Судове рішення #14759996

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_________________________________________

______________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" квітня 2011 р.                                                     Справа № 15/5007/32/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: Вдовиченка А.А. - представника за довіреністю № 135 від 01.11.2010р., 

від 1-го відповідача - ПП"Емануїл": не з'явився,

від 2-го відповідача - СП "Баранівський хлібозавод райспоживспілки": Філінської В.М. -  

представника за дорученням № 7 від 12.04.2011р.     

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" (м.Київ)  

до 1) Приватного підприємства "Емануїл" (м.Житомир)

     2)  Спільного підприємства "Баранівський хлібозавод райспоживспілки" (м.Баранівка Житомирської області)

про визнання права власності на нерухоме майно.

 Публічне акціонерне товариство "Банк Національний кредит" (м.Київ) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного підприємства "Емануїл" (м.Житомир) (перший відповідач) та до Спільного підприємства "Баранівський хлібозавод райспоживспілки" (м.Баранівка Житомирської області) (другий відповідач) про визнання права власності на заставне майно (а.с.2-5).

Позов мотивований тим, що між позивачем (який є правонаступником АКБ "Національний кредит") та першим відповідачем, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №22/04-1 від 16.08.04р., укладено іпотечний договір №22/04-2. Предметом іпотечного договору є магазин цегляний та будівлі хлібозаводу в м.Баранівка Житомирської області. Позивачем умови кредитного договору щодо надання першому відповідачу кредиту в розмірі 800000,00грн. виконані, водночас, останнім було прострочено зобов'язання з повернення кредиту, відсотків за кредитом, станом на 28.09.2010р. заборгованість за кредитним договором становить 933160,17 грн. (згідно наданого суду розрахунку, а.с.6; банківські виписки про рух коштів по рахунку першого відповідача, а.с.63-66). Позивач вказує, що на момент укладення іпотечного договору, передані у заставу відповідно до цього договору магазин та будівлі хлібозаводу (предмет іпотеки) належали першому відповідачу на підставі біржової угоди договору купівлі-продажу від 30.03.2004р., акту прийому-передачі від 31.03.2004р., укладених між першим відповідачем та Брокерською конторою №3 ПП "Петан", що діяла за дорученням Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області. До проведення біржових торгів власником зазначених будівель хлібозаводу та магазину було Спільне підприємство "Баранівський хлібозавод райспоживспілки" (другий відповідач по справі). Продаж цілісного майнового комплексу (будівель заводу та магазину), який належав другому відповідачу було ініційовано податковою інспекцією з метою погашення податкового боргу другого відповідача. Рішенням господарського суду Житомирської області від 08.04.2005р., залишеним без змін апеляційною інстанцією, біржові торги від 30.03.2004р. та біржову угоду визнано недійсними. За результатами розгляду судового спору в іншій справі за №16/16-Д за позовом другого відповідача про визнання іпотечного договору недійсним у позові відмовлено. Посилаючись на вказані обставини, умови іпотечного договору  та  положення ст.23 Закону України "Про іпотеку", вказуючи, що загальна вартість предмету іпотеки складає 911386,00 грн., а заборгованість першого відповідача перед позивачем становить 933160,17 грн., позивач просить визнати за ним право власності на предмет іпотеки.

Крім того, позивачем надано до справи пояснення (від 21.04.2011р. за №13-07/1052 (а.с. 99-100), зокрема, щодо здійснення заходів по примусовому стягненню з першого відповідача заборгованості за кредитним договором, повідомивши, що з метою забезпечення кредитного договору між позивачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на однакових умовах укладено договори поруки. В результаті розгляду справи за позовом позивача до першого відповідача та поручителів, Богунським районним судом м.Житомира винесено рішення від 14.12.2007р. у справі №2-п-1473/07 про стягнення із відповідача - ПП "Емануїл" та його поручителів за кредитним договором (а.с. 101). Позивач вказує, що виконавчі дії по виконанню рішення у справі №2-п-1473/07 не призвели до стягнення заборгованості, оскільки виконавче провадження по стягненню боргу з ПП "Емануїл" та його поручителів було завершено, у зв'язку з неналежністю йому майна. У зв'язку з неможливістю стягнення заборгованості у грошовому еквіваленті з першого відповідача та його поручителів, позивач вважає, що він правомірно скористався наданим йому ст.37 Закону України "Про іпотеку" правом та звернувся до суду з позовом про визнання права власності.

