ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/2562/22 Номер провадження 22-ц/814/2471/24Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л.В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Чумак О.В.,

суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

за участю секретаря Галушко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 25 квітня 2024 року, ухвалене суддею Максименко Л.В., повний текст рішення складено 26 квітня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а:

25.11.2022 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до   ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини.

В обґрунтування позову вказала, що з 01.05.2004 по 05.04.2012 перебувала у шлюбі з відповідачем, який розірваний рішенням суду, від шлюбу мають двох дітей, зокрема, повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який навчається в університеті в м. Києві на денній формі з 01.09.2022 по 30.06.2026. Оскільки вона єдина утримує сина, а його батько не надає матеріальної допомоги на утримання сина, хоча має таку можливість, просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача до досягнення сином 23 років, але не довше ніж до закінчення учбового закладу, залежно від того, яка з цих обставин настане першою.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 25 квітня 2024 року позовну заяву   ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа:  ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задоволено.

Стягнуто з   ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця село Погарщина, Лохвицького району, Полтавської області на користь   ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача до досягнення сином - 23 років, яке настане 22 листопада 2027 року, але не довше ніж до закінчення учбового закладу, залежно від того, яка з цих обставин настане першою, починаючи з 25 листопада 2022 року.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Рішення в частині стягнення аліментів з   ОСОБА_1   в межах платежу за один місяць допущене до негайного виконання.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржено відповідачем ОСОБА_1 .

Відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність рішення внаслідок порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, прохає його скасувати та зупинити провадження у справі на період військового стану, посилаючись на те, що він проходить військову службу у військовій частині, або закрити провадження у справі, враховуючи те, що відсутній предмет спору, так як він надає добровільно утримання синові, у зв`язку з навчанням, зокрема, оплачує за наймане житло, надає кошти на його потреби та навчання.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_2 просила залишити без задоволення апеляційну скаргу та без змін рішення місцевого суду, яке вважає законним і обґрунтованим.

Розгляд справи проводився апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою апеляційного суду від 22.08.2024 розгляд цієї справи постановлено проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи та витребувано докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У судове засідання з`явилась позивачка. Відповідач до апеляційного суду не з`явився. Про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. В апеляційній скарзі відповідач просить розглядати справу у його відсутність.

Від третьої особи надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, і це вбачається з матеріалів справи, що 01.05.2004 сторони зареєстрували шлюб, від якого мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Відповідно до виконавчого листа № 2-392 від 08.05.2007 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/6 частини на утримання сина ОСОБА_4 , 2004 р.н. та дочки ОСОБА_6 , 2006 р.н. до повноліття.

Також з ОСОБА_1 за виконавчим листом № АЕ-96 від 09.04.2002 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_7 , 2001 р.н. до повноліття.

Повнолітній син сторін ОСОБА_3 , 2004 року народження, навчається в Державному університеті телекомунікацій ІV рівня акредитації на І курсі денної форми навчання Навчально-наукового інституту захисту інформації, першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, спеціальності 125 «Кібербезпека» навчання за рахунок коштів державного бюджету з 19.09.22 року (наказ «Про зарахування на навчання» № 04-68 ст. від 17.09.2022 року). Термін навчання з 19.09.2022 р. по 30.06.2026 р. (а.с. 13).

Відповідно до квитанції АТ КБ Приватбанк від 21.09.2022 ОСОБА_3 сплатив 8000 грн. за проживання в гуртожитку (а.с. 53).

Згідно довідки НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_2 працює та отримує заробітну плату (а.с. 52, 147).

Відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем та отримує заробітну плату (а.с. 42-45).

При вирішенні спору, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивачки повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача до досягнення сином - 23 років, яке настане 22 листопада 2027 року, але не довше ніж до закінчення учбового закладу, залежно від того, яка з цих обставин настане першою, починаючи з 25 листопада 2022 року.

Колегія суддів не погоджується з розміром аліментів, що стягнуті рішенням суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітня дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

За приписами ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; та інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Частиною першою статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову (ч. 1 ст. 191 СК).

У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №208/3075/16 надано такий правовий висновок, що обов`язок утримувати свого повнолітнього сина, який продовжує навчатися після досягнення повноліття, незалежно від форми навчання покладається на обох батьків. В разі ухилення батьком від сплати аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчатися після досягнення повноліття, обов`язок піклуватися та матеріально забезпечувати дитину, яка навчається, фактично буде перекладено винятково на матір, що є порушенням норм закону.

Крім цього у пунктах 20, 23  Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Проаналізувавши надані сторонами докази, враховуючи потреби повнолітнього сина ОСОБА_3 , який навчається за рахунок коштів державного бюджету, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про зміну розміру аліментів, що стягнуті з відповідача на користь позивачки на утримання повнолітнього сина, з 1/4 частини до 1/8 частини всіх видів заробітку відповідача до досягнення сином - 23 років, яке настане 22 листопада 2027 року, але не довше ніж до закінчення учбового закладу, залежно від того, яка з цих обставин настане першою, починаючи з 25 листопада 2022 року.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує матеріальний стан відповідача ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем та отримує заробітну плату; стан його здоров`я, та що відповідач є особою з інвалідністю 2-ї групи; стан здоров`я повнолітнього ОСОБА_3 ; ту обставину, що позивачка ОСОБА_2 також працює та отримує заробітну плату.

