ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
УХВАЛА
27 квітня 2011 року справа № 5020-2/029-1/002-4/041-439/2011
Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:
Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод”
(вулиця Героїв Севастополя, 13, місто Севастополь, 99001)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
Регіонального відділення Фонду державного майна України в АРК та м. Севастополі (пл. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008)
Позашкільного учбового закладу «Севастопольська дитячо-юнацька спортивна школа «Чайка»Фізкультурно-спортивного товариства «Україна»
(вул. Костомаровська, 3, м. Севастополь, 99011)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Флотсервіс”
(проспект Перемоги, 21, кв. 7, місто Севастополь, 99001)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
Товариства з обмеженою відповідальністю "Яхт-клуб "Козача Бухта"
(вул. Льотчиків, д. 11-2/4, м. Севастополь, 99057),
про визнання недійсним договору купівлі-продажу,
за участю представників сторін:
позивача – ОСОБА_1., довіреність б/н від 01.01.2011;
відповідача – ОСОБА_2, довіреність б/н від 28.09.2010;
третя особа (РВ ФДМ України в АРК та м. Севастополі) – ОСОБА_3, довіреність №3 від 11.01.2011;
третя особа (Позашкільного учбового закладу «СДЮСШ «Чайка»Фізкультурно-спортивного товариства «Україна») – Огієнко О.І., директор, розпорядження №71 від 19.04.2002;
третя особа (ТОВ "Яхт-клуб "Козача Бухта") –не з’явився.
18.01.2008 Відкрите акціонерне товариство „Севастопольський морський завод” звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Флотсервіс” про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.01.2005.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 24.03.2008 у позові відмовлено. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.08.2008 рішення від 24.03.2008 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2008 касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод” задоволено частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.08.2008 та рішення господарського суду міста Севастополя від 24.03.2008 скасовано, справу направлено на новий розгляд.
Ухвалою Верховного Суду України від 26.02.2009 відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 24.11.2008, у зв’язку з чим матеріали справи було повернуто на адресу господарського суду міста Севастополя (Вх.№6559 від 23.06.2009).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 03.11.2010 у позові відмовлено повністю. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 рішення від 03.11.2010 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.02.2011 рішення господарського суду міста Севастополя від 03.11.2010 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 скасовані, справа направлена на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.
Ухвалою суду від 28.03.2011 справа прийнята до провадження суддею Юріною О.М. присвоєно номер 5020-2/029-1/002-4/041-439/2011.
13.04.2011 від позивача до суду надійшло клопотання про забезпечення позову шляхом заборони третій особі Товариству з обмеженою відповідальністю "Яхт-клуб "Козача Бухта" вчиняти будь-які дії, які спрямовані на відчуження, передачу в оренду нерухомого майна водної станції, що знаходитися за адресою: м. Севастополь, Сімферопольське шосе, 28, та яка була придбана ним у власність у ТОВ «Флотсервіс» за договором купівлі-продажу від 30.04.2009, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_4. за №821.
Зі змісту позовної заяви Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод” вбачається відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування, зокрема, своїх вимог. Наведене стосується й вимоги щодо забезпечення позову.
Проте, Відкритим акціонерним товариством „Севастопольський морський завод” не обґрунтовано причини подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, ним не додано належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.
Зазначені правові позиції викладені у Постанові Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», Роз’ясненні Вищого арбітражного суду України №02-5/611 від 23.08.1994 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», інформаційних листах Вищого господарського суду України №01-8/2351 від 20.10.2006, №5-05/759 від 30.12.2008, №01-8/2776 від 12.12.2006, тощо.
Судом встановлено, що всупереч положенням зазначених актів вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач, не відповідає позовним вимогам ним заявленим, а саме, про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Керуючись статтями 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити Відкритому акціонерному товариству „Севастопольський морський завод” в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Суддя О.М. Юріна