ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
28 квітня 2011 року справа № 5020-449/2011
Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:
Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №22»Севастопольської міської Ради
(вул. Хрюкіна, б. 10, м. Севастополь, 99055)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
про стягнення 11 032,21 грн.,
за участю представників сторін:
позивача – ОСОБА_3, довіреність №455 від 09.03.2011;
відповідача – не з’явився.
Комунальне підприємство «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №22»Севастопольської міської Ради (далі – Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення 11 032,21 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору про надання послуг з санітарної очистки №51 від 01.04.2008, а саме, обов’язку щодо оплати за надані послуги з вивозу сміття.
Представник позивача в судовому засіданні 28.04.2011 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач без поважних причин не виконав вимоги ухвал суду від 28.03.2011, 12.04.2011, у судові засідання 12.04.2011, 28.04.2011 не з’явився, явку уповноважених представників не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (поштове повернення /а.с.18-21/).
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність Відповідача та його представника.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
01.04.2008 між Комунальним підприємством «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №22»Севастопольської міської Ради (Підрядник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) був укладений договір про надання послуг з санітарної очистки №51 від 01.04.2008 /а.с.8/ (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Замовник передає, а Підрядчик приймає на себе зобов’язок з вивозу сміття з підприємства швидкого питання «Час піци». Договір укладений строком на три роки і вступає в силу з 01.04.2008 (пункт 6.1 Договору).
Судом встановлено, що Договір недійсним не визнаний та достроково не припинений.
Тариф на послуги з прибирання і вивозу твердих побутових відходів суб’єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності встановлений рішенням сесії Севастопольської міської Ради за №650 від 12.09.2006 та складає 14,56 грн. /а.с.32/.
Норми накопичення твердих побутових відходів для населення приватного сектору і суб’єктів господарювання введені в дію розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації №345р від 14.12.2006 «Про введення в дію норм накопичення твердих побутових відходів і вживання заходів щодо поліпшення санітарного стану міста Севастополя і встановлені»/а.с.30/.
З урахуванням даного рішення та розпорядження Позивачем був розроблений розрахунок витрат з вивозу 1м3 твердих побутових відходів та утримання контейнерних майданчиків, який станом на 01.04.2008 складає 23,71 грн. /а.с.28/.
Відповідно до пункту 1.3 Договору орієнтована вартість вивозу сміття на момент укладення Договору нараховується по тарифу, розробленому підприємством, і складає 23,71 грн. за 1 м3. Місячна вартість робіт на момент укладення Договору складає: за період з січня по травень та з жовтня по грудень при нормі накоплення 12,1м3 –286,89 грн., а за період з червня по вересень при нормі накоплення 20,3м3 –481,31 грн.
Згідно з пунктом 2.2.1 Договору Замовник зобов’язан щомісячно до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, призводить оплату.
Однак, Відповідач у порушення умов пункту 2.2.1 Договорів свої зобов’язання з оплати наданих послуг не виконав, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 11 032,21 грн.
Дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Виходячи зі змісту укладеного між сторонами Договору суд дійшов висновку, що цей договір містить елементи договору про надання послуг.
Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити йому послугу у розмірі, в строки та у порядку передбаченому договором.
Частина перша статті 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині першій статті 193 ГК України.
Судом встановлено, що до господарського суду міста Севастополя звернулось Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції Акціонерного товариства«Райффайзен Банк Аваль»з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Ухвалою від 21.12.2009 господарський суд міста Севастополя порушив провадження у справі №5020-4/273 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в порядку статті 47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів. Постановою від 21.01.2010 у справі №5020-4/273 фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура строком на шість місяців, зобов'язано ліквідатора подати в офіційному друкованому органі оголошення для виявлення всіх кредиторів. 29.01.2010 у офіційному друкованому органі - газеті «Голос України»(№15 від 29.01.2010) опубліковане оголошення про визнання банкрутом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та відкриття ліквідаційної процедури.
Строк ліквідаційної процедури фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 неодноразово продовжувався а саме: ухвалою суду від 03.08.2010 до 21.01.2011, ухвалою суду від 24.01.2011 до 21.07.2011.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори –це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.
Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Отже, вимоги Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №22»Севастопольської міської Ради про стягнення заборгованості за період з квітня 2008 року по листопад 2009 року включно у розмірі 6 238,07 грн. є конкурсним вимогами.
Судом при винесені ухвали про порушення провадження у справі буле повідомлено Позивача про те, що господарським судом розглядається справа №5020-4/273 за заявою Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції Акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання боржника банкрутом.
Відповідно до пункту 54 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону.
Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
З огляду на зазначене, суд на підставі частини другої статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за період з квітня 2008 року по листопад 2009 року включно у розмірі 6 238,07 грн.
Стосовно позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 4 794,14 грн., яка виникла за період з грудня 2009 року по січень 2011 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до статей 1, 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство та вимоги яких можуть бути заявлені в межах ліквідаційної процедури.
Згідно з пунктом 8.14 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 №04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються i вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр кредиторів. Припис частини другої статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»поширюється виключно на конкурсних кредиторів, а тому права вимоги поточних кредиторів не припиняються.
Послуги з вивозу сміття надані Відповідачу у період з грудня 2009 року по січень 2011 року в сумі 4 794,14 грн. не оплачені, докази виконання цього обов’язку ним не надані.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, право вимоги стягнення заборгованості в сумі 4 794,14 грн., яка виникла за період з грудня 2009 року по січень 2011 року (після порушення справи про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1) суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 47, 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р №НОМЕР_2 у АКБ «Укрсіббанк», МФО 351005) на користь Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №22»Севастопольської міської Ради (вул. Хрюкіна, б. 10, м. Севастополь, 99055, ідентифікаційний код 20667456, р/р 26009060311610 у СФ «Приватбанк», МФО 324935) заборгованість у розмірі 4 794,14 грн. (чотири тисячі сімсот дев’яносто чотири грн. 14 коп.), а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 47,94 грн. (сорок сім грн. 94 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 102,56 грн. (сто дві грн. 56 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.М.Юріна
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 04.05.2011.