У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого |
-Кармазіна Ю.М., |
|
|
|
|
|
суддів |
-Пекного С.Д. і Таран Т.С. |
|
|
|
|
за участю прокурора -Саленка І.В. та
захисника -ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні в м.Києві 11 грудня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 на вирок Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 2 березня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2007 року.
Цим вироком
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що відповідно до ст.89 КК України судимості не мав,
засуджено за ч.2 ст.289 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2007 року вирок щодоОСОБА_2 залишено без змін.
Цим же вироком також засуджено ОСОБА_3, судові рішення щодо якого не оскаржено.
ОСОБА_2 засуджено за те, що він 19 листопада 2006 року близько 20 години, за встановлених судом та наведених у вироку обставин, за попередньою змовою з ОСОБА_3 незаконно заволодів транспортним засобом - мотоциклом “ІЖ 6-114-К”, яким керував за довіреністю ОСОБА_4.
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_1 вказують на незаконність постановлених судових рішень через неправильне застосування кримінального закону та суворість призначеного покарання, а тому просять судові рішення щодо нього змінити, перекваліфікувати його дії із ч.2 ст.289 КК України на ч.1 ст.289 КК України та пом'якшити покарання, застосувавши вимоги ст.ст.75,76 КК України.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженого та його захисника підлягають задоволенню.
Колегія суддів вважає, що висновки про винністьОСОБА_2 у вчиненні злочину та кваліфікацію його дій за ч.2 ст.289 КК України, обґрунтовані доказами, що є у справі. Ці докази належно досліджені, оцінені судом та наведенні у вироку і спростовують доводи касаторів про неправильну кваліфікацію дій засудженого. Такі доводиОСОБА_2 і його захисника перевірялись при апеляційному розгляді справи і обґрунтовано відхиленні.
Тобто, порушень кримінально-процесуального закону на досудовому слідстві та при судовому розгляді справи не виявлено, а тому колегія суддів виходить з фактичних обставин вчинення злочину, які встановленні судом і не вбачає підстав для перекваліфікації дій засудженого.
Проте, при призначенні покарання суд не в повній мірі дотримався вимог ст.65 КК України про необхідність врахування ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також тих обставин, які могли істотно вплинути на міру та вид покарання засудженого. У вироку суду зазначено лише, що суд враховує позитивні характеристики підсудногоОСОБА_2 і те, що він відповідно до ст.89 КК України є не судимим.
Як убачається з матеріалів справи (т.1 а.с.110,122-124) та долученого до касаційної скарги захисника протоколу загальних зборів ФТ “Світанок”, засуджений ОСОБА_2 на момент скоєння злочину працював, за місцем проживання та роботи характеризується виключно позитивно, він з багатодітної родини і є єдиним працездатним чоловіком у сім'ї, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відповідно до ст.89 КК України судимості не має. Потерпілий направив до Верховного Суду України заяву, в якій зазначив, що будь-яких претензій доОСОБА_2 не має і просить призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Крім того, при призначенні покарання суд на порушення вимог ст.67 КК України в мотивувальній частині вироку визнав обставиною, що обтяжує покарання засуджених - вчинення ними тяжкого злочину. Згідно з вимогами ч.3 ст.67 КК України при призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені в ч.1 цієї статті. Враховуючи, що ч.1 ст.67 КК України така обставина не передбачена, то вчинення засудженими тяжкого злочину не може бути визначено обтяжуючою покарання обставиною, а тому її необхідно виключити з мотивувальної частини вироку щодоОСОБА_2 та в порядку ст.395 КПК України щодо ОСОБА_3
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає можливим пом'якшити покарання засудженому ОСОБА_2, застосувати ст.75 КК України та звільнити його від відбування призначеного судом покарання з випробуванням та з покладенням на нього обов'язків, встановлених ст.76 КК України.
Керуючись ст.ст.394-396 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 задовольнити.
Вирок Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 2 березня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2007 року щодо ОСОБА_2 та в порядку ст.395 КПК України щодо ОСОБА_3 змінити:
виключити із мотивувальної частини вироку посилання на вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 тяжкого злочину, як на обставину, що обтяжує їх покарання;
застосувати до ОСОБА_2 ст.75 КК України і звільнити його від відбування призначеного судом за ч.2 ст.289 КК України покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, які викладені у п.п.2,3 ч.1 ст.76 КК України.
З-під вартиОСОБА_2 звільнити.
С У Д Д І :
Кармазін Ю.М. Пекний С.Д. Таран Т.С.