Перший відповідач по справі - ПП "Емануїл" повноважного представника для участі в судовому процесі не направив, письмового відзиву на позовну заяву не надав, вимог ухвал суду щодо надання витребуваних доказів по справі не виконав. Згідно відповіді на запит суду до Державного реєстратора Виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо включення до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців Приватного підприємства "Емануїл" (ідентифікаційний код 25306355) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідного запису не знайдено, оскільки, даний реєстр знаходиться у стані формування, інформація про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004р. та не включених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців отримується в органі виконавчої влади, в якому проводилась державна реєстрація. При цьому, державним реєстратором зазначено, що виконкомом Житомирської міської ради  09.03.1998р. за №698 зареєстровано ПП "Емануїл" за адресою: м.Житомир, провулок Береговий, 7; документи щодо припинення юридичної особи не надходили (а.с. 97).

Слід зазначити, що ухвала господарського суду від 21.03.2011 р. про порушення провадження у справі №15/5007/32/11 та призначення слухання справи на 14.04.2011р. направлялась господарським судом рекомендованою кореспонденцією з повідомленням, на адресу ПП "Емануїл": м.Житомир, провулок Береговий, 7. У зв'язку з тим, що на момент розгляду справи 14.04.2011р. повідомлення про вручення представнику відповідача поштового відправлення до суду не повернулось, розгляд справи було відкладено на 28.04.2011р. (ухвала, а.с.89-90). Копія ухвали з поштовим повідомленням, що направлялись першому відповідачу повернулась до суду лише 27.04.2011р., згідно поштової довідки “За терміном зберігання” (а.с. 94-96).

Ухвала про відкладення розгляду справи на 28.04.2011 р. направлена ПП "Емануїл" за його зареєстрованою юридичною адресою завчасно, що засвідчується реєстром на відправку рекомендованої з повідомленням кореспонденції господарського суду Житомирської області за 15.04.2011 р. (а.с. 92-93).

З даного приводу судом враховується викладене в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення  Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального  кодексу  України"  (з  подальшими змінами), де зазначено, зокрема, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її  розгляду  судом,  якщо  ухвалу  про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою,  зазначеною у позовній заяві.

В пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм  Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначено, що до повноважень  господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб  або  місця  проживання фізичних  осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.  Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої   кореспонденції,   повернуті органами зв'язку з позначками  "адресат  вибув",  "адресат  відсутній"  і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу  про  вчинення  цим  судом  певних процесуальних дій.

Таким чином, завчасне направлення першому відповідачу процесуальних актів у справі за його адресою, зазначеною у позовній заяві, що, водночас, є юридичною адресою ПП “Емануїл” (згідно відповіді виконкому Житомирської міської ради на запит суду), господарський суд вважає, що ПП "Емануїл” належним чином повідомлено про час і місце розгляду даної справи, та, за таких обставин, є можливим здійснювати розгляд справи за відсутності представника першого відповідача.

