У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

         за участю прокурора               Яковенко Р.І.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 грудня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19 липня 2005 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2005 року.

 Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, раніше судимий:

27.06.2003 р. за ст. 190 ч. 4 КК України

із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років

позбавлення волі без конфіскації майна та

на підставі ст. 75 КК України звільнений

від відбування покарання з випробуванням

з трирічним іспитовим строком,

засуджений за ч. 4 ст. 190 КК України на шість років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного за цим вироком покарання приєднано частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком і ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років з конфіскацією всього майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 кожному по 42640 грн, а також ОСОБА_5 - 37857 грн 20 коп.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

         Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою в особливо великих розмірах, яке він вчинив за встановлених судом обставин: 9 грудня 2003 року поблизу будинку АДРЕСА_1 щодо ОСОБА_4, заволодівши її грошовими коштами на  суму 8000 доларів США, що становило 42656 грн; 14 грудня 2003 року в приміщенні кафе “Агромат”, розташованому по вул. Булаховського, 2/1 у м. Києві, щодо ОСОБА_3, заволодівши його грошовими коштами на  суму 8000 доларів США, що становило 42656 грн; 19 грудня 2003 року на перехресті вулиць Велика Кільцева Дорога та Мельниченка в м. Києві щодо ОСОБА_5, заволодівши його грошовими коштами на суму 8000 доларів США, що становило 42656 грн.

         У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Стверджує, що шахрайство, за яке його засуджено, він не вчиняв;

- захисник ОСОБА_2 викладає аналогічне прохання, мотивуючи тим, що в діях ОСОБА_1 був відсутній умисел на заволодіння чужим майном і його привласнення.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав постановлені щодо засудженого судами першої і апеляційної інстанцій судові рішення законними і обгрунтованими, а касаційні скарги засудженого і його захисника - безпідставними, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджується доказами, які зібрано та досліджено судом з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону.

Із показань потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 вбачається, що будучи введеними в оману ОСОБА_1, який їх запевнив, що має можливість придбати для них автомобілі у Німеччині, передали йому 8000 доларів США.

Вищенаведені обставини підтвердили свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12, зазначивши, що гроші під розписку були передані ОСОБА_1 саме для придбання за кордоном автомобілів, оскільки той запевнив, що займається таким видом діяльності, але домовленостей не виконав, уникав зустрічей і грошей не повернув.

Згідно з даних, що містяться в розписках ОСОБА_1, останнім від кожного з потерпілих отримано по 8000 доларів США і текст цих розписок за даними висновку судово-почеркознавчої експертизи виконані ОСОБА_1

За даними довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 з 1.09.2003 року по 01.06.2004 року державний кордон України не перетинав.

         Отже, дослідивши всебічно і повно докази, суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 заволодів чужим майном в особливо великих розмірах шляхом обману і зловживання довірою, обгрунтовано визнавши його показання про те, що гроші він брав для створення станції технічного обслуговування і мав намір їх повернути, безпідставними і такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за скоєне.

Також суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 та його захисника перевірив всі викладені в них доводи, які за змістом є аналогічними доводам касаційної скарги, та визнав їх безпідставними, а вирок  щодо ОСОБА_1 -  законним і обгрунтованим.

Дії ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 190 КК України кваліфіковані правильно, покарання призначено з врахуванням вимог ст. 65 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування судових рішень, у справі не встановлено.

         Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

         відмовити у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2

    Судді:

С.М. Міщенко                       В.Ф. Школяров                Ю.М. Кармазін