Судове рішення #14763096

  ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "11" квітня 2011 р.                                                            Справа № 54/243-10  

  Колегія суддів у складі: головуючий суддя  Бондаренко В.П. , суддя  Ільїн О.В.  , суддя   Медуниця О.Є.  

при секретарі Голозубовій О.І,

  за участю представників сторін:

позивача –Антонюк В.М. (довіреність № 181 від 08.10.10 р.)

відповідача -  ОСОБА_2 - підприємець

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ( вх. №) 912Х/1-38  на рішення господарського суду Харківської області від 17.01.11 р. у справі № 54/243-10

за позовом  Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 м. Харків

про   стягнення 9169,67 грн.

  ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з ФОП ОСОБА_3 заборгованість в розмірі 9169,67 грн., з них 3897,16 грн. –основний борг, 5273,51 грн. пені, яка виникла внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов’язань за договором  оренди № 1763-н від 28.07.2005 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.01.11 р. у справі № 54/243-10 (суддя Хачатрян В.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з СПДФО ОСОБА_3 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області 3897,16 грн. заборгованості з орендної плати за період з квітня 2009 року по лютий 2010 р.; 399,71 грн. пені.   Стягнуто з СПДФО ОСОБА_3 на користь державного бюджету України 102,00 грн. державного мита та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.   В задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 4872,80 грн. відмовлено.  

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що не погоджується з рішення суду в частині зменшення пені до стягнення через порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Просить рішення  господарського суду Харківської області від 17.01.11 р. у справі № 54/243-10 змінити та стягнути 5272,51 грн. пені в повному обсязі.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу позивача не надав, в судовому засіданні пояснив, що вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим при повному з’ясуванні всіх обставин справи. Просить рішення  господарського суду Харківської області від 17.01.11 р. у справі № 54/243-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

28.07.2005 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 укладено договір оренди № 1763-Н.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування  окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення –кім № 106, розміщене на першому поверсі будівлі навчального корпусу, загальною площею 31,4 кв.м.,  розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Харківського  національного університету ім. В.Н. Каразіна.

Вартість майна визначена згідно з експертною оцінкою станом на 12.07.2005р. і становить 95000,00 грн. Майно було передано в оренду з метою надання перукарських послуг (побутові послуги).

Згідно п. З договору оренди № 1763-Н від 28.07.2005р., орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 зі змінами, і перераховується орендарем щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої методики, у наступному порядку: безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - в розмірі 50%; на рахунок, визначений балансоутримувачем - в розмірі 50%.

Відповідно до п. 5.2. договору оренди, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а також всі податки і збори, передбачені законодавством України.

Орендар зобов'язаний щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним, надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати до Державного бюджету (п. 5.6 договору).

Згідно п. 10.1 договору оренди № 1763-Н від 28.07.2005р., цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 28.07.2005р. до 27.06.2006р.

Факт передачі орендарю орендованого майна відповідно до договору оренди № 1763-Н від 28.07.2005р. підтверджується актом приймання –передачі орендованого майна (а.с. 12).

У відповідності до додаткових угод № 2 від 13.09.2007 р. та № 3 від 12.06.2008 року строк чинності договору оренди № 1763-Н від 28.07.2005 року було продовжено до 23.03.2009 р.

Враховуючи відсутність заяви однієї із сторін зазначеного договору оренди про припинення або зміну його умов протягом одного місяця після закінчення терміну дії, договір вважався продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, згідно ч.2 ст.17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 764 ЦК України.

Проте, відповідач неналежно виконував умови договору оренди в частині своєчасного внесення орендних платежів до державного бюджету України, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 3897,16 грн. за період з квітня 2009 року по лютий 2010 р.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області 07.09.2010 р. видано наказ № 1618-П, яким позивач припинив дію договору оренди № 1763-Н від 28.07.2005 року, в зв’язку із наявністю заборгованості понад 3 місяці, яка складає 3897,16 грн. та нарахував пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у сумі 5272,51 грн.

Відповідач в судовому засіданні 11.04.2011 р. пояснив суду, що не повернув орендодавцю майно за актом приймання –передачі.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3897,16 грн. основного боргу по орендній платі за договором оренди № 1763-Н від 28.07.2005 р. за період з квітня 2009 року по лютий 2010 р  законна, обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору; сплата неустойки.

Відповідно до пункту 3.5. договору оренди сторони погодили, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується з урахуванням пені у розмірі 0,5% від непогашеної заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

У відповідності до ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З розрахунку пені вбачається, що за прострочення внесення орендної плати за договором оренди № 1763-Н від 28.07.2005 року позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 5272,51 грн.

Розрахунок пені за договором оренди № 1763-Н від 28.07.2005 року здійснено без дотримання вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Оскільки, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по зазначеному договору відповідач зобов'язаний сплатити пеню, нарахування якої припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, яка фактично складає 399,71 гривень.

Отже, господарський суд Харківської області правомірно визнав, що розмір пені; нарахований позивачем, в сумі 4872,80 грн. є необґрунтованим та відмовив з задоволені позову в частині стягнення з відповідача 4872,80 грн. пені.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу  позивач посилається на те, що Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не поширюється на порядок нарахування та сплати пені за несвоєчасну сплату орендних платежів до Державного бюджету України, а тому місцевий господарський суд застосував його положення без наявності достатніх підстав, крім того в п. 3,8 договору оренди № 1763-Н від 28.07.2005 р. визначений строк для нарахування пені в один рік.

Однак такі твердження позивача є безпідставними з наступних підстав.

Відповідно до преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», даний закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Суб’єктами даних правовідносин є підприємства, установи… всіх форм власності. Дія закону не поширюється на порядок нарахування пені, фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту, інших платежів до бюджетів всіх рівнів і позабюджетних фондів.

Отже дія зазначеного закону не поширюється на правовідносини, що не є цивільними (господарськими).

Між сторонами по справі існують договірні (господарські) відносини, в яких держава є стороною за договором.

Отже доводи позивача про неправомірне застосування судом першої інстанції Закону України «Про відповідальність  за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»є безпідставними.

Скаржник також вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував п. 6 ст. 232 Господарського  кодексу України, оскільки на його думку в п. 3.8 договору сторони передбачили, що пеня нараховується за період в один рік

Стаття 258 Цивільного кодексу України встановлює, спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій, зокрема в частині 6 цієї статті визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 3.8 договору  оренди № 1763-Н від 28.07.2005 р. сторони визначили, що строк позовної давності  щодо штрафів, пені за невиконання умов договору (несвоєчасну плату або несплату орендної плати), відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу та ст. 232 Господарського кодексу України становить один рік.

Таким чином, в п. 3.8 договору йдеться про позовну давність в один рік що є строком, протягом якого особа має право звернутися до суду за захистом порушеного права, та в даному пункті ніяким чим не йдеться про період нарахування пені в один рік.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи про необхідність нарахування пені за весь час прострочення виконання зобов’язань за період з 30.04.2009 р. по 23.02.2010 р. є безпідставними та суперечать вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як  на підставу  своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Харківської області.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 17.01.11 р. у справі № 54/243-10 прийняте при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального та процесуального  права і підстави для його скасування відсутні, в зв’язку з чим апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

  ПОСТАНОВИЛА:

  Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.01.11 р. у справі № 54/243-10  залишити без змін.

  Головуючий суддя Бондаренко В.П.

 Суддя Ільїн О.В.  

  Суддя                                                                                          Медуниця О.Є.  


  Повний текст постанови по справі № 54/243-10  підписаний 18.04.2011 р.

 





Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація