ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
УХВАЛА
29 квітня 2011 року справа № 5020/7/2011
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Юріної О.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Юг-Инвест” про розстрочку виконання рішення по справі за позовом:
Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”
(вул. Ковпака, 29, м. Київ, 03150)
в особі Кримської республіканської філії Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”
(просп. Кірова, б. 36, м. Сімферополь, 95000)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юг-Инвест”
(просп. Генерала Острякова, б. 15-а, м. Севастополь, 99029)
про стягнення 4 084 029,27 грн.,
за участю представників сторін:
заявника – ОСОБА_1., довіреність №01.03-юр/2011 від 01.03.2011;
позивача – ОСОБА_2, довіреність №02-04/878 від 02.12.2010.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 10.03.2011 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” в особі Кримської республіканської філії Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” задоволені частково, з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юг-Инвест” стягнуто 3 800 546,01 грн., з яких: 3 610 631,75 грн. –сума заборгованості за кредитом, 111 244,62 грн. –сума заборгованості за відсотками, 54 861,35 грн. –заборгованість за комісіями, 23 808,29 грн. –пеня.
У порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України 25.03.2011 виданий наказ на примусове виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 10.03.2011 по справі №5020/7/2011.
12.04.2011 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Инвест»надійшла заява про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 10.03.2011 по справі №5020/7/2011 строком на 60 місяців /том 2 а.с.48-52/.
Ухвалою від 14.04.2011 заява прийнята до провадження суддею Юріною О.М., розгляд заяви призначено на 26.04.2011.
Представник позивача у судовому засіданні 26.04.2011 надала суду заперечення на заяву про розстрочку виконання рішення, згідно з якими, посилаючись на пункт 2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/333 від 12.09.1996 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України», вказує на те, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Посилання боржника на той факт, що розірваний кредитний договір передбачав кінцевий строк погашення всієї заборгованості за кредитом не пізніше 15.06.2017 вважає хибним, оскільки боржник повинен був щомісячно сплачувати проценти, а не одноразово, крім того, умовами договору було передбачено право банку вимагати дострокове повернення кредиту. Стосовно посилання боржника на настання фінансової кризи як на причину погіршення свого фінансового стану вважає його безпідставним, оскільки фінансова криза торкнулася і Банковської сфери, тому вважає, що погашення заборгованості можливо лише за рахунок продажу майна, що належить Боржнику на праві власності /т.2 а.с.101-103/.
У судовому засіданні 26.04.2011 оголошувалась перерва у порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України до 29.04.2011.
27.04.2011 представник заявника надав суду клопотання від 27.04.2011 (вх.№4577/11), відповідно до якого просив заяву задовольнити з урахуванням добровільно сплаченої суми 179 094,28 грн., а саме, розстрочити виконання рішення в частині стягнення 3407587,97 грн та 24027,91 грн судових витрат, на 60 місяців. Крім того, зазначив, що стягнення всій суми по кредитному договору призведе до фактичної зупинки фінансово-господарської діяльності /том2 а.с.107-108/.
Представник заявника у судовому засіданні 29.04.2011 підтримав вимоги заяви у повному обсязі з урахуванням наданих клопотань та просив суд розстрочити виконання рішення суду від 10.03.2011 строком на 60 місяців.
