Справа №2-3622/07

РІШЕННЯ

        Іменем України

25 квітня 2007 р.                   м. Білгород - Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі головуючого - одноособово судді Ступакової І.Г.

при секретарі Калініної О.С.

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в м. Білгород - Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідачів про визнання договору купівлі - продажу дійсним і визнання права власності на відчужуване майно за договором, вказуючи, що 12 березня 2007 року між нею і відповідачами був укладений договір купівлі - продажу, який не був нотаріально засвідчений, через те, відповідачами не було оформлено належним чином право власності на самовільні будови, що входять до складу спірного майна, хоча всі істотні умови угоди з обох сторін були виконані повністю та належним чином. Наслідком не завірення нотаріально договору стала його недійсність, що спричинило порушенню майнових прав позивачки, в зв'язку з чим вона звертається до суду.

Відповідачі в попередньому судовому засіданні з позовом погодились, заперечень проти позову не мають, пояснивши, що в дійсності договір укладений між ними та позивачкою не був нотаріально засвідчений, через те, що ними було вчинено самовільне будівництво будівлі, що знаходиться на території спірної частини домоволодіння, на яку не було оформлено належним чином право власності, однак розміщення якої погоджено з відповідними органами контролю; спору щодо виконання істотних умов за договором не має, оскільки ними було передано спірне майно у власність позивачки, безпосередньо від якої вони в рівних частках отримали повний розрахунок за спірне майно.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши сторони, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У попередньому судовому засіданні встановлено, що 12 березня 2007 року в м.Білгород-Дністровському між позивачкою і відповідачами у письмовій формі був укладений договір купівлі - продажу нерухомого майна, згідно якого відповідачі в рівних частках продали, а позивачка купила 14/100 частин домоволодіння, складаючого в цілому з: жилого будинку літ. "А", веранди літ. "а", веранди літ. "аі", веранди літ. "а2", веранди літ. "аЗ", веранди літ. "а4", підвалу літ. "а5", ґанку з козирком літ. «аб», підвалу літ. «а7», тамбуру літ. «а8», сараю літ. «Б», вбиральні літ. «В», сараю літ. «Г», гаражу літ. «Д, оглядової ями літ. «У», сараю літ. «Ж», сараю літ. «З», сараю літ. «І», підвалу літ. «К», споруд № 1-2, розташованого АДРЕСА_1, за які позивачкою була цілком здійснена обумовлена оплата, що підтверджується п. 2.2 зазначеного договору (а.с. 17-18).

Відчужена спірна частина домоволодіння належала відповідачам в рівних частках на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26.06.1995 року, виданого згідно розпорядження від 26.06.1995 року (а.с. 15-16).

На території раніше приналежної відповідачам частини домоволодіння було вчинено самовільне будівництво сараю - літньої кухні літ. "Є" розміром 3,50 х 4,0 м.. з підвалом літ. "є" площею 5,6 кв.м., на які право власності не було оформлено, однак узгоджено з санітарно - епідеміологічною службою, районним управлінням ГУ МНС України в Одеській області, управлінням містобудування, архітектури міста та співвласниками по домоволодінню, що підтверджується висновком № 59 від 21.03.2007 року (а.с.8). За самовільне будівництво відповідачка, як співвласниця будинку, була оштрафована інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю (а.с. 14). Крім того, в результаті будівництва права інших осіб не порушені.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі- продажу одна сторона (продавець) передає або ..зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплати за нього певну грошову суму.

Сторонами за договором було здійснено повне виконання усіх істотних умов, а саме, відповідачами була передана, а позивачкою прийнята у свою власність спірна частини домоволодіння з повною оплатою за неї певної обумовленої суми грошей. Однак, при укладенні укладені договору купівлі - продажу, сторонами була порушена його форма. Внаслідок того, що договір був укладений з порушенням встановленої ст.ст. 209,

 657 ЦК України для нього форми, а саме: не був нотаріально засвідчений, через не оформлення належним чином права власності на самочинно збудовану господарську споруду, розміщення якої погоджено з управлінням містобудування та архітектури, що спричинило перешкоду позивачці в оформленні її майнових прав та підставою для визнання укладеного договору недійсним.

Згідно ст. 219 ЦК України у разі недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правовичин є нікчемним. Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідач справжній волі особи, яка його вичинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Враховуючи, що сторонами з обох сторін були виконані належним чином усі істотні умови угоди, в добровільному порядку по справжній волі, а також те, що обставина у вигляді наявності самовільних будівель на території спірної частини домоволодіння не залежить від сторін, суд вважає, що укладений між ними договір можна визнати дійсним.

На даний момент позивачка повністю реалізує своє право власності на 14/100 частин домоволодіння з самовільно збудованою сарай -літньою кухнею літ. "Є" з підвалом літ. "є", що розташована АДРЕСА_1, що являється складовою права власності, на яке позивачка має право, як суб'єкт права приватної власності відповідно до ст. ст. 317, 318, 325 ЦК України.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

У відповідності зі ст. 12 п.2 Закону України «Про власність» громадянин набуває право власності на майно отримане внаслідок укладення інших договорів, не заборонених законом.

Враховуючи вищевикладене, а також, що сторонами були виконані усі істотні умови угоди в добровільному порядку по справжній волі, що не заперечується сторонами та підтверджено в судовому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 12.03.2007 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та визнання за нею права власності, як за добросовісним покупцем 14/100 частин домоволодіння з самовільною спорудою сарай - літньою кухнею з підвалом, оскільки відповідно до ст. 376 п. 5 ЦК України, за вимогою власника земельної ділянки, суд може визнати за останнім право власності на нерухоме майно, що самовільно споруджене на ньому, якщо це не порушує права інших осіб обґрунтованими і таким, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 209, 219, 317, 318, 325, 334, 361, 362, 376 п.5, 638, 655, 657 ЦК Україна, ст. 12 п.2 Закону України «Про власність», ст. ст. 10? 11,130, 174, 209, 213, 214- 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності - задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 12.03.2007 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, згідно якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках продали, а ОСОБА_1 купила 14/100 частин домоволодіння, розташованбго АДРЕСА_1 та в цілому складаючого з: жилого будинку літ. "А", веранди літ. "а", веранди літ. "аі", веранди літ. "а2", веранди літ. "аЗ", веранди літ. "а4", підвалу літ. "а5", ґанку з козирком літ. «аб», підвалу літ. «а7», тамбуру літ. «а8», сараю літ. «Б», вбиральні літ. «В», сараю літ. «Г», гаражу літ. «Д», оглядової ями літ. «У», сараю літ. «Є», підвалу літ. «є», сараю літ. «Ж», сараю літ. «З», сараю літ. «І», підвалу літ. «К», споруд № 1-2 -дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 14/100 частин домоволодіння, розташованого АДРЕСА_1 та в цілому складаючого з: жилого будинку літ. "А", веранди літ. "а", веранди літ. "аі", веранди літ. "а2", веранди літ. "аЗ", веранди літ. "а4", підвалу літ. "а5", ґанку з козирком літ. «аб», підвалу літ. «а7», тамбуру літ. «а8», сараю літ. «Б», вбиральні літ. «В», сараю літ. кУ, гаражу літ. «Д», оглядової ями літ. «У», сараю літ. «Є», підвалу літ. «є», сараю літ. «Ж», сараю літ. «3»,сараю літ. «I», підвалу літ. «К», споруд № 1-2.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через

суд першої інстанції шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне

оскарження і подання після цього протягом 20- днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295' ЦПК України.