РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" квітня 2011 р. Справа №18/4/1020
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Демидюк О.О.
судді Бригінець Л.М. ,
судді Щепанська Г.А.
при секретарі Риштун О.М.
за участю представників сторін:
апелянта - Григоренко В.В. ( довіреність № б/н від 10.03.2011 р. )
позивача - Губар В.Є ( довіреність № б/н від 29.07.2010 р. )
відповідача ВАТ "Мегабанк" - не з`явились
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Відкритого акціонерного товариства "Шепетівський завод культиваторів" на рішення господарського суду Хмельницької області від 17.01.2011 року у справі №18/4/1020.
за позовом (заявою) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток"
до Відкрите акціонерне товариство "Шепетівський завод культиваторів"
про стягнення заборгованості в сумі 6 166 090 грн. 20 коп. з яких 1 470 000 грн. 00 коп. основного боргу, 1 355 404 грн. 44 коп. інфляційних нарахувань, 2 973 185 грн. 76 коп. нарахувань в розмірі подвійного банківського відсотку, 367 500 грн. 00 коп. штрафу
та за зустрічним позовом Відкрите акціонерне товариство "Шепетівський завод культиваторів"
до відповідача 1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток"
відповідача 2 ВАТ "Мегабанк" (61002, м.Харків, вул.Артема, 30)
про визнання угоди про уступку права вимоги №978/1 від 22.12.2003 року між ВАТ "Мегабанк" та ТОВ "Фірма "Восток"" недійсною з моменту її укладення.
Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №18/4/1020 від 16.02.2011 року прийнято до розгляду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом Відкритого акціонерного товариства "Шепетівський завод культиваторів" на рішення господарського суду Хмельницької області від 17.01.2011 року у справі №18/4/1020.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.01.2011 року у справі №18/4/1020 (суддя Саврій В.А.) позов задоволено частково, стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Шепетівський завод культиваторів" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Восток" 1 470 000,00 грн. основного боргу, 1 355 404 грн. 44 коп. інфляційних збитків, 2 973 118 грн. 91 коп. банківських відсотків, 367500,00 грн. (триста шістдесят сім тисяч п»ятсот грн. 00 коп.) штрафу 25 500,00 грн. витрат по оплаті державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позову відмовлено.
Цим же рішенням у зустрічному позові відкритого акціонерного товариства "Шепетівський завод культиваторів" м. Шепетівка до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" м. Харків до ВАТ "Мегабанк" м. Харків про визнання угоди про уступку права вимоги №978/1 від 22.12.03р. між ВАТ "Мегабанк" та ТОВ "Фірма "Восток" недійсною з моменту її укладення відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" подало апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Хмельницької області від 17.01.2011 р. по справі №18/4/1020 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові ТОВ "Фірма "Восток"" до ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" про стягнення боргу, інфляційних збитків, банківських відсотків та штрафу відмовити та задовольнити зустрічний позов ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" до ТОВ "Фірма "Восток"", ВАТ "Мегабанк" про визнання угоди про уступку права вимоги №978/1 від 22.12.203 р. недійсною.
Зокрема, скаржник зазначає, що угода про уступку права вимоги №978/1 від 22.12.2003 р. між ВАТ "Мегабанк" та ТзОВ "Фірма "Восток"", на якому ґрунтуються позовні вимоги позивача за первісним позовом, укладена з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки ТОВ "Фірма "Восток"" не є банківською установою та не мало ліцензій на здійснення фінансових послуг, у зв'язку з чим не має права вимоги стягнення основного боргу і відсотків та за кредитним договором. Одночасно апелянт вказує на те, що не отримував повідомлень про укладання угоди про уступку права вимоги №978/1 від 22.12.2003 р., її копії та додатків. У зв'язку з цими доводами та невиконанням сторонами угоди №978/1 від 22.12.2003 р. умов визначених п.5.2 та п.7.6 вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст.203, 215 ЦК України щодо недійсності правочину. Також, на думку скаржника законні підстави для задоволення позовних вимог позивача за первісним позовом відсутні ще й з огляду на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з порушенням господарським судом Хмельницької області провадження у справі про банкрутство ВАТ "Шепетівський завод культиваторів". Як вважає апелянт, суд першої інстанції припустився помилки невірно вказавши назву відповідача ВАТ "Мегабанк", у той час як згідно загальнодоступної інформації з мережі Інтернет це товариство має назву ПАТ "Мегабанк".
