Судове рішення #14771092

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


від "26" квітня 2011 р. справа № 5/5007/23/11


Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого  судді  Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача:       ОСОБА_1, довіреність від 26.04.2011р.;

від відповідача:  не з'явився; 

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Житомиртранссервіс" (м.Житомир)  

до Приватного підприємства "Полісся Ліспромпостач" (м.Житомир)

про стягнення 4097,13грн.

Позивачем пред'явлено позов до відповідача про стягнення 4097,13грн. заборгованості за перевезення вантажу, з яких: 3500,00грн. - основний борг, 81,98грн. - 3% річних, 203,00грн. - інфляційні нарахування, 312,15грн. - пеня.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача відзив на позовну заяву не надав, в судове засідання не з'явився, ухвала господарського суду від 28.03.2011р., направлена на юридичну адресу відповідача (що зазначена в позовній заяві та у витягу з ЄДРПОУ, м.Житомир, вул.Труда, 8), повернута поштовим відділення з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. У даному випадку позивач у позовній заяві вказав адресу відповідача м.Житомир, вул.Труда, 8, на цю адресу господарським судом направлялись всі поштові відправлення, інші адреси господарському суду не повідомлялися.

Відповідно до ст.75 ГПК України  якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи 13 листопада 2009 року між ТОВ "Житомиртранссервіс" (Перевізник, позивач) та ПП "Полісся Ліспромпостач" (замовник, відповідач) укладено договір №59 перевезення вантажу (а.с.9-10), за умовами якого перевізник зобов'язався приймати до перевезення і доставляти довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видавати особі, яка має право отримання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язався оплатити надані послуги по перевезенню вантажу (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1.1 договору, замовник зобов'язаний в письмовій формі (заявці) повідомити перевізника про необхідність подачі автомобільного транспорту для завантаження вантажу.

20.04.2010 року між сторонами погоджено  заявку (а.с.11) на здійснення перевезення вантажу автомобільним  транспортом за маршрутом м.Ракитине-Житомир-Голеньов (РП). У вищевказаній заявці сторони погодили, що вартість послуг становить 7500,00грн.

Факт здійснення перевезення вантажу підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №0094021 та рахунком-фактурою №СФ-0000219 від 19.05.200922.04.2010р.(а.с.13-14).

На виконання умов договору позивач 19.05.2010р. направив на адресу відповідача оригінали документів для підписання та здійснення оплати згідно заявки  від 20.04.2010р. (а.с.36)

Таким чином, матеріалами справи стверджується виконання позивачем замовлених відповідачем послуг по перевезенню вантажу.

Послуги перевізника, надані по даному договору оплачуються замовником за кожною заявкою на перевезення на підставі виставлених перевізником рахунків протягом 7 днів з моменту отримання оригіналу ТТН, рахунку, податкової накладної, акта виконаних робіт та оригінала договору (п.3.2 договору).

Отже, з урахуванням умов, викладених у договорі, відповідач зобов'язаний був  здійснити оплату за надані послуги згідно заявки від 20.04.2010р. - до 30.05.2010р.

В порушення умов договору №59 відповідач здійснив оплату за надані послуги частково в сумі 4000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №63 від 23.4.2010р. (а.с.12).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 3500,00грн.

16.11.2010р. позивач направив на адресу відповідача претензію від 15.11.2010р. за №592 з вимогою погасити заборгованість у розмірі 3500,00грн. в строк до 15.12.2010р. Проте останній залишив її без відповіді та задоволення, чим спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно п.1 ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві),  а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач не провів розрахунки з позивачем в установлені терміни, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 3500,00грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач відповідно до п.3.3 договору за порушення строків оплати нарахував відповідачу  пеню   в сумі  312,15грн.  

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора,  зобов'язаний  сплатити неустойку (штраф, пеню).

Зі змісту п.3.3 договору вбачається, що за несвоєчасну сплату вартості перевезення замовник сплачує пеню в розмірі 0,5 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши нарахування пені прийшов до висновку, що  позивачем  допущено помилку  в розрахунках  пені,  а саме невірно  визначив  період,  за  який  слід  нараховувати  пеню.

За таких обставин суд самостійно нараховує пеню за несвоєчасну оплату наданих послуг з перевезення вантажу у відповідності до вимог чинного законодавства з 30.05.2010р.  згідно наступного розрахунку:

3500,00грн. (сума боргу) х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ)  х9 (кількість прострочених днів)/ 365 (кількість днів у 2010р)  = 17,69 грн.

3500,00грн. (сума боргу) х 19% (подвійна облікова ставка НБУ)  х31 (кількість прострочених днів)/ 365 (кількість днів у 2010р)  = 56,48 грн.

3500,00грн. (сума боргу) х 17% (подвійна облікова ставка НБУ)  х33 (кількість прострочених днів)/ 365 (кількість днів у 2010р)  = 53,79 грн.

3500,00грн. (сума боргу) х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ)  х75 (кількість прострочених днів)/ 365 (кількість днів у 2010р)  = 111,47 грн.

Отже, розмір пені, який є правомірним та підлягає задоволенню, складає  239,43грн. (17,69грн.+56,48грн.+53,79грн.+111,47грн.); вимоги в частині стягнення 72,72грн. пені  необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач за порушення строків оплати  відповідно до п.2 ст.625 ЦК України нарахував відповідачу  81,98грн. 3% річних та 203,00грн. інфляційних.

Приписами частини  2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний  сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір річних за період з 30.05.2010р. по 01.02.2011р. становить 71,05грн., інфляційних 203,00грн., ; вимоги в частині стягнення 10,93грн. 3% річних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості  та заперечень проти позову не надав, розрахунок пені, інфляційних та річних не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства,  підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню частково на суму 4013,48грн., з яких 3500,00грн. - основний борг, 71,05 грн. - 3% річних, 203,00 грн. - інфляційні нарахування, 239,43 грн. - пеня.

У стягненні   72,72грн. пені та 10,93грн. 3% річних суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Полісся Ліспромпостач" (10014, м.Житомир, вул.Труда, 8, код ЄДРПОУ 36617774)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиртранссервіс" (м.Житомир, вул.Маршала Рибалка, 25, код ЄДРПОУ 32699083)

- 3500,00грн. основного боргу;

- 239,43грн. пені;

- 71,05грн. 3% річних;

-203,00грн.  інфляційних;

-99,92грн. витрат по сплаті державного мита;

-231,18грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові  відмовити в частині стягнення 72,72грн. пені та 10,93грн. 3% річних.


Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

 


Суддя Соловей Л.А.      


 

                                                                                                                                                      Повне рішення складено 04.05.2011р.

















































Віддрукувати:   

1 - в справу

2 - позивачу

3- відповідачу (рек. з повідом.)

 

  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація