Справа №2-1157 2007 рік

Р I Ш Е Н НЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

28 березня 2007 року Білгород - Дністровський міськрайонний суд у складі: головуючого, одноособово - судді Лозун О.Ю. при секретарі Качанюк Є.О. за участю адвоката ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Білгород - Дністровському Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення у квартиру,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до відповідачки про вселення у квартиру, просить суд вселити його неповнолітнього сина ОСОБА_2 разом з ним ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1, вказуючи, що його син є власником 5/6 частини квартири АДРЕСА_1, які він отримав у спадщину після смерті своєї матері, відповідачка є власником 1/6 частини спірної квартири.

18 квітня 2006 року ухвалою судової колегії судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Одеської області була відхилена апеляційна скарга ОСОБА_3, а рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 листопада 2006 року залишено без змін. Згідно зазначеного рішення був встановлений порядок користування квартирою АДРЕСА_1, а саме: ОСОБА_2 були надані в користування житлові кімнати № 5, площею 18 кв.м. і № 6, площею 13,3 кв.м., відповідачці надана у користування житлова кімната № 3, площею 11 кв.м. Підсобні приміщення тамбур, коридор, санвузол, лоджії, кухня були залишені в загальному користуванні.

Однак відповідачка перешкоджає його синові вселитися та користуватися квартирою, тому він і звернувся в інтересах ОСОБА_2 з позовом до суду.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав.

Відповідачка з позовом погодилася частково, не заперечує проти вселення у квартиру неповнолітнього ОСОБА_2, але проти вселення його батька ОСОБА_1 у спірну квартиру заперечує, вказуючи, що вона з ОСОБА_1 знаходяться дуже в неприязненних відносинах, тому вона не бажає, щоб у квартирі разом з нею проживав ОСОБА_1

Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що дійсно ОСОБА_1 є власником 5/6 частини квартири АДРЕСА_1, які він отримав у спадщину після смерті своєї матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Відповідачка є власником 1/6 частини спірної квартири, /л.с. 6/

18 квітня 2006 року ухвалою судової колегії судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Одеської області була відхилена апеляційна скарга ОСОБА_3, а рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 листопада 2006 року залишено без змін.

Згідно зазначеного рішення був встановлений порядок користування квартирою АДРЕСА_1, а саме: ОСОБА_2 були надані в користування житлові кімнати № 5, площею 18 кв.м. і № 6, площею 13,3 кв.м., відповідачці надана у користування житлова кімната № З, площею 11 кв.м. Підсобні приміщення тамбур, коридор, санвузол, лоджії, кухня були залишені в загальному користуванні.

Згідно з ч. 1 ст. 177 СК України, батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах, в зв'язку з чим ОСОБА_1 правомірно звернувся до суду в інтересах свого неповнолітнього сина про вселення його у квартиру.

Згідно з ч.І ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно зі ст. 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпоряджатися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Згідно зі ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має право використовувати його для промислового виробництва.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном.

При таких обставинах, враховуючи, те, що права ОСОБА_2 щодо проживання в належних йому на праві власності 5/6 частин квартири АДРЕСА_1 порушені, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вселення ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Що стосується вселення ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1, то в цієї частині суд вважає в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити, оскільки відповідно до ст. 177 ч. 1 СК України позивач має право дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах, управляти ним, але не набуває будь яких прав на це житло, в тому числі право на проживання.

Керуючись ст. ст. 356, 361, 383, 391 ЦК України, ст. 177 ч.І СК України, ст. ст.10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України , суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення у квартиру - задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, витрати пов'язані з оплатою державного мита у розмірі 8 грн. 50 коп, на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 7 грн. 50 коп.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.