ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

28.04.11 р.                                                                                 Справа № 15/67                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 00191678) в особі Донецького регіонального виробничого управління

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Донецьксількомунгосп” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 25122448)

про стягнення основного боргу 22393,63 грн., пені у розмірі 633,21 грн., інфляції в сумі 388,40 грн., 3% річних у розмірі 122,56 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю № 03-46 від 30.12.2010 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк в особі Донецького регіонального виробничого управління до товариства з обмеженою відповідальністю “Донецьксількомунгосп” м. Донецьк про стягнення основного боргу 22393,63 грн., пені у розмірі 633,21 грн., інфляції в сумі 388,40 грн., 3% річних у розмірі 122,56 грн.

Ухвалою суду від 25.03.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/67, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд розглянути справу без його участі. Таке клопотання суд задовольнив, оскільки неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору між сторонами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2007 р. сторони уклали договір № 7 на надання послуг по централізованому питному водопостачанню, згідно якого підприємство (позивач) зобов’язалося надавати споживачу послуги по централізованому питному водопостачанню в об’ємах згідно помісячного графіку в межах наявного у споживача дозволу на спеціальне водокористування та технічних можливостей підприємства, а споживач (відповідач) зобов’язався своєчасно оплачувати послуги по встановленим тарифам в строки та на умовах, передбачених даним договором.

Розділом 5 даного договору сторони погодили наступний порядок оплати послуг водопостачання:

Споживач здійснює оплату підприємству за послуги водопостачання по тарифам, які встановлені у відповідності з діючим законодавством та не підлягають погодженню сторонами. Тарифи на момент укладення даного договору складають 0,41 грн. (без ПДВ) за 1 куб. м питної води. При зміні тарифів на послуги водопостачання уповноваженим на те органом сторони застосовують їх з дня вступу в силу. Про зміну тарифів підприємство зобов’язано повідомити споживача окремим листом. Споживач згідно заявленого об’єму води на поточний місяць самостійно здійснює платежі по діючим тарифам в наступні строки: до початку поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного об’єму за першу декаду; до 10 числа поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного об’єму за другу декаду; до 20 числа поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного об’єму за третю декаду. Остаточний розрахунок за надані послуги за минулий місяць споживач здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акту в отриманні води платіжним дорученням з урахуванням поточних оплат в строк до 1 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 9.1 договору (з урахуванням додаткових угод від 29.12.2008 р., від 23.12.2009 р. до нього) передбачено, що він вступив в силу з моменту досягнення сторонами згоди по всім істотним умовам та діяв до 31.12.2010 р.

Згідно п.п. 9.2, 9.3 договору він вважається продовженим та діє на цих же умовах на період оформлення та погодження розбіжностей наступного договору. Дія договору продовжується на наступний рік на тих же умовах шляхом підписання додаткової угоди з урахуванням заявки на споживання води, що є невід’ємною частиною договору.

Додаткову угоду про продовження дії договору  7 від  20.12.2007 р. на 2011 рік сторони не укладали.

Спірний договір та додаткові угоди до нього підписані представниками обох сторін та скріплені відбитками печаток.

20.12.2010 р. між позивачем (підприємством) та відповідачем (споживачем) був укладений договір № 36 про надання послуг по централізованому питному водопостачанню, згідно якого підприємство із закріплених водних об’єктів здійснює забір питної води та передає її через свої магістральні водоводи споживачу в об’ємах згідно помісячного графіку в межах наявного у споживача дозволу на спеціальне водокористування та технічних можливостей підприємства, а споживач (відповідач) зобов’язався своєчасно оплачувати отримані послуги на умовах даного договору. Розділ 5 „Розмір та порядок оплати послуг водопостачання” містить аналогічні умови, як в договорі № 7 від  20.12.2007 р., за винятком розміру тарифу на момент укладення даного договору з урахуванням коефіцієнту коректування тарифу та орієнтовну суму договору.

Пунктом 9.1 даного договору передбачено, що він вступив в силу з моменту досягнення сторонами згоди по всім істотним умовам та діяв до 31.12.2011 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 7 від  20.12.2007 р. ним в період з листопада 2010 р. по січень 2011 р. включно відповідачу були надані послуги по водопостачанню на загальну суму 67021,61 грн., що підтверджується актами про кількість поданої води № 6 від 30.11.2010 р., № 6 від 31.12.2010 р., № 6 від 31.01.2011 р., які підписані представниками обох сторін, скріплені печатками та в завірених копіях додані до позову.

