ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.05.11р.Справа № 5005/5138/2011

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Декарт Лтд", м. Підгороднє, Дніпропетровська область 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Прес",

м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область 

про визнання договору недійсним

Суддя  Орєшкіна Е.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 29.04.11 року

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 29.04.11 року 

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Декарт Лтд»звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким просить суд визнати договір № ДГ-0215/08 від 01.11.10 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Декарт ЛТД” та товариством з обмеженою відповідальністю „Сталь-Прес” недійсним (нікчемним) з моменту його вчинення.

В обґрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що спірний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та порушує публічний порядок, що є підставою, за твердженням позивача, для визнання такого договору недійсним (нікчемним).

Відповідач проти позову заперечує, просить суд в позові відмовити, пославшись на його необґрунтованість та безпідставність.

В судовому засіданні, яке відбулося 05.05.11 року в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України господарським судом оголошено вступну та  резолютивну частини рішення та представників сторін повідомлено про дату складення його повного тексту.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем –товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Декарт ЛТД” та відповідачем –товариством з обмеженою відповідальністю „Сталь-Прес” укладений договір № ДГ-0215/08 від 01.11.10 року (далі - договір), за умовами якого постачальник (відповідач у справі) прийняв на себе зобов’язання передати у власність покупця (позивача у справі), товар, кількість, асортимент, ціна якого визначені сторонами у специфікаціях до договору та виконати останньому супутні роботи і послуги, та покупець, відповідно, зобов’язання їх прийняти та сплатити.

Позивач вважає, що договір не відповідає однієї із загальних вимог, встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину та є таким, який порушує публічний порядок, що є підставою, на його думку, для визнання договору недійсним (нікчемним).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України) та може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України,   підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин,  якщо його  недійсність  встановлена законом   (нікчемний  правочин).  У  цьому  разі  визнання  такого правочину недійсним судом не вимагається.

     Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

В даному випадку, при укладенні спірного договору сторони визначили його зміст на основі вільного волевиявлення та погодили на свій розсуд умови договору, які не суперечать діючому законодавству України; між сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору; сторони здійснили фактичні дії щодо його виконання (відповідачем 01.11.10 року поставлений позивачу та останнім прийнятий товар будівельного призначення на загальну суму 2 674 447,20 грн.), що підтверджено видатковими накладними, копії яких  містяться в матеріалах справи; позивачем у відповідності із ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено належними доказами обставин, які б свідчили про відповідність договору ознакам, встановленим ст. 228 Цивільного кодексу України, внаслідок чого суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 33, 44, 49, 82 - 84   Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.  

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

         Суддя                                                                                  Е.В.Орєшкіна

Рішення підписано 05.05.11 року