550/413/24

Провадження № 1-в/625/17/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2024 р. с. Різуненкове

Коломацький районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.Різуненкове подання начальника Богодухівського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_4 про звільнення від покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Сидоренкове Валківського району Харківської області, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, не одруженого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 14 травня 2024 року Чутівським районним судом Полтавської області за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 06 місяців,

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2024 року ОСОБА_5 засуджений Чутівським районним судом Полтавської області за ч.4 ст. 185 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік 06 місяців з покладанням обов`язків, передбачених пунктами 1-2 частини1 та пунктом 2 частини 3 статті 76 КК України.

04 жовтня 2024 року до суду надійшло подання начальника Богодухівського районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_6 про звільнення від покарання, призначеного ОСОБА_5 , який засуджений 14 травня 2024 року Чутівським районним судом Полтавської області за ч.4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років і якого судом звільнено від відбування покарання з випробуванням, тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

В обґрунтування подання начальник Богодухівського районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_6 зазначила, що 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18 липня 2024 року, згідно якого статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції, внаслідок чого за викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, вважається дрібним викраденням, за що має наступати не кримінальна, а адміністративна відповідальність.

Також, в обґрунтування подання начальник Богодухівського районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області  ОСОБА_6  вказала на те, що згідно ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує (декриміналізує) злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають або відбули покарання, але судимість не знято і не погашено, а за правилами, визначеними ч.2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

З огляду на вищевказані вимоги, а також посилаючись на те, що ОСОБА_5 засуджений 14 травня 2024 року Чутівським районним судом Полтавської області за викрадення у лютому 2024 року майна на загальну суму 1334 гривні 15 копійок, тобто на суму, яка не перевищила два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян,начальник Богодухівського районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_6 просила звільнити ОСОБА_5 від покарання, призначеного судом за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні прокурор, посилаючись на наявність визначених законом підстав для звільнення засудженого від призначеного йому покарання, не заперечував проти задоволення подання начальника Богодухівського районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_6 .

Засуджений ОСОБА_5 просив суд звільнити його від призначеного йому судом покарання, задовольнивши відповідне подання начальника органу пробації.

Будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду, представник Богодухівського районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області у судове засідання не з`явився, що за правилами, визначеними ч. 5 ст. 539 КПК України, не є перешкодою проведенню судового розгляду подання.

Суд, вислухавши думку кожного із учасників судового розгляду, з`ясувавши доводи, викладені у поданні, а також дослідивши матеріали особової справи засудженого, дійшов наступного.

Так, ОСОБА_5 засуджений 14 травня 2024 року Чутівським районним судом Полтавської області за ч.4 ст. 185 КК України і йому судом призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, і на підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 судом звільнено від відбування покарання з випробуванням, тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.

09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».

Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно положень, закріплених у ч. 1 ст. 3 КК України, законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.

Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.

Як зазначалося вище, ОСОБА_5 засуджений 14 травня 2024 року Чутівським районним судом Полтавської області за ч.4 ст. 185 КК України.

Вказане кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 185 КК України, згідно обвинувального вироку вчинене ОСОБА_5 у лютому 2023 року.

Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 3028 гривень 00 копійок, водночас ОСОБА_5 засуджений за крадіжку майна на загальну суму 1334 гривні 15 копійок, тобто на суму, яка станом на день вчинення крадіжки є меншою двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються виключно Кримінальним кодексом України, тобто законом про кримінальну відповідальність, шо діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).

Таке положення цілком узгоджується зі ст. 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку) має наступати виключно у випадках, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.

Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».

Таким чином, кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст. 185 КК України, за вчинення якого ОСОБА_5 засуджений 14 травня 2024 року, на теперішній час не може вважатися кримінально караним діянням, позаяк вартість майна, у викраденні якого визнаний винуватим ОСОБА_5 , на момент вчинення крадіжки не перевищила двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно імперативних приписів, закріплених у ч 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

З огляду на вищевказане, взявши до уваги те, що кримінальна караність частини діянь, за вчинення яких засуджено ОСОБА_5 усунута, суд дійшов висновку про необхідність звільнення ОСОБА_5 від покарання, призначеного йому Чутівським районним судом Полтавської області 14 травня 2024 року, за вчинення злочину, відповідальність за який передбачена ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі на строк (п`ять) років.

Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 5, ч.2 ст. 74 КК України, ст.ст. 5, 7, 369, 372, 376, 395, 532, 537, 539 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Подання начальника Богодухівського районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_6 про звільнення від покарання, призначеного ОСОБА_5 , який засуджений 14 травня 2024 року Чутівським районним судом Полтавської області за ч.4 ст. 185 КК України, задовольнити.

Звільнити ОСОБА_5 від  покарання у виді позбавлення волі на строк (п`ять) років, призначеного йому за вчинення злочину, відповідальність за який  передбачена ч. 4 ст. 185 КК України, згідно вироку, ухваленого Чутівським районним судом Полтавської області 14 травня 2024 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Коломацький районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя:                                          ОСОБА_1