1-19-2009
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2009 року м. Мукачево
Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції Дацківа В.В., при секретарі - Дем"янюк О. Г.,
за участю державного обвинувача - заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону підполковника юстиції Тирпака Р.С. та захисника підсудного - адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у розташуванні в/ч А2483 кримінальну справу відносно інженера польового вузла зв"язку військової частини А1556 старшого лейтенанта
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Полтава, українця, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, раніше не судимого, на військовій службі - з серпня 1997 року та на займаній посаді - з 1 жовтня 2008 року,
за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст. 410 ч. 1, 358 ч. 3 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд
ВСТАНОВИВ:
З листопада 2004 року по вересень 2008 року старший лейтенант ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині А2063.
Відповідно до наказу командира в/ч А1556 № 216 від 01.10.2008 року підсудний зарахований до списків особового складу вказаної військової частини.
Відповідно до наказу командира вказаної військової частини 23 вересня 2008 року останній вибув у службове відрядження у м. Київ до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, отримавши при цьому в касі в/ч А1556, де перебував на грошовому забезпеченні, по видатковому касовому ордеру № 133 від 19.09.2008 року аванс на відрядження у розмірі 1500.00 грн.
Надалі, в період з 24 вересня по 3 жовтня 2008 року, перебуваючи у службовому відрядженні в м. Києві старший лейтенант ОСОБА_2 безоплатно проживав у своїх знайомих.
Разом із тим, під час перебування у вказаний період у м. Києві, підсудний, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів та на власну користь, вступив у змову із невста-новленою слідством особою та придбав у неї підроблені документи, які видаються підприємством, установою чи організацію і які надають права з метою використання, а саме - квитанцію № 101251 та квитанцію до прибуткового касового ордера серії 01АААК № 949455 Київського туристичного готелю "Дружба" від 24.09.2008 року, згідно яких він нібито у період з 24.09.2008 року по 02.10.2008 року проживав у вищевказаному готелі і сплатив за це 1320, 00 грн., а самі грошові кошти у вказаній сумі, видані йому в якості авансу, звернув на власну користь та в послідуючому використав на власний розсуд.
Надалі, з метою приховати свої протиправні дії, пов’язані із розкраданням іншого військового майна - грошових коштів, виданих йому в якості авансу на відрядження, ст. л-т ОСОБА_2 після повернення із службового відрядження, 8 жовтня 2008 року особисто подав до фінансово -економічного відділення в/ч А1556 завідомо неправдиві документи - квитанцію № 101251 та квитанцію до прибуткового касового ордера серії 01АААК № 949455 Київського туристичного готелю "Дружба" від 24.09.2008 року, відзвітувавшись таким чином за використання виданих йому в якості авансу грошових коштів на відрядження в сумі 1320, 00 грн.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинах визнав повністю та показав, що прибувши 24 вересня 2008 року до м. Києва, він зустрівся із своїм знайомим, який поселив його на якусь квартиру, де він безоплатно проживав у період з 24 вересня по 2 жовтня 2008 року. Самі ж кошти за відрядженняу сумі 1500 грн., виплачені йому авансом, ним були витрачені на власні потреби. За декілька днів до закінчення відрядження, він проходив біля центрального залізничного вокзалу, де незнайома йому жінка запропонувала купити у неї квитанції за проживання в готелі. У свою чергу він, з метою виправдати витрати коштів, виплачених йому авансом на відрядження, на пропозицію вищевказаної жінки за 50, 00 грн. придбав два незаповнені бланки квитанцій з реквізитами готелю «Дружба» з мокрою печаткою даного готелю та штампом «сплачено». У подальшому, він попросив свою знайому ОСОБА_3, (прізвища не знає), яка була проїздом у м. Києві заповнити раніше придбані ним квитанції готелю «Дружба». У графі «сума.грн». він сказав, щоб вона написала суму 1100, 00 грн., у графі ПДВ - суму 220, 00 грн., а всього на загальну суму 1320, 00 грн. Після заповнення придбаних квитанцій, у графі касир (касир-оператор) вказана громадянка поставила свій підпис. Після повернення з відрядження, він склав авансовий звіт, в якому вказав суму за нібито проживання у готелі "Дружба" - 1320, 00 грн., також суми квитків та добових, а всього на загальну суму 1833, 56 грн. та подав вказаний звіт до фінансово-економічної служби в/ч А1556. Усвідомлює, що своїми діями, шляхом обману, привласнив державні кошти - кошти надані на відрядження, щиросердно кається, завдані державі збитки добровільно відшкодував у повному обсязі та просить суворо його не карати.