СП "Баранівський хлібозавод райспоживспілки", яке є другим відповідачем по справі, у відзиві на позовну заяву (а.с.77-78) просить відмовити ПАТ "Банк Національний кредит" в задоволенні позову про визнання права власності на заставлене майно за пропуском строку позовної давності та за безпідставністю. У відзиві другий відповідач наголошує на тому, що СП "Баранівський хлібозавод РСС" не набуло права власності на спірне майно, а відновило свої права на вказане майно в судовому порядку: рішенням господарського суду Житомирської області від 18.04.2005р., залишеним без змін апеляційною та касаційною інстанціями, біржові торги та біржову угоду від 30.03.2004р. було визнано недійсними та застосовано двосторонню реституцію, тобто, повернуто в стан, що існував до укладення недійсної біржової угоди. Крім того, другий відповідач вказує, що ПАТ "Банк Національний кредит", який є правонаступником АКБ "Національний кредит", пропустив строк позовної давності на звернення з позовом до суду, встановлений ст.257 ЦК України, а тому відповідно до положень п.п.3,4 ст.267 Цивільного кодексу України в задоволенні позову повинно бути відмовлено. Крім того, головою ліквідаційної комісії СП "Баранівський хлібозавод РСС" подано по справі заяву від 12.04.2011р. про застосування строків позовної давності (а.с.83). Другим відповідачем також подано додатковий відзив на позовну заяву (а.с.115), в якому голова ліквідаційної процедури зазначила, що перебіг строку позовної давності для позивача розпочався 13.09.2005р., тобто, в день, коли вступило в законну силу рішення господарського суду Житомирської області від 18.04.2005р. про визнання недійсними біржових торгів та біржової угоди від 30.03.2004р., коли позивачу стало відомо, що іпотекодавець втратив предмет іпотеки, оскільки набув його незаконно. ПП "Емануїл" повинно було здійснити заміну предмету іпотеки, що йому було роз'яснено в судовому засіданні апеляційного господарського суду. Реєстрацію права власності за ПП "Емануїл" на спірні об'єкти нерухомості було припинено 26.02.2007р. КП "Новоград-Волинським міжміським бюро технічної інвентаризації". 23.07.2007р. було включено до ЄДР запис про рішення засновників другого відповідача СП "Баранівський хлібозавод райспоживспілки" щодо припинення юридичної особи. Проте, у встановлений законом двохмісячний строк заяви про визнання кредитором від позивача не надійшло.

Заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

     

ВСТАНОВИВ:

16.08.2004р. між Акціонерним комерційним банком "Національний кредит" (правонаступником якого є позивач у справі – Публічне акціонерне товариство "Банк Національний кредит", витяг зі статуту, а.с.68) та Приватним підприємством "Емануїл" укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №22/04-1, за яким банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії в сумі 800000,00грн. на умовах, передбачених цим договором (а.с.10-14). Кінцевий термін повернення кредиту – не пізніше 10.08.2007р. (п.2.2. кредитного договору). До кредитного договору сторонами вносились зміни та доповнення (а.с.15-18). Згідно п.7.5. кредитного договору цей договір діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору.

Згідно пункту 3.10. кредитного договору забезпеченням кредиту є нерухомість – майновий комплекс – хлібозавод, розташований за адресою: Житомирська область, м.Баранівка, вул. Дзержинського, буд. 139 та вул. Червоноармійська, 3 на суму 800000,00 грн.; обладнання на суму 660103,00грн., згідно опису, умови якого оформлені договором застави від 16.08.2004р.; майно, що буде придбане за рахунок кредиту, а саме: обладнання для хлібопекарського та ситроцехів  та три автомобілі "Газель".

16.08.2004р. між позивачем (іпотекодержатель) та ПП "Емануїл" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №22/04-2 (а.с.19-22), який забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №22/04-1 від 16.08.2004р. (та окремих договорів про внесення змін до нього), укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якого останній зобов'язаний в порядку, передбаченому кредитним договором, повернути іпотекодержателю до 10.08.2007р. кредит у розмірі 800000,00 грн., сплатити відсотки за користування ним у розмірі 22% річних, сплатити плату за надання та управління фінансовим кредитом у розмірі 0,5 % річних від заборгованості за кредитом, у тому числі відсотки за неправомірне користування кредитом у розмірі 40% річних, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати іпотекодержателю всі збитки, понесені внаслідок невиконання іпотекодавцем умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором. Крім цього, іпотекою забезпечені інші зобов'язання іпотекодавця, що виникають в силу цього договору.

