ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/3913.04.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант Трейд»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 4 255, 46 грн.                                                                                                            

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Форофонтова –Гуз Г.Д.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 3 352, 76 грн., пені в розмірі  219, 40 грн., 20 % річних в розмірі 280, 97 грн., 7 % штрафу в розмірі 234, 69 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 167, 64 грн. відповідно до договору поставки № 1282-10 від 12.02.2010 р.  Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.02.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою у судове засідання представників сторін та неналежним виконанням ними вимог суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2011 р. у даній справі строк вирішення спору продовжено на п'ятнадцять днів.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 13.04.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

 ВСТАНОВИВ:

12.02.2010 р. між сторонами укладено договір поставки № 1282-10, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Авант Трейд»(далі-постачальник) зобов’язалось  передати у власність Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 (далі –покупця) алкогольні напої, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору.

Відповідно до п. 4.1. договору кількість, асортимент товару визначається покупцем у замовленні та зазначається постачальником у видатковій накладній на товар.

Згідно з п. 5.2. договору ціна на товар визначається постачальником у видатковій накладній на товар.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що загальна сума договору дорівнює загальній вартості товару, який постачальник поставив покупцю впродовж всього строку дії даного договору згідно видаткових накладних на товар.

Відповідно до п. 6.1. договору розрахунки за товар здійснюються покупцем  протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженими сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін –шляхом попередньої оплати.

Згідно з п. 6.3.  договору якщо в строк, визначений п. 6.1. даного договору, покупець не сплатив товар відповідно до цін, зазначених в рахунку або в накладній і за цей час ціни на товар зросли, то, надалі оплата за товар, за який покупець вчасно не розрахувався, здійснюється покупцем за новими цінами відповідно до чинного прайс-листа постачальника.

Пунктом 7.1. договору сторони домовились, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов’язаний сплатити  постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі сім відсотків від суми боргу.

Відповідно до п. 9.2. договору у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника продукції, покупець зобов’язаний сплатити  постачальнику 20 % річних  від суми боргу за користування чужими грошима.

Згідно з п. 9.4. договору даний договір може бути розірваний з ініціативи будь-якої із сторін не раніше 20-ти днів з дати письмового повідомлення та виконання взаємних розрахунків.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що даний договір чинний (строк дії): протягом 2 років з дати укладання . У випадку, якщо жодна із сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін та на тих же умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до договору поставки № 1282-10 від 12.02.2010 р.  поставив товар відповідачу на загальну суму 15 252, 36 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № 1108/1135 від 17.02.2010 р. на суму 773,8 грн., № 2 982/3056 від 24.02.2010 р. на суму 456,90 грн., № 6 322/04.03.2010 р. на суму 1 441, 20 грн.,   № 11 529/11833 від 18.03.2010 р. на суму 574, 26 грн., № 14 574/14391 від 25.03.2010 р., № 17 498/17636 від 01.04.2010 р. на суму 684, 42 грн., № 22 903/23014 від 14.04.2010 р. на суму  1 458, 54 грн.,  № 25 877/27928 від 24.04.2010 р. на суму 441, 24 грн. № 29069/29066 від 28.04.2010 р. на суму 1 305, 00 грн., № 31 297/31879 від 04.05.2010 р. на суму 961, 08 грн., № 36 401/37135 від 14.05.2010 р. на суму 1633, 20 грн., № 58 803/60625 від 03.07.2010 р. на суму 1606, 50 грн., № 58 803/60625 від 03.07.2010 р. на суму 1 606, 50 грн. та  №  63867/66905 від 16.07.2010 р. на суму 2 852, 76 грн.  

Проте, відповідач оплатив частково поставлений товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи прибутковими касовими ордерами на загальну суму  11 899, 60 грн.      

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач частково  здійснив оплату за поставлений товар відповідно до  договору поставки № 1282-10 від 12.02.2010 р. у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем становить  3 352, 76 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача відповідно до договору поставки № 1282-10 від 12.02.2010 р заборгованість за поставлений товар в розмірі 3 352, 76 грн., пеню в розмірі 219, 40 грн., 20 % річних в розмірі 280 , 97 грн., 7 % штрафу в розмірі 234, 69 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 167, 64 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому  задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, відсутність у нього заборгованості станом на день розгляду справи не довів.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 1282-10 від 12.02.2010 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. та ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, у відповідача виникли зобов’язання перед позивачем щодо сплати заборгованості за поставку товару у розмірі 3 352, 76 грн., який був отриманий відповідачем за умовами договору поставки № 1282-10 від 12.02.2010 р.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 3 352, 76 грн. є цілком обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань за договором поставки № 1282-10 від 12.02.2010 р., позивач просить суд стягнути з останнього пеню в розмірі  219, 40  грн. за період з 18.07.2010 р. до 28.12.2010 р. та  7 % штрафу  від суми боргу в розмірі  234, 69 грн.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1. договору сторони домовились, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов’язаний сплатити  постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі сім відсотків від суми боргу.

Оскільки судом встановлено прострочення відповідача щодо сплати за поставлений товар підлягає стягненню з відповідача  7 % штрафу  від суми боргу в розмірі  234, 69 грн.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 61 Конституції України встановлено ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що у даному випадку відповідач фактично двічі притягається до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Тож, враховуючи те, що пеня і штраф відносяться до одного виду юридичної відповідальності та стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання суперечить положенням Конституції України і загальним засадам законодавства, позовні вимоги в частині стягнення пені за час прострочення оплати за поставлений товар відповідачем за період з 18.07.2010 р. до 28.12.2010 р. в розмірі 219, 40 грн. є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню. Наведене узгоджується з позицією ВГСУ, що підтверджується Постановою від 12.07.2007 року у справі № 13/170-06.

Окрім того, у зв’язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов’язань зі оплати товару за договором поставки № 1282-10 від 12.02.2010 р., позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 167, 64 грн. за період з 18.07.2010 р. до 28.12.2010 р. та 20 % річних в розмірі  280, 97 грн. за період  з 18.07.2010 р. до 28.12.2010 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 9.2. договору у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника продукції, покупець зобов’язаний сплатити  постачальнику 20 % річних  від суми боргу за користування чужими грошима.

При перевірці правильності обчислення позивачем інфляційних нарахувань та 20 % річних, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з  відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 167, 64 грн.  та   20% річних в розмірі  280, 97 грн. за період з 18.07.2010 р. до 28.12.2010 р. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги частково, в сумі 4036, 06 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

     ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант Трейд»задовольнити частково.

2.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1   (АДРЕСА_1,  код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант Трейд»(84601, Донецька область, місто Горлівка, вул. Озерянівська, буд. 2, код 36899012) основний  борг в розмірі 3 352 (три тисячі триста п’ятдесят дві)  грн. 76  коп., 7% штрафу в розмірі 234 (двісті тридцять чотири) грн. 69 коп.,  інфляційні нарахування в розмірі 167 (сто шістдесят сім) грн. 64  коп., 20 % річних в розмірі 280 (двісті вісімдесят) грн. 97 коп., 96 (дев’яносто шість) грн. 74 коп. державного мита та 223 (двісті двадцять три) грн. 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

         Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                            Пригунова А.Б.

Дата підписання 28.04.2011 р.