0525

Справа № 2-119/09

РІШЕН НЯ

Іменем України

13 травня 2009р. Кіровський районний суд м. Донецька

у складі: головуючої судді Дорошенко В.Г.

при секретарі Слоквенко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю „Горняк-2005", СГІРФО Кіровського РО ДМУ УМВС України у Донецькій області про визнання такими що втратив право користування жилим приміщенням, та по зустрічному позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю „Горняк-2005", про вселення та виселення, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням. В позовній заяві вказує, що ОСОБА_2 є його колишньою дружиною. Шлюб між ними був розірваний у 2006р. ОСОБА_3 - його дочка, а ОСОБА_7 - син відповідачки ОСОБА_2 від попереднього шлюбу.

У 2001р., йому, як працівнику шахти «Лідієвка», на склад сім’ї з чотирьох чоловік, в тому числі і на відповідачів, була надана квартира АДРЕСА_1. Квартира належить до державного житлового фонду, складається з двох суміжних кімнат загальною площею 32, 2м. кв., а жилою 19, 26 м. кв. Всі вони значаться зареєстрованими у спірній квартирі, однак відповідачі у ній ніколи не проживали і не проживають по теперішній час, їх речей у квартирі не має.

У 2006р. відповідачі намагалися вселитися у квартиру, в зв’язку з чим зверталися з відповідним позовом до Кіровського районного суду м. Донецька. Однак, 15 червня 2006р., згідно їх власної заяви позов було залишено без розгляду.Після цього, ними більш не вживались будь-які заходи для вселення у квартиру.

Таким чином, вважає, що відповідачі не проживають у вказаній квартирі більш шести місяців без будь-яких поважних причин, витрат по сплаті квартирної плати та комунальних послуг не несуть і тим самим втратили право користування нею.

Просить суд постановити рішення, яким визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 такими, що втратили право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 та зобов’язати СГІРФО Кіровського РО ДМУ УМВС України у Донецькій області, зняти їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

В свою чергу ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_8 звернулися до суду з зустрічною позовною заявою в якій вказали, що з липня 2005р. ОСОБА_1 проживає у спірній квартирі з ОСОБА_5. У 2006р. він змінив замок на вхідних дверях у квартиру, ключі їм не дає.

Протягом 2005-2008р. вони неодноразово намагалися потрапити до спірного житла, але ОСОБА_11 і на той час його співмешканка ОСОБА_5 не впускали їх, влаштовували сварки. ОСОБА_11 декілька разів бив ОСОБА_2, в зв’язку з чим вона зверталася до Кіровського РО ДМУ і знаходилась на стаціонарному лікуванні в міській лікарні № 25. Після цих випадків, ОСОБА_2 стала побоюватися колишнього чоловіка, оскільки він постійно погрожує їй фізичною розправою як що вона вселиться у спірну квартиру.

У 2006р. вони зверталися до Кіровського районного суду м. Донецька з позовом, про захист свої житлових прав, але саме у той час, ОСОБА_1 побив ОСОБА_2 і під загрозами примусив написати заяву про залишення позову без розгляду.

Шлюб між ними був розірваний у 2006р., але, спільне майно подружжя вони не ділити і воно фактично знаходиться у спірній квартирі.

Крім того, вказують, що теперішня дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_5 вселилася у спірну квартиру без їх згоди і проживає у ній незаконно. Вони зловживають алкогольними напоями, ведуть аморальний засіб життя і тим самим перешкоджають їх проживанню у квартирі. Іншого житла, крім спірної квартири вони не мають і тому бажають вселитися і користуватися нею.

Просять суд вселити їх у квартиру АДРЕСА_1 та виселити з цієї квартири ОСОБА_5

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві і просить їх задовольнити. Зустрічний позов не визнав. Пояснив суду, що відповідачі забезпечені іншим житлом, постійно проживають у АДРЕСА_1, який раніше належав батькові ОСОБА_2 Він раніше також проживав у цьому будинку, але у 2004р. їх сім’я з ОСОБА_2 розпалася і він пішов проживати у спірну квартиру. У травні 2005р. у спірну квартиру вселилася його дружина ОСОБА_5.