Згідно п.1.7. договору, випуск заставної за цим договором не здійснюється.

Предметом іпотеки є об'єкт нерухомості – магазин цегляний, загальною площею 123,1 кв.м., який знаходиться за адресою: м.Баранівка Баранівського району Житомирської області, вул.Червоноармійська, 3, вартістю 12387,00грн.; а також, будівлі хлібозаводу, а саме: будівля ковбасного цеху в блоці з безалкогольним цехом, загальною площею 806,1 кв.м.; прохідна 1, загальною площею 34,6 кв.м.; прохідна 2, загальною площею 26,9 кв.м.; рибний цех загальною площею 251,3 кв.м.; будівля хлібозаводу, загальною площею 2761,4кв.м.; гараж, загальною площею 242,4 кв.м.; які знаходяться за адресою: Житомирська область, м.Баранівка, вул. Дзержинського, 139. Як зазначено в іпотечному договорі, вказаний магазин та будівлі хлібозаводу належать іпотекодавцю на підставі біржової угоди договору купівлі-продажу від 30.03.2004 р. та акту прийому-передачі від 31.03.2004 р.

Як встановлено судом, правовідносини між учасниками даного господарського спору щодо нерухомого майна, про визнання права власності на яке заявлено позов, вже були предметом розгляду у справі за позовом СП "Баранівський хлібозавод райспоживспілки" до Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції, Приватного підприємства "Петан" та Приватного підприємства "Емануїл" про визнання біржових торгів та біржової угоди недійсними. Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.04.2005р. у справі №16/10"Д" встановлено, що вищезазначеним податковим органом за наявності податкового боргу СП "Баранівський хлібозавод РСС" з порушенням чинного законодавства здійснено реалізацію активів останнього, внаслідок чого укладено біржову угоду (договір купівлі-продажу) від  30.03.2004р. між ПП "Петан" (яке діяло за дорученням Баранівської МДПІ) і ПП "Емануїл" по купівлі-продажу цілісного майнового комплексу СП "Баранівський хлібозавод РСС". За змістом біржової угоди від 30.03.2004 р., до складу цілісного майнового комплексу входять 6 будинків (будівель), а саме: будівля ковбасного цеху в блоці з безалкогольним цехом, загальною площею 806,1 кв.м.; прохідна 1, загальною площею 34,6 кв.м.; прохідна 2, загальною площею 26,9 кв.м.; рибний цех загальною площею 251,3кв.м.; будівля хлібозаводу, загальною площею 2761,4 кв.м.; гараж, загальною площею 242,4 кв.м.; які знаходяться за адресою: Житомирська область, м.Баранівка, вул.Дзержинського, 139 та нежитлова будівля магазин, загальною площею 123,1 кв.м., який розташовано за адресою: м.Баранівка, вул.Червоноармійська, 3. Вказаним рішенням позов СП "Баранівський хлібозавод РСС" задоволено; біржові торги, проведені 30.03.2004 р. на Українській універсальній товарній біржі по продажу цілісного майнового комплексу СП "Баранівський хлібозавод райспоживспілки" визнано недійсними; біржову угоду (договір купівлі-продажу) від 30.03.2004 р., укладену між ПП "Петан" і ПП "Емануїл" по купівлі-продажу цілісного майнового комплексу СП "Баранівський хлібозавод РСС" визнано недійсною; а також, застосовано двосторонню реституцію – повернення у стан, що існував до укладення біржової угоди від 30.03.2004р.

Рішення господарського суду Житомирської області у справі  №16/10"Д" було залишено без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 13.09.2005р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.11.2006р. і набуло законної сили. Апеляційним господарським судом під час розгляду даного спору до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено АКБ "Національний кредит".

