0525

№ 2a-195-09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2009 p. Кіровський районний суд м. Донецька

у складі: головуючої судді Дорошенко В.Г.

при секретарі Словенко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії по інвалідності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом вказавши, що він є інвалідом З групи внаслідок захворювань, пов’язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України в Кіровському районі м. Донецька, де отримує пенсію по інвалідності. Але вважає, що розмір його пенсії значно нижчий, ніж це передбачено діючим законодавством України., а саме ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір пенсії за якими не повинен бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком (а додаткова у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком). На його звернення до УПФ, що до перерахунку розміру пенсії, йому було відмовлено. В зв’язку з цим позивач змушений звертатися до суду і просить визнати незаконними дії управління Пенсійного Фонду України в Кіровському районі м. Донецька, щодо відмови у перерахунку пенсії по інвалідності, та зобов’язати відповідача здійснити вказаний перерахунок починаючи з 22 травня 2008 року.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав та надав пояснення аналогічні вищевикладеним. Просить суд його позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надавши суду заяву з проханням розглянути справу без його участі.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що позивач ОСОБА_1 віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що суду представлене посвідчення серії НОМЕР_1. Він є інвалідом 3 групи, причина інвалідності пов’язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У 2008р. позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок йому пенсії у відповідності до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але листом № 263 5/К-10-01-04 від 15.12.2008р. йому було відмовлено у перерахунку за відсутністю законних підстав.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

22 травня 2008 року рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 були визнані неконституційними положення пункту 28 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 01 січня 2008 року були внесені зміни зокрема до су. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто у даному випадку підлягає застосуванню норми Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених Законів, що визнані неконституційними та є обов’язковими до виконання на території України.

Положеннями статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивача віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

За таких обставин суд, вважає, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, передбаченому статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Крім того, це право позивачу гарантується ч.2 ст. 46 Конституції України.

Зазначене посвідчує, що після внесення змін у частину 3 статті 54 спеціального закону (17 листопада 2005 року), обчислення і призначення пенсії по інвалідності здійснюється за правилами загального закону, внаслідок чого розмір пенсії по інвалідності поставлений в залежність від розміру пенсії за віком, обчисленої за нормами загального закону.

Частина 4 статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Приписи зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1997 року № 523 (з наступними змінами та доповненнями).

Правовою підставою позовних вимог є частина 3 статті 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи’" якою зазначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України „Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14. Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " від 28 грудня 2007 року № 107-6, що набрав чинності з 1 січня 2008 року („Урядовий кур’єр" від 31 грудня 2007 року № 247), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня 2008 року -470 гривень, з 1 квітня 2008 року - 481 грн., з 1 липня 2008 року - 482 грн., з 01 жовтня 2008 року - 498 грн.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначені Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-3. Статтею 17 даного Закону до основних державних соціальних гарантій включаються мінімальний розмір пенсії за віком. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Стаття 19 зазначає, що виключно законами України визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача та визнати неправомірними дії управління Пенсійного Фонду України в Кіровському районі м. Донецька про відмову позивачу в перерахунку пенсії по інвалідності, зобов’язавши управління здійснити вказаний перерахунок відповідно до вимог ст. ст. 49, 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22 травня 2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії, визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

На підставі викладеного, керуючись сї. ст. 49, 50, 54, 67, 71, Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», № 796 - 12 від 28.02.1991 року, рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р., ст. ст. 3, 8, 9, 10, 11, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного Фонду України в Кіровському районі м. Донецька про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії по інвалідності.

Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Кіровському районі м. Донецька перерахувати ОСОБА_1 пенсію за інвалідністю відповідно ст. ст. 49, 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 - 12 від 28.02.1991 року, за період з 22 травня 2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Донгнцька, протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.