Представник позивача у судове засідання 29.04.2011 явку уповноважених представників не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали заяви є достатніми, підстави для відкладення розгляду заяви відсутні.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заява відповідача про надання розстрочку виконання рішення підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відповідно до пункту 1.2 Роз’яснень Президії Вищого Арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України»від 12.09.1996 №02-5/333 (зі змінами та доповненнями) розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Згідно з пунктом 2 Роз’яснень Президії Вищого Арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України»від 12.09.1996 №02-5/333 (зі змінами та доповненнями) підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Із зазначених положень випливає, що розстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, за наявності доказів, що встановлюють обставини, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Юг-Инвест” мотивована тим, що договір відновлювальної кредитної лінії №947/046-ДИ5 від 16.06.2007, розірваний рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2010, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.12.2010, був укладений за умовою кінцевого строку погашення заборгованості за кредитом не пізніше 15.06.2017. Тобто в цей строк відповідач з урахуванням планування фінансово-господарської діяльності по виробництву та реалізації продукції розраховував отримати необхідні доходи (прибуток), які дозволили б йому повернути позивачу кредит. Відповідач вважає, що стягнення заборгованості за рішенням суду приведе до фактичної зупинки фінансово-господарської діяльності підприємства та настання негативних наслідків для його працівників та виробництва, а надання розстрочки виконання рішення строком на 60 місяців не зачепить інтереси позивача, оскільки у рамках кредитного договору між сторонами був укладений договір іпотеки №449 від 14.03.2008, відповідно до умов якого банку передано в іпотеку нерухоме майно, яке оцінено за згодою сторін на 4 569 000,00 грн.
Згідно з частиною першої статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На підтвердження викладеного у заяві про надання розстрочки Товариством з обмеженою відповідальністю “Юг-Инвест” надані фінансові звіти суб’єкта малого підприємництва /том 2 а.с.55-69, том 2 а.с.116-117/, розрахунки сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва –юридичною особою /том 2 а.с.70-82/, аудиторський висновок /том 2 а.с.85-86/, факт техніко-економічного розрахунку окупності кредитного проекту /том 2 а.с.87/, які свідчать про його важкий фінансовий стан.
Судом з’ясовано, що основними видами діяльності відповідача є: виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів, торговельно-посередницька діяльність в різних галузях економіки з продажу непродовольчих, промислових товарів, надання в оренду майна, напрямок діяльності –забезпечення основного виробництва ТОВ КТЕЗ «Сатурн»сировиною, матеріалами. Кредитні кошти були залучені відповідачем саме для технічного переобладнання виробничих фондів, закупівлі нового обладнання для виготовлення зазначеної вище продукції, реалізація якої є основним джерелом доходів боржника.
Крім того, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Юг-Инвест” вже почало виконувати рішення суду від 10.03.2011, про що свідчать надані ним виписка з банківського рахунку за період з 01.01.2011 по 27.04.2011 /том 2 а.с.111/ та заяви про купівлю іноземної валюти або банківських металів №6 від 21.03.2011 та №7 від 26.04.2011 /том 2 а.с.109-110/. Тому безпідставні доводи позивача про намір відповідача затягнути виконання рішення та позбавити можливості задовольнити свої вимоги за рахунок майна. Більш того, з метою забезпечення зобов’язання за договором відновлювальної кредитної лінії №947/046-ДИ5 від 16.06.2007 сторонами був укладений договір іпотеки №449 від 14.03.2008, відповідно до умов якого банку передано в іпотеку нерухоме майно, яке оцінено за згодою сторін на 4 569 000,00 грн.
Враховуючи зазначене та приймаючи до уваги те, що стягнення суми боргу одним платежем неможливе у зв’язку з фінансовою неспроможністю відповідача на теперішній час, суд вважає за можливе надати розстрочку виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 10.03.2011 строком на 60 місяців. Проте, вимога заявника про надання розстрочки виконання рішення у частині стягнення державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, задоволенню не підлягає, оскільки судові витрати не входять до складу сум, що підлягають стягненню в розумінні статті 84 Господарського процесуального кодексу України, і розстроченню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 84, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Юг-Инвест” про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 10.03.2011 по справі №5020/7/2011 задовольнити частково.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю “Юг-Инвест” розстрочку виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 10.03.2011 у справі №5020/7/2011 в частині стягнення 3407587,97 грн на 60 місяців зі сплатою:
56793,30 грн. до 01.06.2011,
по 56793,13 грн. з червня 2011 року по квітень 2016 року включно, зі сплатою кожного платежу до першого числа кожного наступного місяця.
3. В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.
Суддя підпис О.М. Юріна