Пізніше СП "Баранівський хлібозавод райспоживспілки" зверталось до господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного підприємства "Емануїл" та АКБ "Національний кредит" про визнання договору іпотеки від 16.08.2004р. недійсним. Рішенням господарського суду Житомирської області від 08.04.2009р. у справі №16/16-Д відмовлено у позові з підстав пропуску позивачем строку позовної давності. Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 16.06.2009р. рішення суду від 08.04.2009 р. було скасовано та прийнято нове рішення про визнання недійсним іпотечного договору №22/04-2 від 16.08.2004р., укладеного між АКБ "Національний кредит" та ПП "Емануїл". Проте, постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2009р. у справі №16/16-Д постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 16.06.2009р. у справі №16/16-Д скасовано, а рішення господарського суду  Житомирської області від 08.04.2009р. залишено в силі.   

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин, факти, встановлені чинними судовими актами у справі №16/10"Д" та у справі №16/16-Д, не потребують додаткового доказування при розгляді даної справи та приймаються до уваги господарським судом.

Серед іншого, вищезазначеним судовим рішенням у справі №16/10"Д" встановлено, що всупереч вимог чинного законодавства (а саме пп.5.6 "Порядку проведення цільових аукціонів з продажу активів платника податків, які перебувають у податковій заставі", затвердженого наказом ДПА України №294 від 26.06.2002р.), ПП "Емануїл", не здійснивши оплати у встановлений договором строк прийняло цілісний майновий комплекс СП "Баранівський хлібозавод РСС" у користування та розпорядження, а вже 08.04.2004р. ПП "Емануїл" протиправно зареєструвало право власності на спірне майно у Новоград-Волинському міжміському державному комунальному підприємстві  технічної інвентаризації.   

Так, згідно витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №3302272 від 08.04.2004р. та №3302452 від 08.04.2004р., підставою реєстрації права власності на майно: комплекс, будівлі хлібозаводу за адресою Житомирська область, м.Баранівка, вул.Дзержинського, буд.139 та нежитлову будівлю магазину за адресою Житомирська область, м.Баранівка, вул.Червоноармійська, буд. 3, була біржова угода договору купівлі-продажу 30.03.2004 р., яку було визнано недійсною рішенням господарського суду Житомирської області від 18.04.2005 р. у справі №16/10"Д" й таким чином припинено право власності ПП "Емануїл" на цілісний майновий комплекс СП "Баранівський хлібозавод РСС" та відновлено право власності СП "Баранівський хлібозавод райспоживспілки" на це майно.

Згідно довідки Комунального підприємства "Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 26.02.2007р., яка міститься у справі №16/10"Д" (матеріали вказаної справи оглядались господарським судом в судовому засіданні від 28.04.2011р.), повідомлено про припинення права власності за ПП "Емануїл" на спірні будівлі магазину по вул.Червоноармійська,3 в м.Баранівка та на будівлі хлібозаводу по вул.Дзержинського, 139 в м.Баранівка згідно рішення господарського суду у справі №16/10"Д".

У відповідності  до наявних в матеріалах справи свідоцтв про право власності підтверджується право власності СП "Баранівський хлібозавод райспоживспілки" на спірні будівлі хлібозаводу (а.с.79) та магазину (а.с. 116).

Встановивши вищевикладені обставини справи та оцінивши доводи позовної заяви, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача про визнання за ним права власності на спірне майно, зважаючи на наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 15 Цивільного кодексу України  кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного інтересу. Статтею 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

У даному випадку, позовні вимоги про визнання права власності на майно, власником якого є другий відповідач – СП "Баранівський хлібозавод райспоживспілки", позивач обґрунтовує умовами іпотечного договору №22/04-2 від 16.08.2004р., укладеним між позивачем (іпотекодержатель) та ПП "Емануїл" (іпотекодавець), що забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором №22/04-1 від 16.08.2004р., а також положеннями ст.23 Закону України "Про іпотеку".

