцензування потребують лише ті операції, що виходять за межі строків та сум, які встановлені Національним Банком України.
Але позивач не надав до суду доказів щодо встановлення чинним законодавством зазначених вище обмежень, а відтак не довів застосування до спірних правовідносин вказаної норми.
Декретом встановлено, що індивідуальний режим ліцензування потрібний при використанні іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.
Проте, відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк. Ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями.
Як свідчать матеріали справи, відповідач має видані Національним банком України банківську ліцензію №38 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пп. 5 - 11 частини другої ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», дозвіл №38-2 на право здійснення операцій, визначених пп. 1 - 4 частини другої та частиною четвертою ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»із додатком до такого дозволу.
Таким чином, Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»м.Київ в особі Донецького відділення Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»м.Донецьк як фінансова установа може здійснювати валютні операції в іноземній валюті, у тому числі розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто кредитування в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до правомірного та обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на наведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Донецької області від 09.03.2011р. у справі №28/37пд колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника –Товариство з обмеженою відповідальністю «ФПГ Металпромресурс» м.Макіївка.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФПГ Металпромресурс» м.Макіївка на рішення господарського суду Донецької області від 09.03.2011р. у справі №28/37пд - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 09.03.2011р. у справі №28/37пд - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Р.Г. Новікова
Судді Р.В. Волков
Н.М. Дучал
Надруковано 6 прим.:
1-. позивачу
2- відповідачу
1- у справу
1- господарському суду
1- ДАГС