Під час розгляду апеляційної скарги, скаржник подав суду доповнення до апеляційної скарги в якій зазначив про відсутність у ТОВ "Фірма "Восток"" права вимоги у нього боргу в сумі 1 470 000 грн. в зв'язку з наявністю ухвали Вищого господарського суду України від 23.05.2006 р. у справі про банкрутство апелянта, якою ТОВ "Фірма "Восток"" визнане кредитором на цю ж суму. Також, у доповненні до апеляційної скарги скаржник вказав на відсутність у ТОВ "Фірми "Восток"" права на укладання угоди про уступку права вимоги боргу та стягнення з ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" коштів за цією угодою з тих підстав, що позивач за первісним позовом не має ліцензії на надання фінансових послуг, право на які у відповідності до норм Закону України "Про банки та банківську діяльність" має виключно банк. Крім того, апелянт зауважує щодо виникнення у позивача за первісним позовом права стягнення з ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" коштів лише в розмірі основного боргу, як це визначено п.2.1 угоди про уступку права вимоги №978/1 від 22.12.2003 р.
Окрім того, 07.04.2011 року представником скаржника подано клопотання про зупинення апеляційного провадження по справі №18/4/1020 до розгляду по суті та вступу в законну силу вироку по кримінальній справі №25/0836.
Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для зупинення апеляційного провадження у даній справі.
Відповідно до ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема у разі неможливості розгляду справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Як вбачається з долученої до клопотання копії обвинувального висновку у кримінальній справі, Кошкін І.В. та інші підсудні обвинувачуються у заволодінні коштами ВАТ "Шепетівський завод культиваторів", отриманими на підставі цивільно-правових угод підряду, укладених ТОВ "Фірма "Восток"" та іншими суб'єктами господарювання з відповідачем за первісним позовом у серпні 2003 р.
Цивільний позов у кримінальній справі заявлений ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" до ОСОБА_1 та інших підсудних, як до фізичних осіб, ТОВ "Фірма "Восток"" відповідачем у кримінальній справі не визнавалася.
Таким чином, винність чи невинність ОСОБА_1 та інших підсудних в інкримінованих їм у вказаній кримінальній справі злочинах ніяким чином не впливає на судові рішення у даній господарській справі, оскільки їх дії, кваліфіковані органом досудового слідства як злочинні, виникли з інших правовідносин, ніж ті, які є предметом дослідження у даній справі.
Крім того, у відповідності до норм КПК України, вироком чи постановою у кримінальній справі не вирішуються питання про дійсність чи недійсність правочинів або ж законність чи незаконність дій чи рішень юридичних осіб, тобто тих обставин, які можуть мати значення у даній господарській справі, а лише дається оцінка діянню конкретної особи з точки зору її кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі у разі, зокрема, неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Таким чином, клопотання відповідача про зупинення апеляційного провадження не містить обґрунтованих доказів пов'язаності кримінальної і господарської справ, а також неможливості розгляду даної справи до вирішення кримінальної, а відтак, підлягає відхиленню.
Представник відповідача за первісним позовом (ВАТ "Шепетівський завод культиваторів") у судовому засіданні вимоги, викладені у апеляційній скарзі та доповненні до неї підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник позивача за первісним позовом (ТОВ "Фірма "Восток"") у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача за зустрічним позовом (ВАТ "Мегабанк") подав суду відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні у справі докази, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
15.08.2003 року ВАТ "Мегабанк" та ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" укладено кредитний договір № 05г/2003. У відповідності до умов цього кредитного договору (п.1) та додаткових угод №1 - №5 до нього, ВАТ "Мегабанк" у період з 01.09.2003 року по 16.09.2003 року надало ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" кредит в сумі 1 500 000,00 грн. строком на три роки з 15.08.2003 р. по 14.08.2006 р. зі сплатою 24% річних.
Згідно п.5.4 кредитного договору №05г/2003 від 15.08.2003 р. у разі недотримання Позичальником (ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" умов кредитного договору ВАТ "Мегабанк" має право розірвати договір і достроково стягнути кредит зі сплатою штрафу у розмірі 25% від суми позички.
У зв'язку з виконанням ВАТ "Мегабанк" умов кредитного договору у ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" виникло зобов'язання щодо погашення отриманої суми кредиту та відсотків по ньому, а у ВАТ "Мегабанк" - право вимаги та повернення суми кредиту та відсотків по ньому.
22.12.2003 року між ВАТ "Мегабанк" та ТзОВ "Фірма "Восток"" укладено угоду про уступку права вимоги №978/1 по кредитному договору №05г/2003.
Про дану угоду ВАТ "Мегабанк" повідомило боржника (повідомлення № В-9272/1 від 29.12.2003 року).
Відповідно до угоди про уступку права вимоги, ТОВ "Фірма "Восток"" погасило заборгованість ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" перед ВАТ "Мегабанк" по кредитному договору №05г/2003 в сумі 1 470 000,00 грн.
У матеріалах справи відсутні докази сплати ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" боргу та відсотків за кредитним договором №05г/2003 як ВАТ "Мегабанк", так і ТОВ "Фірма "Восток"".
