ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"02" березня 2011 р.Справа № 1/17/5022-181/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопко Ю.О.
Розглянув справу
за позовом Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль,46000
до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 АДРЕСА_1 Тернопільська область,48023
про стягнення 204грн.36коп.
За участю представників сторін від:
Позивача: Мазур Тетяна Василівна –головний спеціаліст –юрисконсульт (довіреність №1-1/3228 від 22.12.09р.).
Відповідача: не з'явився.
В судовому засіданні учаснику судового процесу роз’яснено процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України.
Технічна фіксація судового процесу за відсутності відповідного клопотання не здійснювалась.
Суть справи:
Державна екологічна інспекція у Тернопільській області звернулася до господарського суду Тернопільської області із позовом до суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих державі внаслідок самовільного водокористування у сумі 204грн.36коп.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач здійснював збір води із артезіанської свердловини без наявності відповідного дозволу, чим порушив вимоги чинного законодавства України.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 09.02.2011р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 02.03.2011р. на 15год20хв.
Відповідач відзиву на позов не надав, явки уповноваженого представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до ст. 64 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, також заявив усне клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. Суд клопотання задовольняє, керуючись п.3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.97р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" в якому, зокрема, зазначаються, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Від так право відповідача взяти участь у судовому засіданні судом забезпечено.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази, господарський суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:
Згідно ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.
Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р. №1264-ХІІ, використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.
Згідно ст. 20 Закону №1264-ХІІ державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки відноситься до компетенції спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.
Відповідно до норм Закону №1264-ХІІ та Водного кодексу України усі води підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій.
Як передбачено п. 9 ст. 44 Водного кодексу України, користувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу. У випадку використання води водних об'єктів загальнодержавного значення, дозвіл на спеціальне водокористування видається державними органами охорони навколишнього природного середовища (ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою відповідальність згідно із законодавством України. Особи, які винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування несуть відповідальність за порушення водного законодавства (п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України).
Пунктом "з" ч. 2 ст. 68 Закону №1264-ХІІ передбачено, що особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів, несуть відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
У відповідності до ст. 68 Закону України „Про охорону навколишнього середовища” (із змінами та доповненнями) та ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України - підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 Цивільного кодексу України).
05 лютого 2008 р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Тернопільській області Сагашем Д.З. було здійснено перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на предмет дотримання останнім природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт, у якому зафіксований факт незаконного забору води без наявності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням п. 9 ст. 44 Водного кодексу України.
За порушення природоохоронного законодавства 05.02.2008 р. складено протокол про адміністративне правопорушення за №002593 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №26, згідно якої на відповідачку за вчинення нею адміністративного правопорушення накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 204грн.36коп.
Стаття 68 Закону №1264-ХІІ передбачає, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно розрахунку водоспоживання, суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 в період з 01.05.2007 р. по 05.02.2008 р. було забрано (використано) 173,264 м3 підземних вод для господарських потреб.
Згідно представленого позивачем розрахунку, проведеного у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації (затверджена Наказом Державного комітету України по водному господарству від 29 грудня 2001 року N 290, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 січня 2002 р. за N 44/6332), внаслідок порушення вимог діючого законодавства, державі заподіяні збитки на суму 204грн.36коп.
З метою досудового врегулювання спору, Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області відповідачу пред‘явлено претензію від 27.02.2008р. №1-1/335 про відшкодування відповідачем завданих збитків у розмірі 204грн.36коп., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що відповідач не надав суду будь - яких заперечень по суті заявлених позовних вимог, як і не надав суду доказів погашення заподіяних державі збитків, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 204грн.36коп. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1:
- в дохід місцевого бюджету Завалівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області (р/р 33110331700453, код бюджету 24062100, ідент. код одержувача 23588102 в УДК у Підгаєцькому районі, МФО 838012) 204 (двісті чотири) гривні 36 коп. на відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення водного законодавства.
- в дохід Державного бюджету України 102 (сто дві) гривні рівно державного мита та 236 (двісті тридцять шість) гривень рівно витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
На рішення господарського суду сторони мають право подати апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду через цей суд протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, яке відбулося 4 березня ц.р.
Суддя Ю.О. Чопко