У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 грудня 2007 року  кримінальну справу за касаційною скаргою законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_1 на вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 24 січня 2006 року, яким засуджено

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

та мешканця смт. Вороніж Шосткинського району

Сумської області, раніше не судимого -

за ст. 185 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки  позбавлення волі;

за ст. 186 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі;

за ст. 289 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки і 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна, а на підставі ст. 70 ч. 1 КК України ОСОБА_2 призначено покарання - 2 роки 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, вирок щодо якого у касаційному порядку не оскаржується.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

ОСОБА_2 засуджено за те, що він на протязі вересня-листопада 2005 року за попередньою змовою з ОСОБА_3, шляхом проникнення в житло і сховище вчинив чотири епізоди таємного викрадення чужого майна.

Крім того вони, за попередньою змовою групою осіб, шляхом проникнення в приміщення, незаконно заволоділи транспортним  засобом - мотоциклом.

Також ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої ОСОБА_4, викрав чуже майно.

У касаційній скарзі законний представник неповнолітнього засудженого ОСОБА_1, посилається на тяжкі сімейні обставини, що вона сама виховувала сина, просить вирок змінити, пом'якшити призначене ОСОБА_2 покарання.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, за обставинах, викладених у вироку, підтверджується сукупністю зібраних по справі, вірно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів, зокрема, показаннями самих засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які під час досудового та судового слідства визнавали себе винними, а також показаннями потерпілих щодо викрадення їхнього майна, в тому числі щодо вартості цього майна.

Таким чином, суд повно дослідив обставини справи, дав зібраним доказам належну оцінку і правильно застосував матеріальний закон.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону по справі не встановлено.

Доводи скарги про те, що засудженому ОСОБА_2 призначене суворе покарання, є безпідставними, оскільки це покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і призначене з урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчинених ним злочинів, даних щодо особи засудженого.

Саме з урахуванням наведених пом'якшуючих обставин, суд застосував до засудженого положення ст. 69 КК України, призначивши більш м'яке покарання, ніж передбачено законом.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів- 

у х в а л и л а:

            відмовити у задоволенні касаційної скарги законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_1.

судді: