У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 грудня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 13 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 27 лютого 2007 року.

Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 13 грудня 2006 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Чернівців,

громадянина України,

раніше судимого, останній раз 18 червня 2004 року вироком

Першотравневого районного суду м. Чернівців за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням статей 69, 71 КК України на два роки і шість місяців позбавлення волі,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі, за ч. 3              ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено ОСОБА_2 чотири роки і шість місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 на відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди 2 795 грн.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 27 лютого 2007 року вирок щодо ОСОБА_2 змінено: перекваліфіковано його дії з ч. 3 ст. 186 КК України на ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України. У решті вирок залишено без зміни.

З урахуванням змін, внесених апеляційним судом, ОСОБА_2 визнано судом винним і засуджено за те, що він 05 червня 2006 року о 12-й годині, діючи повторно, проник у службовий кабінет завідуючої виробництвом бару “Зеро”, що по                     вул. Головній, 51 у м. Чернівцях, та таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_3 на загальну суму 2 795 грн.

Крім того, 31 липня 2006 року ОСОБА_2 о 8-й годині, діючи повторно, проник через вхідні двері в житловий будинок, що АДРЕСА_1, звідки відкрито викрав майно потерпілої ОСОБА_4 на загальну суму 1 108 грн. 57 коп., після чого намагався втекти з викраденим, але був затриманий.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, посилаючись на те, що суд не дав належної оцінки доказам по справі, безпідставно поклав в основу обвинувачення явки з повинною, які були написані  його підзахисним під тиском працівників міліції, вказуючи на недоведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень і направлення справи на нове розслідування. Крім того зазначає, що його підзахисному не було надано захисника, що є порушенням його права на захист.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Як видно із матеріалів справи

, висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи, визнаними судом доведеними, та ґрунтуються не лише на явках з повинною засудженого від 12 та 31 липня 2006 року, а на зібраних та належним чином оцінених в сукупності інших доказах.

Зокрема, за епізодом таємного викрадення майна з бару “Зеро” вина ОСОБА_2 підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка пояснила, що неї було викрадено мобільний телефон Сіменс С 62 і гроші, всього майна на суму 2 795 грн.; показаннями свідка ОСОБА_5, який пояснив суду, що викрадений у потерпілої ОСОБА_3 стартовий пакет було виявлені у ОСОБА_2, який зізнався при затриманні у вчиненні даного злочину (а.с. 52 зв.); протоколом добровільної видачі від 10 липня 2007 року, з якого убачається, що ОСОБА_2 видав стартовий пакет СІМ-СІМ, який належав ОСОБА_3 (а. с. 32 зв.); показаннями свідка ОСОБА_6, який пояснив, що він не продавав ОСОБА_2 цього стартового пакета (а. с. 51 зв.).

За епізодом відкритого викрадення майна ОСОБА_4 вина ОСОБА_2 підтверджується показаннями самої потерпілої, яка пояснила, що виявила ОСОБА_2 на місці вчинення злочину, після чого він був затриманий її чоловіком; показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які вказали на ОСОБА_2 як на особу, яка відкрито викрала майно ОСОБА_4

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, немає.

За таких обставин дії ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185, ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України кваліфіковані правильно.

Що стосується доводів захисника про застосування до ОСОБА_2 недозволених методів слідства, то вони є безпідставними, оскільки перевіркою матеріалів справи встановлено, що явки з повинною ОСОБА_2 писав власноручно і зазначав, що жодного впливу з боку працівників міліції до нього не застосовувалося, до того ж на досудовому слідстві засуджений не заявляв про застосування до нього недозволених методів ведення слідства (а. с. 35 зв., 94).

Також необґрунтованими є доводи захисника про те, що суд безпідставно визнав доказами винності явки з повинною ОСОБА_2, який мав психічні вади.

Так, згідно з даними висновків судово-психіатричних експертиз № 84 та № 397,               ОСОБА_2 на момент скоєння злочинів ознак хронічного психічного захворювання та ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, а виявляв ознаки легкої розумової відсталості та міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, тобто був осудним (а. с.64-65 зв., 68 - 70).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 були роз'яснені його права на досудовому слідстві, в тому числі і право на захист, та відповідно до постанови слідчого від 13 липня 2006 року і за заявою ОСОБА_2 йому було призначено захисника (а. с. 39, 42, 45).

Вищенаведеним спростовуються доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про порушення права на захист засудженого ОСОБА_2

Покарання ОСОБА_2 призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів.

Крім того, аналогічні доводи захисника ОСОБА_1 перевірялися і судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним немає підстав.

Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень кримінально-процесуального закону, які б тягнули скасування або зміну постановлених у справі судових рішень.

Не вбачаючи передбачених ст. 398 КПК України підстав для скасування або зміни судового рішення щодо ОСОБА_2 та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 13 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 27 лютого 2007 року щодо ОСОБА_2 відмовити.

С  У  Д  Д  І :

Міщенко С.М.                                         Вус С.М.                                        Нікітін Ю.І.