Справа № 1-37/09

ВИРОК

Іменем України

13 серпня 2009 року м. Одеса

Військовий місцевий суд Одеського гарнізону під головуванням підполковника юстиції Деркачова О.В., при секретарі Гудз Н.В., за участю обвинувача - помічника військового прокурора Одеського гарнізону старшого лейтенанта юстиції Візнюка О.П., потерпілого ОСОБА_1 та підсудного розглянувши у відкритому судовому засіданні в присутності особового складу в приміщенні суду кримінальну справу по звинуваченню старшого солдата військової частини А2444

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Новодружеськ Луганської обл., українця, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не судимого, призваного на строкову військову службу Лисичанським МВК Луганської обл. в жовтні 2008 року, до призову проживав за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 424 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд

встановив:

Будучи черговим маневрового центру в/частини А3438 (в/частина А2444), що дислокується в с Красносілка Комінтернівського р-ну Одеської області, ОСОБА_2, використовуючи як привід факти неналежного виконання службових обов’язків підлеглим йому солдатом строкової служби ОСОБА_1, прагнучи продемонструвати йому свою уявну перевагу над ним та фізичну силу, близько 23-ї години 18 червня 2009 року в спальному приміщенні центру наніс останній особі п’ять сильних ударів кулаком по кінцівкам рук, схрещеним на лобі, чим заподіяв їй сильний фізичний біль та страждання.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 винним себе у вчинених діях визнав повністю, щиро розкаявся, про що дав показання, які відповідають вищевикладеному, та додатково пояснив, що причиною вчинених дій було хибне розуміння ним обов’язків служби, в зв’язку з чим він вирішив шляхом застосування насильства примусити ОСОБА_1 у подальшому належним чином виконувати покладені на молодшого за призовом солдата службові обов’язки.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 показав, що близько 23 -ї години 18 червня 2009 року в спальному приміщенні казарми його розбудив черговий центру ОСОБА_2 та наказав доповісти обов’язки днювального центру. ОСОБА_1 також показав, що після допущення ним помилок в цій доповіді, ОСОБА_2 примусив його схрестити кінцівки рук на лобі, по яким наніс п’ять сильних ударів кулаком. ОСОБА_1 також підтвердив, що раніше отримував зауваження від командирів за особисті порушення військової дисципліни.

Як вбачається із витягу з книги добового наряду в/частини А2444 ОСОБА_2 18 червня 2009 року виконував обов’язки чергового центру, в якому, згідно наказів командира вищестоящої в/частини А3438 від 31.10.08 року № 242 та від 14.05.09 року № 95, а також обліково-послужних карток, підсудний та потерпілий проходили службу відповідно у військових званнях «старшого солдату» та «солдату», в зв’язку з чим суд вважає встановленим, що на час вчинення ОСОБА_2 вмінених йому дій, він, в силу положень ст. 310 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, був військовим начальником для ОСОБА_1

Оскільки фактичні обставини справи ніким з учасників процесу не оспорювались, з’ясувавши правильність розуміння зазначеними особами змісту цих обставин, відсутність сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, заслухавши повне визнання підсудним ОСОБА_2 своєї вини, роз’яснивши зміст та правові наслідки застосування положень ч.3 ст. 299 КПК України, за клопотанням прокурора, підтриманого потерпілим та підсудним, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження в судовому засіданні інших доказів, наявних у справі.

Оскільки судом встановлено, що близько 23-ї години 18 червня 2009 року старший солдат ОСОБА_2, будучи військовим начальником, з метою продемонструвати підлеглому свою владу та перевагу, а також примусити належним чином виконувати обов’язки служби, в порушення вимог ст. ст. 6, 11, 49, 50, 58, 59, 310, 312 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, перевищуючи владою та службовими повноваженнями, в спальному приміщенні в/частини А2444 завдав побої солдату ОСОБА_1, чим заподіяв останній особі сильний фізичний біль та страждання, то вчинене ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч.2 ст. 424 КК України.

При призначенні підсудному покарання суд визнає обставинами, що пом’якшують покарання його з’явлення із зізнанням, щире каяття, факт вчинення ним злочину вперше, позитивні службові характеристики за весь час проходження військової служби, а також публічне вибачення перед потерпілими в суді.

Суд також враховує, що потерпілий не має до підсудного будь-яких матеріальних претензій та просить суд не застосовувати до ОСОБА_2 суворе покарання.

З врахуванням викладених вище кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, а також з врахуванням даних про його особу, суд вважає можливим на підставі ч. 1 ст. 69 КК України перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.2 ст. 424 КК України, застосувавши положення ст. 60 цього кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, військовий місцевий суд Одеського гарнізону

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 424 КК України, на підставі якої, із застосуванням ст. 69 і 60 цього кодексу, призначити йому покарання у виді арешту строком два місяці.

Запобіжний захід засудженому у виді нагляду командування військової частини 3003 - скасувати.

Строк відбуття покарання встановити з дня прибуття ОСОБА_2 на гауптвахту Південного територіального управління військової служби правопорядку в м. Одесі.

На вирок обвинувачем, потерпілим та засудженим може бути подана апеляція у військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил через військовий місцевий суд Одеського гарнізону на протязі п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.