Справа № 1-39/09

ВИРОК

Іменем України

28 серпня 2009 року м. Одеса

Військовий місцевий суд Одеського гарнізону під головуванням підполковника юстиції Деркачова О.В., при секретарі Гудз Н.В., за участю першого заступника військового прокурора Південного регіону України полковника юстиції Богуцького П.П. та підсудного, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу по звинуваченню майора Котовського прикордонного загону (військової частини 2196)

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бикін Хабаровського краю Російської Федерації, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину та непрацездатного батька, не судимого, перебуває на військовій службі на посадах осіб офіцерського складу з червня 1993 року, проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 410 КК України, судовим слідством

встановив:

ОСОБА_1, будучи начальником служби радіаційного, хімічного, бактеріологічного захисту та екологічної безпеки військової частини 2196, в один із днів липня 2006 року доручив підлеглим військовослужбовцям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 демонтувати закріплений за службою та потребуючий ремонту двигун марки УМЗ-451М, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вартістю 4145, 83 грн. зі спеціального службового автомобіля «УАЗ-469», військовий номер НОМЕР_2.

Після вчинення цих дій останніми особами ОСОБА_1 встановив демонтований двигун на належному йому та його батьку автомобілі «УАЗ-469Б», державний номер НОМЕР_3.

З метою приховати вчинене, за вказівкою підсудного ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в липні 2006 року встановили на службовому автомобілі переданий ОСОБА_1 інший, менш якісний за технічним станом, безномерний двигун, а в січні 2009 року - нанесли на ньому за допомогою слюсарного інструменту ідентифікаційний номер, аналогічний номеру викраденого двигуна.

Підсудний ОСОБА_1 винним себе у вчиненому діянні визнав повністю, про що дав показання, які відповідають вищевикладеному та додатково пояснив, що своїми діями він бажав тимчасово уникнути неприємностей по службі, які могли бути пов’язані з встановленням вищестоящим командуванням факту пошкодження на службовому автомобілі двигуна з номером НОМЕР_1, в зв’язку з чим доручив підлеглим ОСОБА_2 і ОСОБА_3 виконати роботи з його демонтажу, встановленню іншого безномерного двигуна замість демонтованого, а також з кустарного набиття на встановленому двигуні ідентифікаційного номеру, що останніми особами було здійснено відповідно в липні 2006 року та в січні 2009 року.

Підсудний також показав про проведення ним ремонту та подальше використання викраденого двигуна на власному автомобілі протягом 2006-2008 років в с Андрєєво-Іваново Роздільнянського р-ну Одеської області, а також про те, що не повернув двигун до військової частини, оскільки вважав, що в цьому немає необхідності.

Окрім особистого визнання вини підсудним, винність ОСОБА_1 у вчиненому підтверджується наступними доказами.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 надав показання щодо обставин заміни двигунів, їх якісних станів та кустарного нанесення номеру на представленому ОСОБА_1 двигуні, зміст яких відповідав показанням підсудного.

Згідно дослідженого висновку товарознавчого дослідження від 3 серпня 2009 року середньоринкова вартість двигуна марки УМЗ-451М, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 станом на 2006 рік складає 4145, 83 грн.

Факт виконання ідентифікаційного номеру НОМЕР_1 кустарним способом на безномерній маркіровочній площадці двигуна, встановленого на спеціальному автомобілі «УАЗ-469», військовий номер НОМЕР_2, підтверджується висновком криміналістичної експертизи від 29 липня 2009 року № 98.

Оскільки ОСОБА_1, будучи військовою службовою особою, з метою уникнення негативних наслідків по службі, в один із днів липня 2006 року заволодів облікованим за підлеглою йому службою двигуном марки УМЗ-451М, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вартістю 4145, 83 грн., тобто, в порушення ст. ст. 58, 59, 82, 86 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 22, 51 «Положення про військове (корабельне) господарство Прикордонних військ України», затверджене наказом голови Держкомкордону України -командувача ПВ України від 6 серпня 1998 року № 328, заволодів із зловживанням своїм службовим становищем іншим військовим майном, то вчинене підсудним суд кваліфікує за ч.2 ст. 410 КК України.

При призначенні підсудному покарання суд визнає обставинами, що його пом’якшують з’явлення із зізнанням, щире каяття, а також добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

Суд також враховує позитивні службові характеристики підсудного, а також факт вчинення ним злочину вперше.

З врахуванням викладених вище кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, а також з врахуванням даних про його особу, суд вважає можливим на підставі ч. 1 ст. 69 КК України призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст. 410 КК України, а також застосувати положення ст. 58 цього кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, військовий місцевий суд Одеського гарнізону

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 410 КК України, на підставі якої, із застосуванням ч. 1 ст. 69 цього кодексу призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком два роки.

На підставі ст. 58 КК України замість позбавлення волі призначити ОСОБА_1 покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців строком два роки з відрахуванням із суми його грошового забезпечення в доход держави п’ятнадцяти відсотків.

Строк відбуття покарання встановити з дня видання наказу начальника Котовського прикордонного загону та початку здійснення відрахувань з грошового забезпечення засудженого в порядку, передбаченому ст. 58 КК України та ст. 47 КВК України.

Запобіжний захід засудженому у виді підписки про невиїзд - скасувати.

Визнані в якості речових доказів спеціальний автомобіль «УАЗ-469», військовий номер НОМЕР_2, а також автомобільну лебідку, інструментальний набір до зазначеного автомобіля, молоток, зубило та алюмінієву трубку - вважати повернутими Котовському прикордонному загону.

На вирок обвинувачем та засудженим може бути подана апеляція у військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил через військовий місцевий суд Одеського гарнізону на протязі п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.