ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "12" квітня 2011 р.                                                                                    Справа № 01/50/2-92  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Демидової А.М.,

суддів:Жукової Л.В.,

Коваленко С.С.,          

розглянувши  у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу   1. Луцької міської ради;

2. Виконавчого комітету Луцької міської ради

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 р.

(залишено без змін рішення господарського суду Волинської області від 22.09.2010 р.)

у справі№ 01/50/2-92 господарського суду Волинської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніка"

до1. Луцької міської ради (відповідач-1);

2. Територіального центру обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян міста Луцька (відповідач-2);

3. Громадської організації "Культурно-просвітницький центр "Нове життя"

(відповідач-3);

4. Виконавчого комітету Луцької міської ради (відповідач-4)

треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору
1. Громадська організація інвалідів "Волинський фонд активної реабілітації неповносправних" (третя особа-1);

2. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області (третя особа-2)

провизнання недійсним свідоцтва про право власності від 22.03.1999 р., визнання незаконним рішення виконкому № 317-15 від 17.05.2007 р., визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень № 1103 від 17.05.2007 р. та витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю представників:

від позивачаОСОБА_1.

від відповідача-1ОСОБА_2.

від відповідача-2не з'явились

від відповідача-3не з'явились

від відповідача-4ОСОБА_2.

від третьої особи-1не з'явились

від третьої особи-2не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніка" (далі –ТзОВ "Торговий дім "Ніка") звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до Луцької міської ради, Територіального центру обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян міста Луцька та Громадської організації "Культурно-просвітницький центр "Нове життя" і з урахуванням уточнень позовних вимог просило суд: визнати недійсним свідоцтво про право власності від 22.03.1999 р. на приміщення (об'єкт в цілому) колишнього ОВТП "Кулішна" за адресою: м. Луцьк, вул. Львівська, 31; визнати незаконним рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради № 317-15 від 17.05.2007 р.; визнати недійсним договір оренди нежитлових приміщень № 1103 від 17.05.2007 р.; витребувати із незаконного володіння Луцької міської ради приміщення по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 22.04.2010 р. залучено до участі у розгляді справи № 01/50/2-92 як відповідача Виконавчий комітет Луцької міської ради.

        Рішенням господарського суду Волинської області від 22.09.2010 р. у справі № 01/50/2-92 (суддя Якушева І.О.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 р. (колегія суддів у складі: Михалюк О.В. –головуючого, Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.), позов задоволено; визнано недійсним свідоцтво про право комунальної власності Луцької міської ради на будівлю Підприємства "Кулішна" за адресою: м. Луцьк, вул. Львівська, 31, видане 22.03.1999 р. та зареєстроване у Волинському обласному бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером 634 від 05.04.1999 р. в реєстрову книгу № 6; визнано незаконним рішення виконкому Луцької міської ради № 317-15 від 17.05.2007 р. "Про оренду нежитлового приміщення", визнано недійсним договір оренди нежитлових приміщень комунальної власності № 1103 від 17.05.2007 р., зобов'язано Луцьку міську раду повернути приміщення по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку ТзОВ "Торговий дім "Ніка"; стягнуто з Луцької міської ради та користь ТзОВ "Торговий дім "Ніка" судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Волинської області від 22.09.2010 р. та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 р., Луцька міська рада та Виконавчий комітет Луцької міської ради звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просять суд скасувати вказані судові акти та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржники посилаються на те, що зазначені рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Оскаржувачами заявлено клопотання про відновлення процесуального строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.03.2011 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Воліка І.М., Коваленко С.С. відновлено Луцькій міській раді та Виконавчому комітету Луцької міської ради строк для подання касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 р., прийнято касаційну скаргу Луцької міської ради та Виконавчого комітету Луцької міської ради до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 12.04.2011 р. о 10 год. 10 хв.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 11.04.2011 р. № 03.07.-05/248 для розгляду справи № 01/50/2-92 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий –Демидова А.М., судді Жукова Л.В., Коваленко С.С.

Сторони, треті особи, а також Генеральна прокуратура України та Прокуратура             м. Луцька були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, однак відповідач-2, відповідач-3, треті особи та органи прокуратури не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією.

Заслухавши представників позивача, відповідача-1 та відповідача-4, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Господарськими судами попередній інстанцій встановлено, що 22.03.1999 р. Волинським обласним бюро технічної інвентаризації було видано Луцькій міській раді свідоцтво про право власності на будівлю Підприємства "Кулішна", у якому зазначено про те, що воно посвідчує право комунальної власності на будівлю Підприємства "Кулішна" по     вул. Львівській, 31 у м. Луцьку і видане на підставі рішення Луцької міської ради від 11.03.1999 р. № 90.

Рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради № 317-15 від 17.05.2007 р. повторно зобов'язано Територіальний центр обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян м. Луцька укласти з Громадською організацією "Культурно-просвітницький центр "Нове життя" договір оренди нежитлового приміщення по вул. Львівській, 31 в м. Луцьку.

На підставі рішення Виконавчого Комітету Луцької міської ради № 317-15 від 17.05.2007 р. Територіальний центр обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян м. Луцька як орендодавець 17.02.2007 р. уклав із Громадською організацією "Культурно-просвітницький центр "Нове життя" як орендарем договір оренди приміщення по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку.

Вирішуючи спір, господарський суд встановлює відповідність обраного позивачем способу захисту його порушеного чи охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України, чинного на момент пред'явлення позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 20 ГК України, чинного на момент пред'явлення позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності, права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Засади і способи захисту права власності передбачено також главою 29 ЦК України, у тому числі право власника на витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України), пред'явлення позову про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст. 392 ЦК України), визнання незаконним правового акта, що порушує право власності (ст. 393 ЦК України), та ін.

Проте, при вирішенні спору господарські суди попередніх інстанцій не встановили, чи відповідає предмет позову (про визнання недійсним свідоцтва про право власності) способам захисту прав та інтересів, встановленим законом на момент пред'явлення вказаної позовної вимоги, та не зазначили відповідну норму закону, яка передбачає захист прав та інтересів позивача вказаним способом.

Враховуючи викладене, оскаржувані рішення та постанова не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ст. 1117 ГПК України, вказані судові акти підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

       Касаційну скаргу Луцької міської ради та Виконавчого комітету Луцької міської ради задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 р. та рішення господарського суду Волинської області від 22.09.2010 р. у справі № 01/50/2-92 скасувати.

Справу № 01/50/2-92 передати на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя                                                                                А.М. Демидова

Судді                                                                                                  Л.В. Жукова            

          С.С. Коваленко