У Х В А Л А     

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України  у складі:

 

головуючого	Філатова В.М.,
суддів	Кліменко М.Р.  і   Школярова В.Ф.,
прокурора	Колесниченко О.В.

 

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 28 серпня 2007 року  кримінальну справу за касаційними скаргами законного представника засудженого ОСОБА_1-ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 на постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення,

 

                                                 в с т а н о в и л а :

 

Вироком Новоодеського районного суду Миколаївської області від                      8 листопада 2005 року

 

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимого 19 травня 2004 року

за  ч. 3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України

на 3 роки позбавлення волі і на підставі

ст.ст. 75,104 КК України  звільненого від

відбування покарання з випробуванням

з іспитовим строком на 1 рік,

 

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі.

     На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до цього покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 19 травня 2004 року й остаточно визначено ОСОБА_1  7 років 6 місяців позбавлення волі.

 

Постановлено стягнути зОСОБА_2 на користь потерпілого  ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди 500 грн. та 3 000 грн. моральної шкоди.

 

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 12 січня 2006 року зазначений вирок залишено без зміни.

 

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винними у тому, що він         ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у будинку потерпілого ОСОБА_5  АДРЕСА_1 під час сварки з потерпілим умисно наніс йому чисельні удари руками, ногами та металевим предметом по голові та тулубу, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого ОСОБА_5

 

У касаційній скарзі законний представник  неповнолітнього засудженого ОСОБА_1- ОСОБА_2 посилається на однобічність та неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення кримінально-процесуального закону і зокрема, застосування до ОСОБА_1 незаконних методів ведення слідства. Стверджує, що винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину не доведена, показання свідків суперечливі. Зазначає, що апеляційний суд не звернув уваги на допущені судом першої інстанції порушення вимог закону.

З урахуванням наведених у скарзі доводів просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та закрити справу у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

 

Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_3 аналогічні доводам касаційної скарги законного представника ОСОБА_2

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про залишення скарг без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши  наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що вони  задоволенню не підлягають на таких підставах.

 

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинних дій підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, які суд проаналізував  у вироку, і є  обґрунтованим.

 

Доводи ж у касаційних скаргах про те, що зазначеного злочину ОСОБА_1 не вчиняв, та про відсутність у  справі доказів його  винності є безпідставними.

 

Так, ОСОБА_1 на стадії досудового слідства під час його допиту спочатку як підозрюваного, а потім і обвинуваченого, які проводилися за участю захисника, визнав себе винним у заподіянні потерпілому ОСОБА_5 навмисного тяжкого тілесного ушкодження,  докладно розповів про обставини вчинення злочину та про його конкретні дії щодо потерпілого.

 

Згідно з показаннями ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 24-й годині під час вживання спиртних напоїв у будинку потерпілого          ОСОБА_5, між господарем і ним виникла  сварка, під час якої він (засуджений) завдав потерпілому чисельні удари руками, ногами та металевим предметом по голові та тулубу.

 

Свої показання ОСОБА_1 підтвердив при проведенні відтворення обстановки й обставин події, яке теж проводилося за участю захисника, під час якого він розповів, у який спосіб спричинив потерпілому тілесні ушкодження, продемонстрував, як саме був скоєний ним злочин.

 

Пізніше ОСОБА_1, як вбачається з матеріалів справи,  відмовився давати показання, а в судовому засіданні почав стверджувати, що  зазначеного злочину він не вчиняв, що того дня (ІНФОРМАЦІЯ_2) він дійсно був у ОСОБА_5, але тілесних ушкоджень потерпілому не  спричиняв.

 

Суд ретельно перевірив показання ОСОБА_1, з'ясував причини зміни ним показань і в результаті їх ретельного дослідження у сукупності з іншими доказами, зібраними у справі, дав їм належну оцінку й обґрунтовано  визнав достовірними ті його  показання на стадії досудового слідства, в яких він визнав  факт  спричинення ним потерпілому  тяжкого тілесного ушкодження.

 

Такий висновок суду є обґрунтованим, оскільки показання, в яких ОСОБА_1 визнав себе винним, підтверджується іншими зібраними у справі і дослідженими в судовому засіданні доказами й узгоджуються з ними.

 

Так, показання засудженого про спосіб і час вчинення ним злочинних дій щодо потерпілого ОСОБА_5 підтверджуються показаннями свідка-очевидця ОСОБА_6 під  час досудового слідства, яка показала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 24-ї години засуджений завдав потерпілому чисельні удари руками і ногами по голові та тулубу, а коли вона намагалася перешкодити цьому ОСОБА_1 завдав їй два  удари  стільцем по голові.

 

Показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_4 встановлено, що           28 квітня 2005 року приблизно о 18-й годині, знаходячись у будинку АДРЕСА_1 потерпілий ОСОБА_8 повідомив, що його побив  ОСОБА_1

 

Крім того, винність засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується й іншими  зібраними та дослідженими в суді доказами, зокрема даними, встановленими судово-медичною експертизою, про характер, локалізацію ушкоджень на тілі потерпілого  та про причину його смерті, а його  показання щодо конкретного  місця  вчинення злочину ( про те, де саме залишався потерпілий після  спричинення йому ушкоджень) узгоджуються із даними протоколу огляду місця  події.

 

Посилання у касаційних  скаргах на те, що показання засудженого під  час досудового слідства, в яких він визнав себе винним, його змусили давати працівники міліції через застосування незаконних методів дізнання і слідства, є аналогічними за їх змістом твердженням ОСОБА_1 у судовому засіданні,  ретельно перевірялися в суді, але не підтвердилися і були визнані безпідставними.

Під час  вивчення  матеріалів справи також  не  виявлено даних, які б давали підстави вважати, що стосовно ОСОБА_1 застосовувались незаконні  методи  слідства чи дізнання.

 

Необґрунтованими є і доводи у скаргах про те, що законного представника неповнолітнього засудженого - ОСОБА_2 не допустили до участі у справі на досудовому  слідстві.

Із  матеріалів  справи  вбачається, що  постановою слідчого від 03 травня 2005 року ОСОБА_2 визнана законним представником неповнолітнього ОСОБА_1 і їй роз'яснені права і обов'язки законного представника, про що є її  підпис  ( а.с. 72 )

 

Згідно з ч. 3 ст.398 КПК України до компетенції касаційного  суду не входить  перевірка  наявності обставин, зазначених у  статтях 368 і 369  КПК України, а саме однобічності або неповноти досудового чи судового слідства та невідповідності  викладених у вироку висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи. Тому доводи касаційних скарг у цій частині перегляду в касаційному порядку не підлягають.

За змістом ст. 67 КПК України оцінка доказів є  виключно компетенцією суду, який постановив вирок. Колегія суддів установила, що суд першої  інстанції дотримався вимог цієї норми закону. Апеляційний суд ретельно перевірив викладені в апеляціях доводи засудженого та захисника і на їх спростування також навів в ухвалі мотиви, які ґрунтуються на матеріалах справи.

 

Під час перевірки матеріалів справи також встановлено, що органи досудового слідства, суди першої та апеляційної інстанцій інших істотних  порушень кримінального та кримінально-процесуального законів , які б тягнули безумовне скасування постановлених щодо засудженого судових рішень не допустили. Тому законних підстав для їх  скасування немає.

 

            З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст.394-396 КПК України,  колегія суддів

 

                       

у х в а л и л а :

 

відмовити у задоволенні касаційних скарг захисникаОСОБА_3 та законного представника  неповнолітнього засудженого ОСОБА_2

 

         

                    судді:

 

 

 

       Філатов В.М.                                  Кліменко М.Р.                          Школяров В.Ф.