ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" квітня 2011 р. Справа № 53/305-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Медуниця О.Є., суддя Пелипенко Н.М.,
при секретарі Голозубовій О.І.,
за участю представників сторін:
позивача –не з’явився
першого відповідача –ОСОБА_1
другого відповідача –ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1409 Х/1-12) на ухвалу господарського суду Харківської області від 16 лютого 2011 року у справі № 53/305-10
за позовом фізичної особи ОСОБА_3, м. Харків
до 1. Закритого акціонерного товариства "Сюрприз", м. Харків
2. Фізичної особи ОСОБА_4, м. Харків
про визнання недійсним договору,
встановила:
У квітні 2009 року фізична особа ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17 липня 2006 року, укладений між акціонерним товариством "Сюрприз" (далі –перший відповідач) та фізичною особою ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в реєстрі № 2601.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 лютого 2011 року у справі № 53/305-10 (головуючий суддя Прохоров С.А., суддя Присяжнюк О.О., суддя Буракова А.М.) позов залишено без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач із ухвалою суду першої інстанції не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 16.02.2011 р. та направити справу до господарського суду Харківської області для розгляду по суті.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та прийнятою з порушенням норм процесуального права. Крім того, зазначає, що приймаючи оскаржувану ухвалу, суд не проаналізував достатність документів, що є в матеріалах справи, для вирішення спору, та фактично ухилився від здійснення правосуддя.
Другий відповідач надав письмові пояснення, в яких виклав свою правову позицію по справі та зазначив, що укладенням спірного договору права позивача не порушено, що виключає можливість для його звернення до суду з таким позовом.
Перший відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Позивач, будучи належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, не реалізував своє право на участь у судовому процесі та не забезпечив явку свого представника в судове засідання.
Враховуючи те, що явка представника позивача не була визнана обов’язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача за наявними матеріалами у справі.
В судовому засіданні представники відповідачів просили скасувати ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, оскільки суд повинен був у такому випадку відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників відповідачів, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Як вбачається із ухвали суду першої інстанції від 16 лютого 2011 року підставою для залишення позовної заяви позивача без розгляду суд вказав те, що позивач без поважних причин не надав суду витребувані матеріали, необхідні для вирішення спору, а також жодного разу не з’явився у судове засідання, що перешкодило вирішенню спору.
Колегія суддів не може погодитись з висновками господарського суду Харківської області щодо підстав залишення позовної заяви позивача без розгляду, зазначених в оскаржуваній ухвалі, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з пунктом 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що в матеріалах справи є всі документи, які на його думку, необхідні для вирішення спору, а крім того, нез’явлення представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті.
У пункті 7 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. №02-5/612 «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами та доповненнями) зазначено, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов: витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору; позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.
Отже, перш ніж залишити позов без розгляду, господарський суд, маючи на увазі окремі додаткові документи зобов’язаний з’ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об’єктивно оцінивши їх поважність, зазначити про це у відповідному процесуальному документі.
Разом з тим, при встановлені судом доказів або наявних фактів чи відсутності певних доказів або невиконання його вимог сторонами, суд має вирішувати справу по суті, зауважуючи та окремо реагуючи на це.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції не оцінив поважність причин, що зумовили неподання документів, не зазначив обставини неможливості розгляду справи по суті без конкретних документів, а вказав лише на неподання витребуваних документів та нез’явлення представника позивача у судове засідання, фактично не розглянувши справу по суті та безпідставно залишивши позов без розгляду.
Разом з тим, позивач надав до суду всі документи, які він мав та вважав за необхідне надати в підтвердження своїх позовних вимог. Витребувані судом документи, а саме: довідка про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, довідка управління статистики та довідка про номери поточних рахунків позивача, відкритих в установах банків та документальне і правове обґрунтування позовних вимог, які місцевий господарський суд визнав необхідними для вирішення спору, не мають суттєвого значення для розгляду справи по суті.
Господарський суд Харківської області, в порушення пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України не зазначив яким чином нез'явлення представника позивача на виклик у засідання господарського суду перешкоджає вирішенню спору, а вказав лише на його нез’явлення в судове засідання без повідомлення поважності причин.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Наведене дає підстави колегії суддів дійти висновку, що суд першої інстанції мав можливість фактично оцінити обставини справи за поданими позивачем доказами та вирішити справу по суті.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі заслуговують на увагу, тоді як господарським судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права та винесена ним ухвала не може вважатися обґрунтованою, в зв’язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 7 статті 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали про залишення позову без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Керуючись статтями 43, 99, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу позивача задовольнити.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 16 лютого 2011 року у справі № 53/305-10 скасувати.
Справу передати на розгляд місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Черленяк М.І.
Суддя Медуниця О.Є.
Суддя Пелипенко Н.М.
Повний текст постанови по справі підписаний 14 квітня 2011 року