Крім того суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач не позбавлена права звернення до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, а відповідач, в разі наявності підстав, має право звернутись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зміну рішення суду першої інстанції в частині розміру аліментів, що стягнуті з відповідача на користь позивачки на утримання повнолітнього сина з 1/4 до 1/8 частини всіх видів заробітку відповідача.

Доводи апеляційної скарги відповідача про зупинення провадження у справі на період військового стану, у зв`язку з проходженням військової служби у військовій частині, задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У справі Bellet v. France рішення від 25.03.1992 року (заява № 13343/87) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Запровадження воєнного стану та оголошення мобілізації зумовлюють суттєві зміни в розгляді судових справ, в яких військовослужбовці виступають стороною. Проте правове регулювання судового провадження за участю військових не завжди відповідає поточному стану справ, а в деяких випадках сам судовий розгляд може бути заблокований.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час розгляду справи з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому її розгляду, та передбачити усунення яких неможливо.

Підстави та порядок зупинення провадження у справі визначений положеннями статтей 251 та 252 ЦПК України. Приписами вказаних статтей процесуального закону визначені обов`язкові підстави для зупинення провадження у справі (ст. 251 ЦПК України) та підстави за яких суд має право зупинити провадження у справі (ст. 252 ЦПК України).

Як на підставу для зупинення провадження у даній справі відповідач послався на той факт, що перебуває у Збройних Силах України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі, зокрема, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 2 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу, до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стані з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжений.

При розгляді Верховним Судом справи №852/2а-2/24 (постанова від 25.07.2024) досліджувалося питання обов`язку суду зупинити провадження у справі у зв`язку з тим, що особа перебуває на військовій службі та зроблено висновок про те, що в ході вирішення питання щодо зупинення судового провадження необхідно з`ясувати, чи перебуває особа у складі Збройних Сил України безпосередньо у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та чи виконує вказана частина бойові завдання у зоні бойових дій, а також чи призвів її призов на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період до об`єктивної неможливості відповідача приймати участь у судовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2 ст. 367 ЦПК України).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч.3 ст. 367 ЦПК України).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 22.08.2024 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 інформацію про те, чи проходить на цей час ОСОБА_1 , молодший сержант, військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Чи переведена Військова частина НОМЕР_1 на воєнний стан та чи виконує вказана частина та безпосередньо ОСОБА_1 бойові завдання у зоні бойових дій, чи він перебуває в зоні постійної дислокації.

На виконання вимог вказаної ухвали від Військової частини  НОМЕР_1  надійшла відповідь  від 17.09.2024 № 1674/25/1423, згідно якої молодший сержант ОСОБА_1 проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 , яка переведена на штат військового часу; укомплектована особовим складом; виконує бойові завдання у зоні бойових дій; молодший сержант ОСОБА_1 не виконує бойові завдання у зоні бойових дій та перебуває в пункті постійної дислокації.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 , який проходить військову службу, на час розгляду апеляційним судом цієї справи не виконує бойові завдання у зоні бойових дій та перебуває в пункті постійної дислокації, відсутні підстави для зупинення провадження у цій справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, а саме у зв`язку з перебуванням відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

 Відповідно до п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він надає добровільно утримання синові у зв`язку з навчанням, зокрема, оплачує за наймане житло, надає кошти на його потреби та навчання, не підтверджені належними і допустимими доказами. Натомість спростовуються копією квитанції АТ КБ Приватбанк від 21.09.2022, відповідно до якої повнолітній ОСОБА_3 сплатив 8000 грн. за проживання в гуртожитку (а.с. 53).

Приймаючи до уваги те, що у цій справі між сторонами існує спір щодо утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , 2004 року народження, який продовжує навчання, підстави для закриття провадження у справі згідно п. 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги те, що позивач ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»; відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2-ї групи та звільнений від сплати судового збору в усіх судових інстанціях відповідно до п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення, яким судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. п. 3, 4, ст.ст. 382-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 25 квітня 2024 року змінити  в частині розміру аліментів, що стягнуті з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітньої дитини – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який продовжує навчання, зменшивши їх розмір з 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача до 1/8 частини всіх видів заробітку відповідача, до досягнення сином - 23 років, яке настане 22 листопада 2027 року, але не довше ніж до закінчення учбового закладу, залежно від того, яка з цих обставин настане першою, починаючи з 25 листопада 2022 року.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 25 квітня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В іншій частині рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 25 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя                                         О.В.Чумак

Судді: Ю.В.Дряниця

Л.І.Пилипчук