Згідно ч.1 ст.575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про іпотеку”, іпотекою є вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

В силу ст. 2 Закону України “Про іпотеку” законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

У відповідності до ст.23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

У разі видачі заставної перехід права власності на предмет іпотеки не допускається до повного задоволення вимоги за заставною, крім переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування чи правонаступництва.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону “Про іпотеку” передбачено, що  іпотекодержатель   може   задовольнити  забезпечену  іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для  реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або  відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на  предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Водночас, слід зазначити, що відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно зі статтею 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

В даному випадку, власником спірних об'єктів нерухомості є Спільне підприємство "Баранівський хлібозавод райспоживспілки". Причому, його право власності на дане майно не було набуто ним, зокрема,  на підставі будь-якого правочину з іпотекодавцем за іпотечним договором №22/04-2 від 16.08.2004р. (ПП "Емануїл"), а, навпаки, - відновлено в судовому порядку шляхом застосування двосторонньої реституції – повернення у той майновий стан, в якому сторони перебували до вчинення недійсного правочину.

За таких обставин, приписи ст. 23 Закону України "Про іпотеку" не можуть бути застосовані у вирішенні даного спору між сторонами.  

Таким чином, правові підстави для задоволення позовних вимог ПАТ "Банк Національний кредит" відсутні.

Щодо обґрунтування позовних вимог ПАТ “Банк Національний кредит” також слід зазначити, що, дійсно, як уже зазначалось, за результатами розгляду справи за позовом про визнання недійсним іпотечного договору №22/04-2 від 16.08.2004р., укладеного між АКБ "Національний кредит" та ПП "Емануїл" у позові відмовлено, проте, з підстав пропуску позивачем строку позовної давності звернення до суду, тобто, оцінку чинності вказаного іпотечного договору по суті судом здійснено не було. А тому,  господарський суд вважає необґрунтованими доводи позивача про незаперечну чинність договору іпотеки.

Суд також враховує, що пунктом 3.1.5. іпотечного договору передбачено, зокрема, що у разі невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його або вимагати від іпотекодавця дострокового виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору. За змістом п.4.1.2. іпотечного договору передбачається можливість заміни іпотекодавцем предмету іпотеки, іншим, належним останньому на праві власності майном, у встановленому випадку. Проте, як вбачається з матеріалів справи, жодних вимог до першого відповідача – ПП "Емануїл" як іпотекодавця за іпотечним договором ні щодо дострокового виконання основного зобов'язання, ні щодо заміни заставного майна, позивачем не пред'являлось, незважаючи на те, що про наявність судових спорів у справах №16/10"Д" та №16/16-Д  він був обізнаний та приймав в них участь.

Приймаючи до уваги викладене, вимоги, заявлені до другого відповідача (фактично, лише до нього) суд вважає неправомірними.

При цьому, неможливість стягнення заборгованості у грошовому еквіваленті з першого відповідача та його поручителів, всупереч доводам позивача, не засвідчує обґрунтованість позовних вимог у даній справі.

Крім того, слід зазначити, що господарський суд погоджується з доводами другого відповідача щодо пропуску позивачем трирічного строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України, для звернення з даним позовом до суду, оскільки перебіг позовної давності для позивача розпочався з того часу, коли позивачу стало відомо про відсутність у ПП “Емануїл” права власності на майно, що є предметом іпотеки, тобто, з дати набрання законної сили рішенням господарського суду Житомирської області у справі №16/10”Д”, в якій Житомирським апеляційним господарським судом позивача було  залучено до участі у справі в якості третьої особи - 13.09.2005р.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд відмовляє у позові. Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                     Кравець С.Г.  

                                      Повний текст рішення підписано: "29" квітня 2011 року.














Віддрукувати:

1 - до справи;

2 - позивачу;

3 - відповідачу - ПП "Емануїл" (рек. з пов.)

4 - відповідачу - СП "Баранівський хлібозавод райспоживспілки".

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація