РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2011 р.                                                                       Справа №11/181  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                          Демидюк О.О.

судді                                                   Щепанська Г.А. ,
 судді                                                   Бригінець Л.М.   

при секретарі Риштун О.М.

за участю представників сторін:

позивача - Михайлов В.О  (довіреність № 03-05/11  від 04.01.2011 р.)

відповідача -  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Рівненської області від 01.02.2011 року у справі №11/181.

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до Підприємець ОСОБА_1

про стягнення в сумі 8 799 грн. 63 коп.

та за зустрічним позовом Підприємець ОСОБА_1

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

про визнання недійсним договору на відпуск теплової енергії №914

Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №/11/181 від 21.02.2011 року прийнято до розгляду апеляційну скаргу відповідача підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Рівненської області від 01.02.2011 року у справі №11/181.

Рішенням господарського суду Рівненської області №11/181 від 01.02.2011 року (суддя Мамченко Ю. А.) позов задоволено, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" 7 844,72 грн. заборгованості по розрахунках за послуги теплопостачання, 368,97 грн. пені, 437,51 грн. інфляційних втрат, 148,43 грн. 3% річних, 102,00 грн. витрат на оплату державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення господарського суду Рівненської області мотивоване тим, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не оплачений, його розмір підтверджується матеріалами справи, позовні вимоги ТОВ "Рівнетеплоенерго" є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісних позовних вимог відмовити, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі з посиланням на те, що договір з позивачем не укладався і заявлений обсяг послуг відповідачем не отримано.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" подало апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 13.04.2011 року колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду оголосила перерву до 20.04.2011 року.

В судовому засіданні 20.04.2011 року колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, заслухала представників сторін, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, відзив на апеляційну скаргу, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Рівненської області від 22.06.2010 року у справі №19/54 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" задоволено в повному обсязі, зобов'язано Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) укласти договір на відпуск теплової енергії  №914 від 11.11.2009 року. На умовах зазначених в рішенні. Рішення набрало законної сили та не оскаржувалось в апеляційному порядку.

Відповідно до положень ч.2 ст.187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Згідно з ч.2 статті 187 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішений переддоговірний спір, вважається днем укладення відповідного договору, якщо рішенням суду не визначено інше. Таким чином, у законі прямо вказано на умову (день, який вважається днем укладення договору), яка має бути зазначена в рішенні, а її незазначення тягне за собою існування договору із дня набрання чинності рішенням. Більш детально зміст судового рішення у такій справі передбачений ч. 3 ст. 84 ГПК України: у спорі, що виник при укладенні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

У разі якщо підставою судового розгляду спору стали не розбіжності щодо умов договору, а відмова від укладення договору, а за результатом розгляду прийнято рішення, згідно з яким договір вважатиметься укладеним, суду визначає умови такого господарського договору із урахуванням вимог ст.180 ГК щодо встановлення всіх істотних умов відповідно до закону.

Рішення у справі із вирішення переддоговірного спору не потребує виконання, адже згідно з ч.2 статті 180 ГК договір вже вважається укладеним, тобто рішенням встановлюється факт існування договору і породжених ним зобов'язань. У подальшому можливе звернення сторони такого договору до суду з підстав порушення (у тому числі невиконання) вже існуючого договору.

У рішенні господарського суд Рівненської області від 22.06.2010 року у справі №19/54 зазначена дата укладення договору 11.11.2009 року, відтак з вказаної дати виникли зобов’язання сторін за Договором на теплопостачання. Слід зазначити, що договір, укладений за рішенням суду не потребує підписання сторонами.

А тому, посилання скаржника на фактичне непідписання договору не може бути взяте Рівненським апеляційним господарським судом до уваги.

СПД ОСОБА_1 зазначає, що приміщення за адресою: АДРЕСА_2 відключене від центральної системи теплопостачання.

В матеріалах справи наявні наступні документи:

- Витяг з Протоколу №3 від 24.04.2007 року, відповідно до якого Постійно діюча комісія з розгляду питань, пов’язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання прийняла рішення про надання дозволу на відключення нежитлового приміщення житлового будинку на вул.Київській, 17 від центральної системи опалення і виготовлення технічних умов відповідними організаціями для розробки проекту індивідуального (автономного) опалення і гарячого водопостачання з влаштуванням електроопалення;

- Технічні умови №05 від 04.06.2008 року на відключення від централізованої системи теплопостачання приміщень магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1»по АДРЕСА_2, затверджене директором КТП «Комуненергія» Рівненської міської ради;

- Акт про відключення квартири (секції, під’їзду) від внутрішньо будинкових мереж ЦО та ГВП від 18.02.2010 року, який підписаний представником обслуговуючої житловий будинок організації, представником монтажної організації та ОСОБА_1, проте вказаний акт не містить підпису представника теплопостачаючої організації. Крім того, акт не затверджений Рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж ЦО та ГВП.

В зв'язку з чим, акт про відключення квартири (секції, під’їзду) від внутрішньо будинкових мереж ЦО та ГВП від 18.02.2010 року не може бути взятий до уваги як належний доказ.

Надання послуг теплопостачання регулюється Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року (далі - Правила).

Відповідно до п.п.24-27 Правил Споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання»схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Витрати, пов'язані з відключенням від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, а також встановленням індивідуальних (автономних) систем опалення, відшкодовуються споживачами відповідно до калькуляції, складеної виконавцем.   

