ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "27" квітня 2011 р.                                                                                    Справа № 4/124-10  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                        Дунаєвської Н.Г. –головуючого,

Владимиренко С.В.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Сумихімпром" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2011 року у справі  № 4/124-10 Господарського суду Сумської області за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, до Відкритого акціонерного товариства "Сумихімпром", м. Суми, про стягнення 66 460 757,85 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –ОСОБА_1. (довіреність № 172/10 від 23.12.10 р.);

відповідача –не з'явився;

встановив:

У червні 2010 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", пред'явила у господарському суді позов до відповідача, Відкритого акціонерного товариства "Сумихімпром", про стягнення 66 460 757,85 грн.

Вказував, що 28.03.08 р. між ним (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Сумихімпром" (покупець) був укладений Договір на постачання природного газу № 06/08-557, згідно умов якого постачальник передає у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ, в обсязі відповідно до умов ст. 2 цього договору.

  Посилаючись на те, що відповідачу  згідно умов цього договору протягом квітня –травня, липня –грудня 2008 р. та січня –грудня 2009 р. був переданий природний газ на загальну суму 195 695 207,276 грн., проте відповідач  в порушення умов договору в повному обсязі не розрахувався за отриманий ним газ, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 66 460 757,85 грн., з яких:  55 504 740,76 грн. - сума основного боргу,  5 110 752 грн. 43 коп. - пеня, 4 451 614 грн. 72 коп. компенсація  втрат від інфляції, 1 392 595 грн. 82 коп. - 3% річних, 1 054 грн. 12 коп. - борг за надані послуги з припинення газопостачання, 25 500 грн. в повернення витрат по сплаті держмита  та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 23 грудня 2010 року (колегія суддів у складі: Лугової Н.П. –головуючий, Малафеєвої І.В., Лиховид Б.І.), позов задоволено.

Постановлено стягнути з ВАТ "Сумихімпром" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 55 504 740,76 грн. основного боргу,              2 555 376,21 грн. пені, 4 451 614,72 грн. інфляційних збитків, 1 392 595,82 грн. 3% річних та 1 054,12 грн. боргу за послуги по припиненню газопостачання, а також судові витрати: 25 500 грн. державне мито та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Застосовано розстрочку виконання рішення строком на 6 місяців: з січня 2011 р. по червень 2011 р., за умови сплати щомісяця рівними частинами по 10 650 896,93 грн.

Рішення мотивоване посиланнями  на порушення відповідачем умов договору щодо сплати коштів за отриманий газ та виникненням зобов"язання по сплаті боргу. Задовольняючи частково заяву про розстрочення виконання рішення, суд визнав скрутне економічне становище відповідача достатньою підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2011 року (колегія суддів у складі: Фоміна В.О. –головуючий, Бабакова ЛМ., Кравець Т.В.), апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення змінено, постановлено доповнити резолютивну частину абзацом: "В іншій частині в позові відмовити".

У касаційній скарзі ВАТ "Сумихімпром", посилаючись на  порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: приписів ст. 121 ГПК України, та на важке фінансове становище, що склалося внаслідок фінансово-економічної кризи у Державі, просить змінити судові акти попередніх інстанцій,  в частині розстрочення виконання рішення на 6 місяців, шляхом збільшення цього строку до 36 місяців та зменшення  суми боргу, що підлягає сплаті щомісяця  до 1 775 149,49 грн.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 28.03.08 р. між сторонами у справі був укладений Договір на постачання природного газу № 06/08-557, згідно умов якого постачальник передає у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ, в обсязі відповідно до умов ст. 2 цього договору.

Пунктом 4.4 договору сторони погодили, що приймання - передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання - передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого, його ціна та вартість.

Оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % попередньої оплати вартості обсягів газу запланованих для поставки за 5 (п’ять) банківських днів до початку місяця поставки (п. 6.1. договору).

Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу (за місяць передачі газу) до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.    

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).                                                    

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивачем протягом квітня-травня, липня-грудня 2008 року, січня-грудня 2009 року було передано  відповідачу природний газ на загальну суму 195 695 207,276 грн., який частково сплачений відповідачем на суму 140 190 466,51  грн.

Таким чином, сума боргу відповідача за поставлений позивачем природний газ становить 55 504 740,76 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нормами ст.ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.  

Судами попередніх інстанцій не встановлено, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу.

Враховуючи викладене, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення боргу, річних та інфляційних, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що у зв’язку з порушенням відповідачем договірного зобов’язання в частині оплати отриманого ним природного газу, утворилась заборгованість на яку позивачем обґрунтовано нараховані інфляційні та річні.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

Сплата пені передбачена п. 7.2 договору, яка обґрунтовано задоволена до стягнення попередніми судовими інстанціями за порушення відповідачем грошового зобов'язання.

Крім того, відповідач просив розстрочити виконання рішення у даній справі на 36 місяців рівними частинами за умови сплати щомісяця по 1 775 149,49 грн.

Відповідно ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Зазначена норма права визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Інфляційні процеси в економіці країни, економічну кризу та важкий фінансовий стан відповідача, місцевий суд вважав підставою до розстрочення виконання рішення суду.

Обґрунтовуючи заяву про надання розстрочки на виконання рішення суду відповідач посилався на важке фінансове становище, яке склалося внаслідок фінансово-економічно кризи у Державі.

Задовольняючи часткову заяву про розстрочення виконання рішення строком на 36 місяців від 24.09.10 р., суди попередніх інстанцій надали правильну правову оцінку наведеним відповідачем обставинам та дійшли обґрунтованих висновків про доцільність задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення строком на 6 місяців з січня 2011 р. по червень 2011 р. за умови сплати щомісяця рівними частинами по 10 650 896,93 грн.

Зазначені висновки судів попередніх інстанцій відповідають вимогам ст. ст. 121 ГПК України та ґрунтуються на матеріалах справи.

Посилання касаційної скарги на наявність підстав до застосування розстрочки виконання рішення суду на термін до 36 місяців та до зменшення суми,  що підлягає сплаті щомісяця під час розстрочення, не заслуговують на увагу, оскільки  при вирішенні питання щодо надання розстрочки строком до 6 місяців, судами в повній мірі враховані всі обставини, що ускладнюють виконання рішення, на які посилався  відповідач.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.  1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Сумихімпром"  залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2011 року у справі  № 4/124-10 залишити без змін.

Головуючий суддя:                                             Н.Г. Дунаєвська                                                                      

Судді:                                                                 С.В. Владимиренко

                                                                            Н.І. Мележик