Справа № 4-180/09

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 серпня 2009 року м. Одеса

Заступник голови військового місцевого суду Одеського гарнізону підполковник юстиції Деркачов О.В. при секретарі Гудз Н.В. за участю заступника військового прокурора Одеського гарнізону підполковника юстиції Катеруши В.В., старшого слідчого зазначеної прокуратури старшого лейтенанта юстиції Уразовського В.І., обвинуваченого та його захисника - адвоката ОСОБА_1, розглянувши подання Уразовського В.І. про зміну запобіжного заходу з нагляду командування частини на взяття під варту відносно солдата військової частини 3003

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с Новоградівці Овідіопольського району Одеської обл., українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не судимого, призваного на строкову військову службу Овідіопольським РВК Одеської обл. в жовтні 2008 року, до призову проживав за адресою: АДРЕСА_1, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 406 КК України,

встановив:

У військовий місцевий суд Одеського гарнізону надійшло подання старшого слідчого військової прокуратури Одеського гарнізону старшого лейтенанта юстиції Уразовського В.І., погоджене з військовим прокурором Одеського гарнізону, про зміну запобіжного заходу з нагляду командування частини на взяття під варту відносно солдата військової частини 3003 ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 406 ч.2 КК України.

З подання та матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_2 обвинувачується у порушенні в період з 2 по 6 липня 2009 року статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилось у завданні побоїв солдатам ОСОБА_3 та ОСОБА_4, чим обом потерпілим було заподіяно сильний фізичний біль та страждання, а також останній особі -легке тілесне ушкодження.

27 липня 2009 року за результатами проведеної прокурорської перевірки військовим прокурором Одеського гарнізону відносно ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 406 КК України, яку в цей же день прийнято до провадження старшим слідчим Уразовським В.І., а 29 липня 2009 року - ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді нагляду командування військової частини A3571.

05 серпня 2009 року ОСОБА_2 пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 406 КК України.

З внесеного до суду органом досудового слідства подання, пояснень в суді слідчого та думки прокурора, необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту обгрунтовується тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, його віком, станом здоров’я, сімейним та майновим становищем, систематичним намаганням перешкодити встановленню істини у справі, а також необхідністю подальшого забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень.

Вивчивши подання, додані до них матеріали кримінальної справи, з’ясувавши, в його підтримку, думку прокурора, пояснення слідчого, заперечення проти внесеного

подання захисника, допитавши обвинуваченого, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 суд приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для зміни ОСОБА_2 запобіжного заходу з нагляду командування частини на взяття під варту, обгрунтовуючи це наступним.

Взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв’язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК України, можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов’язків, що випливають із ч.2 ст. 148 КПК України, і його належної поведінки.

Взяття під варту на стадії досудового слідства застосовується лише у випадку, коли особа обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 1 ст. 155 КПК України), і коли є достатні підстави вважати, що ця особа може ухилитися від слідства й суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність (ч. 1 ст. 148 КПК України).

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу в кожному конкретному випадку незалежно від його виду (підписка про невиїзд, взяття під варту тощо), крім цих обставин, враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, її вік, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

Із змісту досліджених матеріалів кримінальної справи судом встановлено достатність даних, що свідчать про обгрунтованість обвинувачення саме ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 406 КК України, санкція якої передбачає призначення покарання у виді позбавлення волі строком понад трьох років. При цьому постанова про притягнення ОСОБА_2 як обвинуваченого відповідає вимогам ст. 132 КПК України, а саме обвинувачення було пред’явлено з додержанням вимог ст. 140 цього Кодексу.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 заперечив будь-які факти перешкоджання встановленню істини у справі, а також здійснення ним тиску або погроз на потерпілих і свідків та показав про те, що під час досудового слідства він лише інтересувався у зазначених осіб змістом їх особистих показань і при цьому запитував, чому вони, на його думку, його оговорюють.

