РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"22" квітня 2011 р.                                                                           Справа № 8/31-10  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                                Петухова М.Г.

суддів:                                                                                                       Маціщук А.В.

                                                                                                          Гулової А.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»

на рішення  господарського суду Вінницької області від 01.02.2011 р.

у справі № 8/31-10 (суддя  Грабик В.В.)

за позовом          Виконавчого комітету Вінницької міської ради

до відповідачів  Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»м.Київ

                            Товариства з обмеженою відповідальністю «Диженю Плаза»м.Вінниця

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача  ОСОБА_1 м.Могилів-Подільський Вінницької області

про  визнання недійсним договору наступної  іпотеки від 12.11.2007р.

за участю представників:

позивача - Виконавчого комітету Вінницької міської ради: Левчишин С.О.

відповідача -  Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк": Нижник Д.П.

відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Диженю Плаза": не з'явився

третьої особи на стороні відповідача - Кирилюк О.С.: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області у справі № 8/31-10 від 01.02.2011р. позовні вимоги виконавчого комітету Вінницької міської ради до відповідачів Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Диженю Плаза", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсним договору наступної іпотеки за № 3469 від 12.11.2007р. задоволені повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що після набуття Вінницькою міською радою права власності на будівлю "Будинку побуту", яка розташована у АДРЕСА_1 загальною площею 2546,0кв.м. на підставі рішення господарського суду Вінницької області від 01.08.2008р. у справі № 8/18-08, власник позбавлений у повному обсязі здійснювати таке право: за наявності укладених договорів іпотеки, кредитів тощо у реєстрах обтяжень та заборон відчуження майна містяться заборони щодо вчинення будь-яких дій, пов’язаних із розпорядженням цим приміщенням. Ці заборони пов’язані із укладенням попереднім власником будівлі "Будинку побуту" –ТОВ “Диженю Плаза” договорів іпотеки. Оскільки власником даного приміщення є нова юридична особа –представницький орган, який діє в інтересах територіальної громади –Вінницька міська рада, підлягає захисту порушене право нового власника в один із способів, який передбачений частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу (ЦК) України –визнанню договору наступної іпотеки № 3469  від 12.11.2007р. нечинними.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від від 01.02.2011р. у справі 8/31-10 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування, посилається на те, що виконавчий комітет Вінницької міської ради є не належним позивачем, що у свою чергу потягло невірне прийняття рішення. Також вважає, що суд першої інстанції безпідставно звільнив від доказування позивача щодо ряду фактів та обставин (а.с.120-129).

У судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, просить її задовольнити.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 01.02.2011р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві (а.с.140-142).

Ухвала суду направлена ТОВ «Диженю Плаза»з повідомленням про день та час судового розгляду за адресою 21050, АДРЕСА_1, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується відміткою зі зворотньої строни ухвали, з юридичної адреси не повернулася.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи (п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228; п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123).

ОСОБА_1, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання не з’явилась, про день та час судового розгляду апеляційної скарги повідомлена належним чином, у судове засідання письмових пояснень з приводу апеляційної скарги не надала (а.с.139-153).

Зважаючи, що судом вжито всі заходи для завчасного повідомлення сторін, третіх осіб та їх представників про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, а також те, що закінчується строк розгляду апеляційної скарги передбачений ст.102 ГПК України,  колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників однієї з сторін та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 01.02.2011р. у справі №8/31-10 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Універсал Банк" - без задоволення з огляду на наступне.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 29.01.2008р. у справі №2-782/08, яке набрало законної сили 18.04.2008р. (а.с.12-14), визнано недійсним договір купівлі-продажу окремо стоячої будівлі "Будинок побуту" загальною площею 2564,0 кв.м., розташованої у АДРЕСА_1, укладений 05.10.2007р. між ПП "Верітус" та ТОВ "Диженю Плаза" та скасовано реєстраційне посвідчення від 08.10.2007р., видане КП "ВООБТІ"  (а.с.12-14).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2008 р. (а.с.17,18) скасовано  постанову Замостянського районного суду м.Вінниці від 13.07.2007р.  та відмовлено ОСОБА_2, ТзОВ "Торговий Дім ТД" ЛТД у задоволенні адміністративного позову до Вінницької міської ради та КП "ВООБТІ"  про визнання бездіяльності незаконною,зобов"язання вчинити певні дії для набуття ТзОВ "Торговий Дім ТД" ЛТД права власності  на окремо стоячу будівлю "Будинок побуту", що розташована у АДРЕСА_1, загальною площею 2564,0 кв.м..

Із змісту постанови вбачається , що постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 13.07.2007р. задоволено  позов ОСОБА_2, ТОВ "Торговий дім ТД" ЛТД до Вінницької міської ради, комунального підприємства "ВООБТІ" та крім іншого визнано  право власності  за підприємством у формі ТОВ "Торговий дім ТД" ЛТД  на окремо стоячу будівлю "Будинок побуту", що розташована у АДРЕСА_1, загальною площею 2564,0 кв.м. після встановлення факту отримання Вінницькою міською радою від ТОВ "Торговий дім ТД" ЛТД коштів у сумі 5 014 816 грн., зобов’язано КП "ВОБТІ" здійснити державну реєстрацію права власності  на придбане майно.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 01.08.2008 р. у справі № 8/18-08, залишеним в силі постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 06.11.2008 р., задоволено позов прокурора в інтересах територіальної громади в особі Вінницької міської ради  до ТОВ "Диженю Плаза" та зобов'язано ТОВ "Диженю Плаза" повернути Вінницькій  територіальній громаді в особі Вінницької міської ради з чужого незаконного володіння будівлю "Будинок побуту", яка розташована у м. Вінниці  по вул. Соборній , 64 загальною площею 2546 кв. м, визнано право власності на окремо стоячу будівлю "Будинок побуту", яка розташована у м. Вінниці  по вул. Соборній , 64 загальною площею 2546 кв. м. за Вінницькою міською радою (а.с.9-10, 19-21).

Отже Вінницька міська рада є власником нерухомого майна - окремо стоячої будівлі "Будинку побуту", яка розташована у м. Вінниці  по вул. Соборній , 64 загальною площею 2546 кв. м. на підставі рішення господарського суду Вінницької області від 01.08.2008 р. у справі № 8/18-08 (а.с.15,16), яке набрало законної сили оскільки залишене без змін після перегляду у апеляційній інстанції постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 06.11.2008р. (а.с.17-21).

Зазначене рішення виконано – право власності на будівлю №64 по вул.Соборній в м.Вінниці було зареєстроване Комунальним підприємством “Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації”(далі по тексту постанови КП “ВООБТІ”) за Вінницькою міською радою вдруге 13.05.2009р. на підставі рішення господарського суду Вінницької області від 01.08.2008р.  справа №8/18-08, вперше така реєстрація проведена 11.06.2007р. на підставі свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №1325 від 06.06.2007р. (витяг про реєстрацю права власності від 13.05.2009р. та довідка БТІ  від 27.12.2010р. №1488 (а.с. 11, 67)).

До набрання рішенням господарського суду Вінницької області від 01.08.2008р. законної сили право власності на зазначене приміщення було зареєстровано за ТОВ "Диженю Плаза" - 08.10.2007р. на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 05.10.2007р. за реєстровим №10448 .

Під час того, коли право власності на приміщення було зареєстроване за ТОВ "Диженю Плаза" останнім було укладено договір наступної іпотеки за № 3469  від 12.11.2007р., за яким ТОВ “Диженю Плаза” передало  ВАТ "Банк Універсальний"  в наступну іпотеку належну йому на праві власності (договір купівлі-продажу від 05.10.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстраційним №10448, зареєстрований в КП "ВООБТІ" 08.10.2007р. за реєстровим №894 книга №16) окремо стоячу будівлю “Будинок побуту” загальною площею 2546,0 кв.м, що знаходиться у АДРЕСА_1 в забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 14/142к-07 від 12.11.2007р. Згідно договору, предмет іпотеки перебуває під забороною та переданий в іпотеку ВАТ "Банк Універсальний", вільний від зобов’язань, крім тих, що передбачені цим договором та договором від 08.10.2007р., посвідченим  приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального  округу ОСОБА_3. 08.10.2007р. за реєстровим №10494. Договір наступної іпотеки у цей же день (12.11.2007р.) посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу  ОСОБА_3 за реєстраційним №3469 (а.с.154, 155).