Споживач отримані послуги оплатив частково на загальну суму 44627,98 грн., в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача на користь позивача склала 22393,63 грн. В підтвердження здійснення відповідачем часткових оплат позивач надав до суду завірені копії платіжних вимог–доручень.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отримані послуги по питному водопостачанню та водовідведенню), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 7 від  20.12.2007 р., договору № 36 від 20.12.2010 р. Завірені копії договорів є в матеріалах справи. Дані договори є підставою для виникнення у їх сторін прав і обов’язків, визначених ними та за своєю правовою природою є договорами на надання послуг по водопостачанню.

Письмові пояснення позивача про те, що договір № 7 від  20.12.2007 р. був переукладений 20.12.2010 р. не приймаються судом до уваги, тому як цей договір припинив дію 31.12.2010 р., а з 20.12.2010 р. почав діяти новий договір – № 36 від 20.12.2010 р.

Згідно п. 4.12 договорів № 7 від 20.12.2007 р. та № 36 від 20.12.2010 р. кількість поданої води оформлюється двостороннім актом із зазначенням місяця, в якому здійснена поставка води, номеру договору, показників приладів обліку або розрахунків відповідно п. 4.7 або 4.8.

В актах № 6 від 30.11.2010 р., № 6 від 31.12.2010 р. зазначений договір № 7 від 20.12.2007 р., а в акті № 6 від 31.01.2011 р. – договір № 36 ваід.20.12.2010 р. Тобто споживання води у спірному періоді листопад-грудень 2010 р. відбувалося на умовах договору № 7 від 20.12.2007 р., а вже з січня 2011 р. – на умовах договору № 36 від 20.12.2010 р.

Підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Підставою даного позову крім спірних договорів були також вказані акти обсягу водопостачання у спірні місяці. Заявою від 28.04.2011 р. позивач уточнив підстави позовних вимог та просить вважати такими підставами договори № 7 від 20.12.2007 р., № 36 від 20.12.2010 р. акти № 6 обсягу водопостачання від 30.11.2010 р., від 31.12.2010 р., від 31.01.2011 р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Статтею 22 цього ж Закону передбачено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорах № 7 від  20.12.2007 р., № 36 від 20.12.2010 р. передбачили здійснення поетапної оплати. Остаточний розрахунок за надані послуги за минулий місяць споживач здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акту в отриманні води платіжним дорученням з урахуванням поточних оплат в строк до 1 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Виходячи з того, що спірним періодом є листопад 2010 р. – січень 2011 р., строк оплати послуг водопостачання станом на момент звернення позивача з позовом до суду, тобто 24.03.2011 р., для споживача наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити у встановлений договорами строк вартість отриманих від позивача послуг по питному водопостачанню на суму 22393,63 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

У зв’язку з простроченням оплати позивач на підставі п.п. 7.3, 7.4 договору № 7 від  20.12.2007 р. та договору № 36 від 20.12.2010 р. нарахував відповідачу пеню за загальний період з 01.12.2010 р. по 10.03.2011 р. в сумі 633,21 грн., а також керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував за цей же період інфляцію в сумі 388,40 грн., 3% річних в сумі 122,56 грн. (розрахунки додані до позову).

Пунктом 7.3 спірних договорів передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати послуг водопостачання споживач зобов’язаний сплатити підприємству пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 7.4 договорів споживач у випадку прострочення виконання грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми пені, інфляції та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 633,21 грн., інфляції в розмірі 388,40 грн., 3% річних в сумі 122,56 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову не заперечує.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов’язані із визнанням позову, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 78; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Донецьксількомунгосп” (юридична адреса: 83008, м. Донецьк, вул. Умова, буд. 1А; код ЄДРПОУ 25122448; інші відомості в матеріалах справи відсутні) на користь комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 85; код ЄДРПОУ 00191678) в особі Донецького регіонального виробничого управління (юридична адреса: 83048, м. Донецьк, пр. Визволення Донбасу, 8а; код ЄДРПОУ 35397790; рахунок 260083011429 в філії Донецького обласного управління ВАТ „Державний Ощадний Банк України”, МФО 335106) суму 23537,80 грн. (а саме: основний борг на суму 22393,63 грн., пеню в сумі 633,21 грн., інфляцію в розмірі 388,40 грн., 3% річних в сумі 122,56 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 235,38 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00  грн.

У судовому засіданні 28.04.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 29.04.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі  подання  апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

                                                              Богатир К.В.