Господарським судом Хмельницької області 10.12.2003 р. винесено ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ "Шепетівський завод культиваторів". Цією ж ухвалою судом введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.
Оголошення про відкриття справи про банкрутство ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" було опубліковано 09.01.2004 р.
Відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ТОВ "Фірма "Восток"" направило в суд заяву про визнання кредитором на суму уступки права вимоги по кредитному договору в розмірі 1470000,00 грн.
Дана заява була задоволена і вступила в законну силу, потім неодноразово оскаржувалася боржником в касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 23.05.2006 р. по справі про банкрутство ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" ТОВ "Фірма "Восток"" відмовлено у визнанні кредитором на суму уступленого права вимоги по кредитному договору №05г/2003 в розмірі 1470000,00 грн. з огляду на ту обставину, що заміна сторони по кредитному договору (уступка права вимоги) пройшла вже після відкриття процедури банкрутства.
Враховуючи ці обставини встановлені у судовому засіданні суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав до часткового задоволення позовних вимог ТОВ "Фірма "Восток"".
У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності зі ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або у триматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).
Відповідно до ст.ст.161, 162 Цивільного кодексу Української РСР зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений законом строк відповідно з вимогами закону, акта планування, договору, а за відсутності таких умов - відповідно до пред'явлених вимог. Одностороння відмова від виконання зобов'язань і одностороння зміна вимог не допускається за виключенням випадків передбачених законом.
З аналізу матеріалів справи вбачається, що ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого кредиту вчасно та в повному обсязі не виконав, утворивши заборгованість за кредитом (основним боргом) в сумі 1470000,00 грн.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем за первісним позовом, ТОВ "Фірма "Восток" правомірно нараховано до стягнення з ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" інфляційні нарахування у сумі 1335404,44 грн.
Згідно п.4.8 кредитного договору №05г/2003 від 15.08.2003 р. позичальник, у випадку користування позикою понад встановлений термін зобов'язаний сплатити за сумами простроченої заборгованості відсоткову ставку збільшену в два рази.
Суд погоджується з висновком господарського суду Хмельницької області про розмір стягнення банківських відсотків в сумі 2973185,76. грн. у відповідності до проведеного перерахунку.
Відповідно до п.5.4 кредитного договору №05г/2003 у разі недотримання позичальником (відповідачем) умов кредитного договору Банк має право розірвати договір і достроково стягнути кредит зі сплатою штрафу у розмірі 25 (двадцять п'ять) відсотків від суми позички.
Тому, з огляду на наведені норми, умови договору, з аналізу наданого розрахунку, позивачем правомірно нараховано відповідачу 367500,00 грн. штрафу.
Також, місцевий суд на законних підставах відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" до ТОВ "Фірма "Восток"", ВАТ "Мегабанк" про визнання угоди про уступку права вимоги №978/1 від 22.12.2003 р. між ВАТ "Мегабанк" та ТОВ "Фірма "Восток" недійсною з моменту її укладання.
Правовідносини, які виникли між сторонами при укладанні угоди №978/1 про уступку права вимоги від 22.12.2003 р. регламентуються нормами ЦК Української РСР (в редакції 1963 р. зі змінами та доповненнями), а не ЦК України, який набрав чинності 01.01.2004 р., тому посилання позивача за зустрічним позовом на порушення сторонами приписів ЦК України є помилковим.
Статтею 197 ЦК Української РСР передбачено можливість уступки вимоги кредитором іншій особі, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора.
У матеріалах справи міститься копія повідомлення ВАТ "Мегабанк" від 29.12.2003 р. за вих.№ 13-9272 ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" про уступку права вимоги боргу за кредитним договором ТОВ "Фірма "Восток"" на підставі укладеної між Первісним та Новим кредиторами угоди №978/1, яке спростовує твердження позивача за зустрічним позовом про неотримання будь-яких повідомлень щодо укладання цієї угоди.
Місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що до зустрічної позовної вимоги ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" підлягає застосуванню позовна давність.
Спірні правовідносини, які тривають з 22.12.2003 р. по даний час урегульовані, зокрема, нормами ЦК Української РСР, який був чинним до 01.01.2004 р., а починаючи з 01.01.2004 р. нормами ЦК України.
Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим кодексом.
Статтею 71 ЦК Української РСР, чинного на час укладання угоди, встановлено загальний строк позовної давності - три роки, і відповідно, він не сплив до набрання чинності ЦК України, тому до даних правовідносин щодо позовної давності підлягають застосуванню правила ЦК України.
За змістом ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а ст.257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.і ст.261 ЦК України).
Таким чином, з урахуванням наявності вищевказаного повідомлення ВАТ "Мегабанк" від 29.12.2003 р., адресованого ВАТ "Шепетівський завод культиваторів", це підприємство не пізніше січня 2004 р. довідалося про уступку ВАТ "Мегабанк" ТОВ "Фірма "Восток"" права вимоги боргу за кредитним договором, а отже в січні 2007 р. для ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" сплив строк позовної давності.