Крім повного визнання підсудним своєї вини у скоєнні інкримінованих злочинах, вина ОСОБА_2 у скоєному підтверджується наступними дослідженими у судовому засіданні доказами.
Так, із досліджених у суді показань свідків - адміністраторів готелю «Дружба» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слідує, що в період з 24 вересня до 2 жовтня 2008 року гр-н ОСОБА_2 у готелі «Дружба» не проживав, ніяких платежів не здійснював та рахунків не отримував. Після ознайомлення з квитанцією № 101251 та квитанцією до прибуткового касового ордера серії 01АААК № 949455 Київського туристичного готелю "Дружба" від 24.09.2008 року, які були надані ст. л-том ОСОБА_2 до фінансового органу в/ч А1556, свідки показали, що ці рахунки у готелі «Дружба» не видавалися та мають суттєві відмінності від реальних рахунків, які видаються у готелі. Зокрема, кімнати № 45, яка зазначена у квитанції, в готелі «Дружба» взагалі не існує. При цьом у касових звітах готелю, де вказується прізвище особи та час оплати за проживання, відсутні будь-які дані, щодо проживання ОСОБА_2 у готелі «Дружба».
Із досліджених показань свідка начальника фінансово-економічної служби в/ч А1556 ст. л-та ОСОБА_6 слідує, що у зв’язку з розформуванням в/ч А2063, у вересні 2008 року підсудного ОСОБА_2 було відряджено до м. Києва в архів для здачі документів. Для цього йому було виписане посвідчення про відрядження та видано по роздавальній відомості № 133 від 19.09.2008 року авансом 1500 грн. на потреби під час відрядження, в тому числі і на проживання в готелі. При цьому, згідно наказу Міністра оборони України № 9 від 17.01.2000 року, кожен військовослужбовець зобов’язаний після прибуття з відрядження відзвітуватись за витрачені кошти під час відрядження. У разі неповного використання виплачених авансом коштів, військовослужбовець зобов’язаний повернути різницю в касу частини. По прибуттю із відрядження, ст. л-т ОСОБА_2 представив наступні оправдовуючі документи: звіт про використання коштів наданих на відрядження, проїзні квитки та квитанції за проживання в готелі «Дружба» на суму 1320, 00 грн. Всього ж, відповідно до складеного підсудним авансового звіту, загальна сума витрачена ним під час відрядження становила 1833, 56 грн. У подальшому, на підставі авансового звіту та оправдовуючих документів
ОСОБА_2 була вирахувана різниця між загальною сумою витрачених ним коштів та сумою виплаченого авансу, яка становить 333, 56 грн.
Відповідно до витягу з наказу командира в/ч А1556 № 216 від 01.10.2008 року старший лейтенант ОСОБА_2 зарахований до списків особового складу вказаної військової частини.
Із досліджених у суді протоколу огляду та речовими доказами - посвідченням про відрядження ОСОБА_2 № НОМЕР_1 від 23.09.2009 року до м. Києва, проїзними документами «Мукаче-во-Київ» та «Київ-Мукачево» підтверджується, що в період з 23.09.2008 року до 3.10.2008 року підсудний перебував у службовому відрядженні у місті Києві.
Як слідує із протоколу огляду речових доказів - квитанції № 101251 та квитанції до прибуткового касового ордеру серії 01АААК № 949455 - в період з 24 вересня до 2 жовтня 2008 року ст. л-т ОСОБА_2 нібито проживав у номері № 45 готелю «Дружба», на що витратив грошові кошти в сумі 1320, 00 гривень.
Із протоколу огляду документів та речових доказів - видаткових касових документів в/ч А1556 - роздавальної відомості № 133 (оплачено 19.09.2008 року) та видаткового касового ордеру № 133 від 19.09.2008 року підтверджується виплата ОСОБА_2 авансу у сумі 1500, 00 грн. на відрядження до м. Києва.
Крім того, оглядом речового доказу «Авансового звіту за відрядження у м. Київ в період з 23.09 по 3.10.2008 року» також підтверджується надання ОСОБА_2, особисто, до фінансового органу в/ч А1556 фіктивних квитанцій готелю «Дружба» про нібито своє проживання в даному готелі.
Відповідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру № 45 від 24.07.2009 року старший лейтенант ОСОБА_2 добровільно відшкодував завдані державі збитки у повному обсязі.
Оскільки ст. л-т ОСОБА_2, будучи військовослужбовцем, перебуваючи у відрядженні у м. Києві, умисно, діючи з корисливих мотивів та на власну користь, придбав у невстановленої особи підроблені документи - квитанцію № 101251 та квитанцію до прибуткового касового ордера серії 01АААК № 949455 Київського туристичного готелю "Дружба" від 24.09.2008 року, згідно яких він, нібито у період з 24.09. по 02.10.2008 року проживав у вищевказаному готелі і сплатив за це 1320, 00 грн., а самі грошові кошти у вказаній сумі, видані йому в якості авансу на відрядження, звернув на власну користь, чим вчинив привласнення військовослужбовцем іншого військового майна, суд ці дії підсудного кваліфікує за ст. 410 ч. 1 КК України.
Оскільки він же, 8 жовтня 2008 року, після повернення з відрядження, склав «Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт», до якого, з метою приховання вчинення розкрадання грошових коштів додав завідомо підроблені документи - квитанцію № 101251 та квитанцію до прибуткового касового ордера серії 01АААК № 949455 Київського туристичного готелю "Дружба" від 24.09.2008 року, згідно яких він, нібито у період з 24.09.2008 року по 02.10.2008 року проживав у вищевказаному готелі і сплатив за це 1320, 00грн., чим вчинив використання завідомо підроблених документів, суд ці дії ОСОБА_2 кваліфікує за ст. 358 ч. 3 КК України.
При обранні підсудному виду та міри покарання військовий суд враховує, що ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності притягується уперше, раніше ні в чому вартому осуду помічений не був, по місцю проживання та служби характеризується з позитивної сторони, а також те, що на утриманні має малолітню дитину віком 1 рік і 1 місяць та непрацюючу дружину, важке матеріальне становище в сім’т, добровільно у повному обсязі відшкодував заподіяні державі збитки.
Беручи до уваги конкретні обставини справи, особу підсудного, мотиви та ступінь тяжкості вчинених ним дій, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без відбування покарання у вигляді позбавлення та обмеження волі, а тому вважає за необхідне призначити йому основне покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 1 ст. 410 КК України та перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного у санкції частини вказаної статті та ч. 3 ст. 358 КК України, застосувавши до нього ст. ст. 69 та 58 того ж Кодексу, призначивши покарання у виді службового обмеження.
Крім цього, приймаючи до уваги, що підсудний по місцю служби характеризується з позитивної сторони, виявляє бажання дальше проходити військову службу на офіцерських посадах, йому призначається покарання у вигляді службового обмеження, тому суд вважає за доцільне за
скоєння тяжкого злочину, передбаченого ст. 410 ч. 1 КК України, не позбавляти ОСОБА_2 військового звання "старший лейтенант"‘.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324, 330 КПК України, військовий місцевий суд
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 410 КК України, на підставі якої, із застосуванням ст. ст. 69 і 58 того ж Кодексу, призначити йому покарання у вигляді службового обмеження строком на 2 (два) роки, з відрахуванням із суми його грошового забезпечення в доход держави протягом призначеного строку 15 (п»ятнадцяти) процентів.
Його ж визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 358 ч. 3 КК України, на підставі якої, із застосуванням ст. ст. 69 і 58 того ж Кодексу, призначити йому покарання у вигляді службового обмеження строком на 1 (один) рік і 6 (шість) місяців, з відрахуванням із суми його грошового забезпечення в доход держави протягом призначеного строку 15 (п»ятнадцяти) процентів.
За сукупністю злочинів, у відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначити ОСОБА_2 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді службового обмеження строком на 2 (два) роки, з відрахуванням із суми його грошового забезпечення в доход держави протягом призначеного строку 15 (п»ятнадцяти) процентів.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 - підписку про невиїзд, до вступу вироку в законну силу залишити без зміни.
Речові докази по кримінальній справі, перелічені на а.с. 58-59, після вступу вироку в законну силу залишити у матеріалах кримінальної справи.
На вирок може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.