Підтвердив, що 2005р. його дочка ОСОБА_3 мала намір проживати у спірній квартирі, так як у неї погіршились відносини з матір’ю. Він не заперечував проти її вселення, але вона прожила всього два тижні, а потім одружилась і пішла проживати до свого чоловіка. Не заперечує й той факт, що відповідачі не мають ключів від спірної квартири, але пояснив, що вони ніколи не зверталися до нього з вимогою надати ключі. Вважає, що їм не можливо проживати разом у спірній квартирі, у ній лише одна жила кімната, а інша використовується як комора. Просить суд відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7

ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала. Суду пояснила, що спірна квартира була надана їх сім’ї у 2001р., в тому числі на неї і дітей, усі вони постійно зареєстровані у цій квартирі, іншого житла не мають. Будинок, в якому вона з дітьми проживає у теперішній час, належить її померлому батькові. Спадкоємцями першої черги спадкування, після смерті батька є вона та її брат, але вони не зверталися з заявами до нотаріальної контори і свідоцтво про право на спадщину не отримували. Не заперечує проти того, що ніколи не вселялася у спірну квартиру, але раніше не було можливості у ній проживати, необхідно було проводити воду, перекривати дах. Однак, у квартирі знаходиться її майно: постільна білизна, посуд, електроплитка. Ключі від квартири були лише у ОСОБА_1 і коли у січні 2005р. їх сім’я розпалась, він перейшов проживати у цю квартиру.

У цьому ж 2005р. вона звернулася до Кіровського районного суду з позовом про вселення у квартиру АДРЕСА_1. Але, колишній чоловік побив її і заборонив взагалі приходити у спірну квартиру. Побоюючись за своє життя, вона змушена була написати до суду заяву, про залишення її позову без розгляду. Крім того пояснила, що в спірній квартирі дві жилі кімнати і велика прихожа, тому вважає можливим їх проживання у цій квартирі. Вважає, що ОСОБА_5 вселилася у спірну квартиру без їх дозволу, не зареєстрована у ній і не має права користування. Просить суд в задоволенні по позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, вселити її і дітей в квартиру АДРЕСА_1 та виселити з цієї квартири ОСОБА_5 без надання іншого жилого приміщення.

ОСОБА_3 та ОСОБА_7 надали суду аналогічні пояснення і також просять суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, а їх позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

ОСОБА_5, яка була у встановленому законом порядку повідомлена про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з’явилася, про причини неявки суд не повідомила, в зв’язку з чим, суд находить можливим розглянути справу у її відсутність.

Представник третьої особи - житлової організації „Горняк-2005" у судове засідання не з’явився надавши суду заяву з проханням розглянути справу у відсутність представника вказаної організації.

Представник СГІРФО Кіровського РО ДМУ УМВС України Донецькій області у судове засідання також не з’явився, надавши лист з прохання розглянути справу у відсутність їх представника.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, а позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що основним наймачем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1. Квартира була йому надана на підставі ордеру № 16966 від 28 листопада 2001р.(а.с. 6) на сім’ю з чотирьох чоловік: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7. Усі вони були одночасно зареєстровані у цій квартирі 04 січня 2002р. Згідно представленої суду довідки житлової організації ТОВ „Горняк-2005" № 1931 від 06 жовтня 2008р.(а.с. 20), у вказаній квартирі на теперішній час, крім вказаних осіб, значиться зареєстрованою неповнолітня дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_13 2007р.н.

При цьому, в судовому засіданні було встановлено і не заперечувалось сторонами, що ніхто з них у спірну квартиру не вселявся і не проживав у ній, так як вона потребувала ремонту.

Як вбачається з представленої суду копії свідоцтва про розірвання шлюбу, наданого відділом РАЦС Кіровського РУЮ м. Донецька(а.с. 7), шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний 26 червня 2008р. Однак, сторони у судовому засіданні пояснили, що фактично шлюбні відносини між ними були припинені у січні 2005р. і після цього ОСОБА_1 пішов проживати у спірну квартиру.

Відповідно до вимог ст. 71 ЖК України, на яку посилається у своєму позові ОСОБА_1, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Згідно акту житлової організації ТОВ «Горняк-2005» від 11 березня 2008р.(а.с. 9), ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у спірній квартирі не проживать з 2002р.