Допитані в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_3, кожний окремо, показали, що 11 серпня 2009 року під час перебування в коридорі приміщення військової прокуратури гарнізону ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_3 та висловив останньому словесні погрози щодо можливого застосування фізичного насильства після його звільнення зі строкової служби (оскільки ОСОБА_2 відома домашня адреса потерпілого), якщо ОСОБА_3 не змінить раніше надані слідчому обвинувальні показання.

При цьому в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 показав, що сприйняв погрози ОСОБА_2 як реальні, що містять можливу загрозу його життю і здоров’ю, яка може мати місце після його звільнення з військової служби, та, на їх підтвердження, показав про факт звернення до нього раніше незнайомого військовослужбовця іншої частини, який, нібито, за проханням ОСОБА_2 встановлював особистість потерпілого.

Крім того, в суді потерпілий ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_6, кожний окремо, також показали, що під час досудового слідства ОСОБА_2 звертався до них з проханням про зміну наданих раніше показань і при цьому погроз їм не висловлював.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав про факти телефонних звернень до нього ОСОБА_2, під час яких обвинувачений лише цікавився змістом наданих показань свідками або потерпілими, і при цьому будь-яких прохань чи погроз ОСОБА_2 йому не висловлював.

З отриманих пояснень старшого слідчого Уразовського В.І. вбачається, що до закінчення досудового слідства необхідно лише провести декілька очних ставок між обвинуваченим та потерпілими і свідками, виконати вимоги ст. ст. 217-218 КПК України, і при цьому слідчий пояснив, що потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, кожний окремо, показали, що вище

перелічені обставини не вплинули на зміст їх показань, неодноразово наданих протягом досудового слідства.

Разом з тим, в судовому засіданні не встановлено фактів безпосереднього порушення ОСОБА_2 обраного йому запобіжного заходу у вигляді нагляду командування військової частини A3571, невиконання процесуальних рішень, продовження злочинної діяльності, в тому числі і обставин, які б негативно характеризували його особу як до призову на військову службу, так і під час її проходження (за виключенням вмінених йому військової прокуратурою кримінально караних дій).

Суд також констатує, що ОСОБА_2 в даний час фактично проходить строкову військову службу за межами розташувань військових частин, в яких перебувають потерпілі і свідки по даній справі, в зв’язку з чим особисто ОСОБА_2 не має змоги вчинити дії, які б містили загрозу життю і здоров’ю зазначених осіб, а факт здійснення таких погроз через інших осіб не є доведеним.

За таких обставин суд вважає небезспірними доводи органу досудового слідства про реальність можливо висловлених погроз ОСОБА_2 в адресу потерпілих і свідків, в тому числі і до потерпілого ОСОБА_3, що, в силу положень ст. 62 Конституції України, повинно тлумачитись на користь обвинуваченого.

Крім того, при фактичному закінченні досудового слідства та направленні кримінальної справи до суду для її попереднього розгляду, суд, в порядку глави 23 КПК України, за результатом такого розгляду вправі прийняти процесуальне рішення щодо необхідності зміни обраного раніше ОСОБА_2 запобіжного заходу.

З врахуванням сукупності викладених висновків, а також даних про особу обвинуваченого, за відсутності обгрунтованої впевненості в тому, що більш м’які запобіжні заходи не зможуть забезпечити її належної поведінки, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні подання слідчого про зміну ОСОБА_2 запобіжного заходу з нагляду командування частини на взяття під варту.

Керуючись ст. ст. 148, 155, 165-1, 1652 КПК України,

постановив:

В задоволенні подання старшого слідчого військової прокуратури Одеського гарнізону старшого лейтенанта юстиції Уразовського В.І. про зміну запобіжного заходу з нагляду командування частини на взяття під варту відносно солдата військової частини 3003 ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с Новоградівці Овідіопольського району Одеської обл., українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не судимого, призваного на строкову військову службу Овідіопольським РВК Одеської обл. в жовтні 2008 року, до призову проживав за адресою: АДРЕСА_1, -відмовити.

Контроль за виконанням постанови покласти на військового прокурора Одеського гарнізону.

На постанову прокурором, обвинуваченим та його захисниками протягом трьох діб з дня її винесення може бути подана апеляція до військового апеляційного суду Військово-Морських Сил.