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень 13.08.2010р. господарським судом Вінницької області у справі №7/213-09 постановлено рішення, яке набуло законної сили, яким  визнано недійсним договір іпотеки укладений 08.10.2007р. між ВАТ "Банк Універсальний" та ТОВ "Диженю Плаза", посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального  округу ОСОБА_3 08.10.2007р. за реєстровим №10494 (а.с.157-163).

Оскільки ТОВ “Диженю Плаза” придбало приміщення за правочином, який був визнаний недійсним, то відповідно до ст.ст. 216, 236 ЦК України укладення договору іпотеки було неправомірним. Договір іпотеки зареєстровано в Державному реєстрі іпотек. Дана обставина перешкоджає представницькому органу територіальної громади м. Вінниці в особі Вінницької міської ради та її виконавчому комітету в реалізації права власності щодо будівлі АДРЕСА_1. Зазначені обставини й стали підставою для звернення до суду.

Місцевим господарським судом Вінницької області при прийнятті оспорюваного рішення проаналізовано також правовідносини щодо визнання права власності за ТОВ "Торговий дім ТД" на окремо стоячу будівлю "Будинок побуту", яка розташована у АДРЕСА_1 загальною площею 2546 кв. м. та у подальшому втрати такого права на підставі судових актів Замостянського районного суду м.Вінниці від 13.07.2007р. та Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2008р.

Також встановлено судовими актами у господарській справі № 8/18-08 (рішення господарського суду Вінницької області від 01.08.08р., постанова  ВГСУ від 14.05.2009 року у справі № 8/18-08), власником будівлі "Будинок побуту", яка розташована у м.Вінниці по вул.Соборній, 64, є Вінницька територіальна громада в особі Вінницької міської ради, з володіння якої це майно вибуло не з її волі.

Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до частини 1  ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст.215 ч.3 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 583 Цивільного кодексу України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа  (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник  речі  або особа,  якій належить майнове право,  а також  особа,  якій  власник  речі  або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Іпотека, в силу ст. 575 ЦК України, є окремим видом застави нерухомого майна. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Законом України  "Про іпотеку" передбачено наступне: іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (ст.1); іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст.3); предметом іпотеки може бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, що нерухоме майно належить  іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення (ст.5); предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об'єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх об'єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку (ст.13).

Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України право розпорядження майном, належить власникові. Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно приписів  ст.236 ЦК України  правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, яким в даному випадку є момент державної реєстрації права власності - 08.10.2007р. (довідка БТІ від 27.12.2010р. №1488 ).

Господарським судом Вінницької області зроблено правомірний висновок, що внаслідок укладення 05.10.2007р. між ПП "Верітус" та ТОВ "Диженю Плаза" договору купівлі-продажу, який в подальшому було визнано недійсним судовим рішенням, що набуло законної сили,  ТОВ "Диженю Плаза" не набуло права власності на окремо будівлю по АДРЕСА_1, а відтак не вправі було розпоряджатись ним, у тому числі й шляхом передачі в наступну іпотеку банку за договором від 02.11.2008р. Ці обставини вказують на відсутність правових підстав у  ТОВ "Диженю Плаза" на укладення  договору наступної іпотеки та вказують на неправомірність таких дій з огляду  на   приписи ч.1 ст.317, ст.319 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги апелянта щодо відсутності права звернення позивача –виконавчого комітету Вінницької міської ради до суду із зазначеним позовом спростовується таким.

Рішенням Вінницької міської ради від 29.04.1999р. (10 сесія 23 скликання)  функції управління комунальною власністю територіальної громади міста в межах визначених п.5 ст.60 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" ,крім повноважень, зазначених в ст.26 цього Закону, передані виконавчому комітету  Вінницької міської ради (а.с.66).

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування здійснюється через відповідні ради та їх виконавчі органи. Ради можуть наділяти виконавчі органи повноваженнями щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади за виключенням повноважень по його відчуженню. Органи місцевого самоврядування до яких віднесено ради та їх виконавчі органи, від імені та в інтересах  територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права власності (ст.2 ч.1., ст.26 ч.1 п.30, 31, ст.60 ч.5)

Відповідно до ст.1 ч.1 ГПК України до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Виконавчий комітет Вінницької міської ради відповідно до ст.215 ч.3 ЦК України обґрунтовано пред’явив позов, оскільки об'єкт нерухомого майна переданий в наступну іпотеку за договором який оспорюється належить на праві комунальної власності територіальній громаді м.Вінниці, функції з управління якою відповідно до рішення міської ради від 29.04.1999р. передані саме виконавчому комітету. Сам факт перебування належного територіальній громаді об’єкту нерухомого майна в іпотеці із занесенням до відповідного реєстру заборон, що стало наслідком укладення договору купівлі-продажу, який судом визнаний недійсним, є порушенням права органу (у даному випадку - виконкому) в управлінні якого перебуває окрема будівля по АДРЕСА_1.

Матеріалами справи також спростовано доводи апелянта щодо тієї обставини, що рішення господарського суду Вінницької області у справі № № 8/18-08 не виконано. При цьому апелянтом не надано доказів на підтвердження  свого твердження.

Зазначеним обставинам надана як оцінка рішенням місцевого господарського суду так і даною постановою суду апеляційної інстанції.

Твердження відповідача-1 щодо того, що рішення судів, які набрали законної сили, не повинні прийматись до уваги, є необґрунтованим, виходячи з приписів ст.115 ГПК України - рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" .

Посилання відповідача-1 на те, що в даному випадку мав перехід права власності на предмет іпотеки під час дії договору, визнаного в подальшому недійсним, що не тягне визнання договору іпотеки недійсним, оскільки Законом України "Про іпотеку" передбачено, що в такому випадку до нового власника переходять всі права і обов'язки іпотекодавця, є помилковими, оскільки викладені вище обставини свідчать про те, що право власності на спірне майно до інших осіб від позивача не переходило і це підтверджено судовими рішеннями, що вступили в законну силу.

Необгрунтованими є  доводи апелянта, щодо того, що рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 29.01.2008р. у справі №2-782/08 винесено з порушенням вимог матеріального та процесуального права, а також, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2008 р. отримана з порушенням вимог процесуального законодавства, оскільки вказані судові акти набрали законної сили, а місцевому господарському суду та Рівненському апеляційному господарському суду не надано повноважень надавати їм правову оцінку .  

Відповідно до  роз'яснень  Пленуму  Верховного  Суду України, викладених у  пункті  1  постанови  від   29.12.1976   р.   N   11  "Про  судове  рішення",  рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги   процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності —на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення,  в якому повно відображені обставини,  що мають  значення для  даної  справи,  висновки  суду  про  встановлені  обставини і правові  наслідки   є   вичерпними,   відповідають   дійсності   і підтверджуються  достовірними  доказами,  дослідженими  в судовому засіданні.      

 Матеріали справи свідчать про те,  що місцевий господарський суд  в  порядку  ст.43 ГПК  України  всебічно,  повно  і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та керуючись законом та нормативно-правовими актами, які регулюють  спірні правовідносини, задоволив  позов.

За таких обставин, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Судові витрати за розгляд  апеляційної скарги, згідно виммог ст. 49 ГПК України,  покладаються на ПАТ  «Універсал Банк».

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

         1. Рішення господарського суду Вінницької області від 01.02.2011р. у справі № 8/31-10  залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.  

        2. Справу № 8/31-10  направити до господарського суду Вінницької області.

Головуючий-суддя                                                                      Петухов М.Г.

        Суддя                                                                                               Маціщук А.В.

        Суддя                                                                                          Гулова А.Г.