Відповідно до п. 34 Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 р. N 1497, споживач не має права самовільно, з порушенням проектних рішень переобладнати і використовувати не за призначенням та псувати санітарно-технічне обладнання житлових будинків і житлових приміщень.

Дозвіл на відключення споживача від користування послугами із централізованого опалення та гарячого водопостачання надається органами місцевого самоврядування.

Порядок  відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за №1478/11758 (далі – Порядок відключення), який визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - ЦО і ГВП) житлового будинку при відмові споживачів від послуг ЦО і ГВП.

Відповідно до п.2.5. Порядку відключення відключення приміщень від внутрішньо-будинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.  Роботи з відключення будинку від мереж ЦО і ГВП виконуються у міжопалювальний період.

Відповідно до п.2.6. Порядку відключення по закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.

Відповідно 2.7 Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Наданий Приватним підприємцем ОСОБА_1 Акт про відключення квартири (секції, під’їзду) від внутрішньо будинкових мереж ЦО та ГВП від 18.02.2010 року не містить підпису представника теплопостачаючої організації. Крім того, акт не затверджений Рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж ЦО та ГВП. Лише після закінчення робіт складається акт про відключення, який подається відповідній комісії для затвердження і є єдиною підставою для зняття з обліку та припинення нарахувань за Договором  на теплопостачання .

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що приватний підприємець ОСОБА_1 не надав місцевому господарському суду доказів відключення від мережі централізованого опалення з дотримання відповідної процедури, що передбачена чинним законодавством, відтак ТОВ «Рівнетеплоенерго» правомірно здійснено нарахування за Договором на відпуск теплової енергії №914 від 11.11.2009 року.

За приписами статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 1 статті 215 зазначеного Кодексу  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до положень ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також, Рівненський апеляційний господарський суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем за зустрічним позовом підприємцем ОСОБА_1 не доведено наявність підстав для визнання недійсним Договору на відпуск теплової енергії №914 від 11.11.2009 року, а саме не надано доказів того, що укладений між сторонами договір не містить всіх істотних умов та не відповідає вимогам закону.  

Приватним підприємцем ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів, що стверджують недійсність Договору на відпуск теплової енергії №914 від 11.11.2009 року, відтак в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Згідно п.1.1 укладеного Договору ТОВ «Рівнетеплоенерго» (далі - Постачальник)  зобов’язався надавати СПД ОСОБА_1 (далі - Споживач) теплову енергію, а відповідач в свою чергу, зобов’язався прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами та в терміни передбачені договором. Відповідно до п. 5.4. договору Споживач зобов’язався в строк до 10 числа наступного за звітним місяця - оплачувати спожиті послуги.

Відповідно до п.5.3. Договору споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підприємства, при цьому Споживач самостійно отримує рахунок.

Згідно з п.5.4. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Підприємство протягом грудня 2009 року - жовтня 2010 року надало споживачу послуги опалення приміщення по АДРЕСА_2, що стверджується матеріалами справи. Станом на 08.11.2010 року,виставлені Постачальником рахунки Споживач не оплатив в розмірі на загальну суму 7844,72 грн.., що стверджується наявними в матеріалах справи оборотами по платнику (а.с.21).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно Закону України від 02.06.2005 року «Про теплопостачання» теплопостачальна організація має право укладати договори на відпуск теплової енергії із споживачами. В свою чергу, ч.6 ст.19 даного Закону та п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зобов’язують споживача послуг щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типового  договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 21 липня 2005 року №630 та «Правил користування тепловою енергією», затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03 жовтня 2007 року №1198, послуги надаються споживачеві тільки на підставі договору, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію. (чч. 6. 7 ст.275 ГК України.). Аналогічні положення щодо договору про надання послуг містять ст.ст. 901, 903 ЦК України.

З огляду на вищевказане позовна вимога про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 заборгованості за поставлену  теплову енергію в розмірі  7844,72 грн. підлягає задоволенню

За умовами п.6.3.3 договору сторонами погоджена відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату товару у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а також 3% річних від  простроченої суми та сплата основного боргу з урахуванням індексу інфляції. Оскільки прострочення платежів має місце, є підставною і підлягає задоволенню згідно зі ст.ст.230-232 ГК України та умовами договору вимога позивача про стягнення пені в сумі 368,97 грн., обрахованій за період з 11.12.2009 року по 01.05.2010 року - за обгрунтованим розрахунком позивача (а.с.7).

Відповідно до ст.625 ЦК України та п.6.3.3 договору заборгованність підлягає сплаті із урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних з простроченої суми за весь час прострочення. З урахуванням вищенаведених обставин позовна вимога про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції 437,51 грн. та трьох відсотків річних в сумі 148,43 грн. обрахованих за період прострочення з 11.12.2009 р по 08.11.2010 року, підлягають задоволенню - за обґрунтованими розрахунками позивача (а.с.3).

На підставі викладеного, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги ТОВ "Рівнетеплоенерго" є доведеними, обґрунтованими та відповідачем не спростовані, рішення господарського суду Рівненської області від 01.02.2011 року у справі №11/181 відповідає нормам матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 01.02.2011 року у справі №11/181 - залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Рівненської області від 01.02.2011 року у справі №11/181 - залишити без задоволення.

2.  Справу №11/181 направити до господарського суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя                                                                       Демидюк О.О.  

Суддя                                                                                              Щепанська Г.А.  

Суддя                                                                                              Бригінець Л.М.