Однак, в судовому засіданні була достовірно встановлена поважність причин їх не проживання у квартирі АДРЕСА_1.

Так, сам позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що ключі від спірної квартири були лише у нього, а відповідачі ключів не мали. Тобто, фактично вони не мали можливості вільно потрапити у квартиру.

З травня 2005р. у квартиру вселилася і постійно проживає у ній дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_5, що також унеможливлює проживання у ній відповідачів, між ними неодноразово виникали сварки і суперечки.

Як пояснила у судовому засіданні ОСОБА_3, у 2005р. вона з дозволу батька(ОСОБА_1) вселилася у спірну квартиру і мала намір у ній проживати. Але, через неприязні відносини, які склалися між нею і дружиною батька - ОСОБА_5, змушена була покинути житло.

Факт того, що між колишнім подружжям Петік були дуже погані стосунки підтверджується, зверненнями ОСОБА_2 до відділу міліції(а.с. 32, 34), довідкою та поясненням співробітників ОСОБА_2(а.с. 54-55), з яких вбачається, що ОСОБА_1 постійно ображав колишню дружину, застосовував до неї фізичну силу.

Як вбачається з епікризу № 330\3800 міської лікарні № 25(а.с. 36), у період з 30 грудня 2005р. по 13 січня 2006р. ОСОБА_2 знаходилась на лікуванні з діагнозом: ушиблена рана правої щоки, зашиб м’яких тканин голови, струс головного мозку. Травми отримала 18 грудня 2005р., була побита чоловіком.

Маючи намір зберегти за собою право на спірну квартиру, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 5 грудня 2005р. звернулися до Кіровського районного суду м. Донецька з позовом про вселення, усунення перешкод у користуванні житлом та виселення ОСОБА_5(цивільна справа № 2-382\07) Але, після загроз з боку ОСОБА_1 та застосування ним фізичної сили до ОСОБА_2(що підтверджується вищевказаними доказами), вони змушені були написати заяви, про залишення їх позову без розгляду.

Будь-яких об’єктивних доказів того, що відповідачі забезпечені іншим житлом і не потребують у спірній квартирі, позивачем ОСОБА_1 суду представлено не було.

Доводи ОСОБА_1, стосовно того, що відповідачі не сплачують квартирну плату і комунальні послуги, суд не приймає до уваги, оскільки вказані обставини не є передбаченою законом підставою, для позбавлення особи права на житло, і тому не є суттєвими для даної справи.

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, про визнання ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7, такими, що втратили право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 не знайшли свого підтвердження у ході судового засідання і у їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 64 ЖК України якщо особи, перестали бути членами сім’ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов’язки, як наймач і члени його сім’ї.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 постійно зареєстровані у АДРЕСА_1, не проживали у ній з поважних причин і тому не втратили своє право на проживання, суд вважає, що їх необхідно вселити у спірну квартиру, задовольнивши цю частину їх позовних вимог.

Стосовно частини позовних вимог, що до виселення ОСОБА_5, суд також вважає їх такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 65 ЖК України Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім’ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Разом з цим, в судовому засіданні було достовірно встановлено і не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_8, які були постійно зареєстрованими у спірній квартирі, не надавали своєї згоди на вселення ОСОБА_5 у квартиру АДРЕСА_1, а навпаки заперечують проти її проживання у цій квартирі.

Таким чином, не зважаючи на те, що ОСОБА_5 вселилася у спірну квартиру як член сім’ї наймача, її вселення було всупереч вимогам ст. 65 ЖК України, тому вона не набула права користування цією квартирою і фактично є тимчасовим жильцем.

Згідно з ч.3 ст. 98 ЖК України, Тимчасові жильці на вимогу наймача або членів сім’ї, які проживають разом з ним, зобов’язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Оцінюючі зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_5 необхідно виселити зі спірної квартири без надання іншого жилого приміщення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 64, 65, 71, 72, 98 ЖК України, ст. ст. 10, 60, 209, 212-215 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю „Горняк-2005", ВГПМС Кіровського РО ДМУ УМВС України у Донецькій області про визнання такими що втратив право користування жилим приміщенням - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 - задовольнити.

Вселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в квартиру АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.

На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Донецької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.