ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів:            Гусака М.Б.,  Маринченка В.Л.,

                        Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,- 

розглянувши за скаргою ОСОБА_1 про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2006 року  справу за скаргою ОСОБА_1 на відмову Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси (далі - УПФ) у перерахунку пенсії,

в с т а н о в и л а:

У березні 2005 року ОСОБА_1 звернулася зі скаргою на відмову УПФ перерахувати їй пенсію з урахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 40 % від посадового окладу, премії та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, обґрунтовуючи свої вимоги положенням статті 37¹ Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ “Про державну службу” просила поновити порушені її права. 

Київський районний суд м. Одеси рішенням від 15 квітня 2005 року скаргу  ОСОБА_1 задовольнив, відмову відповідача визнав неправомірною та зобов'язав його провести перерахунок і виплату пенсії з урахуванням сум заробітної плати, відповідно до довідок Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси, надбавки за вислугу років у розмірі 40 % від посадового окладу, премії та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення.

Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 4 жовтня 2005 року резолютивну частину рішення суду першої інстанції виклав у новій редакції.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31 травня 2006 року скасував вищезгадані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки у ході розгляду справи не досліджено обставини, які є суттєвими для вирішення спору.

У скарзі про перегляд ухвали суду касаційної інстанції за винятковими обставинами ОСОБА_1 зазначає, що при вирішенні цієї справи Вищий адміністративний суд України застосував норми матеріального та процесуального права інакше, ніж у постановах від 22 лютого 2006 року та від 22 березня 2006 року, якими суд прийняв остаточне рішення з аналогічних спорів, внаслідок чого ця справа на новий розгляд направлена помилково.

Перевіривши за матеріалами справи  наведені у скарзі  доводи, колегія суддів Судової палати  в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що підстав для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України за винятковими обставинами немає.

Судові рішення в адміністративних справах, переглянуті в касаційному порядку, а також рішення суду касаційної інстанції можуть бути оскаржені за винятковими обставинами з підстав неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права, якщо воно мало місце за аналогічних обставин і призвело до ухвалення неправильного рішення, яке оскаржено.

Підставою для скасування ухвалених у справі рішень судів першої та апеляційної інстанцій стало не дослідження судами обставин, які є суттєвими для вирішення спору.

У справі, на яку відповідач послався на обґрунтування неоднаковості застосування однієї й тієї самої норми права наведені обставини було досліджено, однак їм було дано невірну оцінку, що виправлено під час касаційного перегляду справ.

Обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин справ, на які послалася позивачка на обґрунтування неоднакового застосування однієї й тієї самої норми права, а отже, вони відрізняються за застосування норм процесуального права. Зазначене не дає можливості порівнювати застосування в них положень процесуального закону.

Оскільки обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, у відповідності до частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, відмовляє у задоволенні скарги.

Керуючись статтею 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого господарського суду України від 31 травня 2006 року відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.