Згідно ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а ч.4 цієї ж статті визначає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд не приймає доводи апелянта щодо відсутності у ТОВ "Фірми "Восток"" права на укладання угоди про уступку права вимоги боргу та стягнення з ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" коштів за цією угодою з тих підстав, що позивач за первісним позовом не має ліцензії на надання фінансових послуг, право на які у відповідності до норм Закону України "Про банки та банківську діяльність" має виключно банк.
Умови кредитного договору №05г/2003 від 15.08.2003 р. не містять заборони на відступлення права вимоги боргу позичальника третій особі. Операція щодо придбання права вимоги боргу за угодою уступки не є банківською операцією в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність", яка підлягає ліцензуванню, оскільки не передбачена цим законом.
Таким чином, судом не встановлено порушень сторонами угоди про уступку права вимоги №978/1 від 22.12.2003 р. будь-яких чинних на дату її укладання норм законодавства України.
Щодо зауважень скаржника стосовно виникнення у позивача за первісним позовом права стягнення з ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" коштів лише в розмірі основного боргу, тобто у сумі 1 470 000 грн., як це визначено п.2.1 угоди про уступку права вимоги №978/1, колегія суддів зазначає наступне.
Пункт 1.2 угоди №978/1, на який посилається скаржник визначає ціну угоди і не містить вказівки на види стягнень, право на які має Новий кредитор.
У відповідності до п.1.1 угоди №978/1, Первісний кредитор уступає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, належне Первісному кредиторові, і стає кредитором за кредитним договором №05г/2003 від 15.08.-2003 р., укладеним між Первісним кредитором та ВАТ "Шепетівський завод культиваторів", а згідно п.1.2 цієї угоди Первісний кредитор зобов'язаний передати Новому кредитору право вимоги до Боржника за Основним договором за зобов'язаннями, що існують та мають виникнути в майбутньому.
Пунктом 7.7 угоди №978/1 передбачено, що у разі отримання Первісним кредитором платежів за Основним договором від Боржника, в тому числі процентів, штрафу та пені, він має перевести отримані кошти на рахунок Нового кредитора протягом трьох днів.
Таким чином, зміст пунктів 1.1, 1.2, 7.7 угоди №978/1 дає право Новому кредитору, тобто ТОВ "Фірма "Восток"", вимагати від боржника сплати усіх передбачених кредитним договором №05г/2003 платежів, у тому числі й відсотків, та штрафу.
Суд критично ставиться до доводів апелянта щодо недійсності угоди №978/1 уступки права вимоги з підстав невиконання сторонами окремих її умов, оскільки невиконання умов договору не є підставою для визнання його недійсним.
Твердження апелянта щодо відсутності законних підстав для задоволення позовних вимог позивача за первісним позовом з огляду на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з порушенням господарським судом Хмельницької області провадження у справі про банкрутство ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" спростовуються приписами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за змістом ст. 1 якого мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
У ТОВ "Фірма "Восток"" право вимагати у ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" виконання зобов'язань за укладеним між ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" та ВАТ "Мегабанк" кредитним договором №05г/2003 від 15.08.2003 р. виникло з 22.12.2003 р. (дата укладання угоди №978/1), тобто після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а термін виконання ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" свого основного зобов'язання за договором №05г/2003 визначений пунктами 1.1 та 4.1 цього договору до 14.08.2006 р.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Однак, згідно визначення, яке наведене у ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У даній справі судом першої інстанції з відповідача стягнуто банківські відсотки та інфляційні збитки, які не є штрафними санкціями в розумінні ст.230 ГК України.
До того ж, наприклад, ч.4 тієї ж ст.232 ГК України вказує, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
Що стосується штрафу, то він нарахований одноразово у відповідності до п.5.4 кредитного договору №05г/2003, тобто потреби припиняти його нарахування через шість місяців після прострочення виконання зобов'язання не існувало.
Іншим обмеженням у часі щодо таких нарахувань є застосування строку позовної давності, регламентоване главою 19 (ст.256 - 268) ЦК України.
Згідно ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Така заява у даній справі ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" суду не подавалася, отже підстави для застосування строку позовної давності відсутні.
З огляду на викладене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 17.01.2011 року у справі №18/4/1020 - залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача Відкритого акціонерного товариства "Шепетівський завод культиваторів" на рішення господарського суду Хмельницької області від 17.01.2011 року у справі №18/4/1020 - залишити без задоволення.
2. Справу №18/4/1020 направити до господарського суду Хмельницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Демидюк О.О.
Суддя Бригінець Л.М.
Суддя Щепанська Г.А.