ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 638/8756/20

провадження № 61-8076св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Мальованого Ю. М., Тичкової О. Ю., від 01 травня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

1. У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» (далі -

АТ «Ощадбанк», банк) про припинення зобов`язання, визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню та стягнення завданих збитків.

2. У лютому 2024 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення виконання виконавчого документу, а саме: виконавчого листа № 638/8733/14-ц, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова від 24 вересня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» в особі філії - Харківське обласне управління

АТ «Ощадбанк» заборгованості в розмірі 106 134,32 доларів США та судового збору в розмірі 5 481 грн.

3. В обґрунтування заяви вказав, що ним заявлено вимоги про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, проте відповідачем пред`явлено вказаний виконавчий лист до примусового виконання. Обраний вид забезпечення позову вважав співмірним із заявленими вимогами. Наголошував, що цей захід є тимчасовим запобіжником можливого порушення його майнових прав та інтересів.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

4. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова, у складі судді Смирнова В. А., від 09 лютого 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

5. Суд першої інстанції вказав, що заява не містить належних обґрунтувань і доказів, з яких би вбачалось, що захист прав позивача стане неможливим без вжиття цих заходів; обґрунтувань, які б свідчили, що незабезпечення позову призведе до значних фінансових втрат, порушення його права власності та неможливість його відновлення, які суд міг би оцінити, а підставою для зупинення виконання позивач визначив тільки факт відкриття виконавчого провадження

Короткий зміст постанови апеляційного суду

6. Постановою Харківського апеляційного суду від 01 травня 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2024 року скасовано, заяву

ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. У порядку забезпечення позову зупинено стягнення за виконавчим документом, а саме: виконавчим листом № 638/8733/14-ц, виданим Дзержинським районним судом м. Харкова від 24 вересня 2015 року.

7. Апеляційний суд вважав, що у разі задоволення позову для виконання можливого судового рішення буде необхідно вчиняти ряд дій по відновленню становища, у якому сторони знаходилися на час відкриття виконавчого провадження. Це свідчить, що виконання рішення у справі може бути неможливим або утрудненим та є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. У касаційній скарзі АТ «Ощадбанк» просить постанову апеляційного суду скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

9. У травні 2024 року представник АТ «Ощадбанк» - адвокат Рябова С. П. подала касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду

від 01 травня 2024 року у справі № 638/8756/20.

10. Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які стосуються розгляду в судах першої та апеляційної інстанції заяви

ОСОБА_1 про забезпечення позову.

11. У липні 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

12. Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. Заявник вважає, що апеляційним судом порушено норми процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову.

14. Посилається на те, що пред`явленням у даній справі позову ОСОБА_1 фактично оскаржує судове рішення у справі № 638/8733/14-ц, на підставі якого 24 вересня 2019 року було видано виконавчий лист. Натомість забезпечення позову шляхом зупинення виконання судових рішень, які набрали законної сили, є недопустимим.

15. Вказує, що при виконанні судових рішень слід керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. Позивач добровільно уклав з банком договір про іпотечний кредит № 2538 від 12 серпня 2008 року і отримав кредитні кошти, які зобов`язався повернути, але так і не повернув, тоді як вжиті заходи забезпечення позову в обраний позивачем спосіб порушують права банка на повернення кредиту.

16. Крім іншого, звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12 серпня 2021 року у справі № 908/309/21, від 04 листопада 2021 року у справі № 907/416/21, від 24 червня 2021 року у справі

№ 310/9167/20, від 12 січня 2023 у справі № 334/9179/21, від 26 червня

2023 року у справі № 925/731/18, відповідно до яких, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Фактичні обставини справи

17. 27 березня 2015 року Дзержинським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист №638/8733/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» в особі філії - Харківське обласне управління

АТ «Ощадбанк» заборгованості в розмірі 106 134,32 доларів США та судового збору в розмірі 5 481 грн.

18. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала С. В. від 07 лютого 2024 року за вказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження № 74090252.

19. В межах вказаного виконавчого провадження постановою приватного виконавця Цимбала С. В. від 07 лютого 2024 року про арешт коштів боржника, накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

20. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3

частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

21. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

22. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

23. Відповідно до частин першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

24. Згідно з частиною десятою статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

25. Позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку (пункт 6 частини першої статті 150 ЦПК України).

26. У постанові Верховного Суду від 26 червня 2023 року у справі

№ 925/731/18 зазначено, що «не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Крім того, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 908/309/21, від 04 листопада 2021 року у справі № 907/416/21,

від 24 червня 2021 року у справі № 310/9167/20, від 12 січня 2023 року у справі № 334/9179/21)».

27. У постанові Верховного Суду від 25 липня 2024 року у справі

№ 565/1607/23 вказано, що «тлумачення пункту 6 частини першої статті 150 ЦПК України свідчить, що забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, стосується випадків, коли стягнення здійснюється на підставі виконавчих документів, які видані уповноваженими органами. Тобто зупинення стягнення на підставі виконавчого документа не поширюється на випадки оскарження виконавчого документу, виданого судом на виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Касаційний суд звертає увагу, що у частині третій статті 432 ЦПК України законодавець встановив спеціальні забезпечувальні заходи (зупинення виконання за виконавчим документом або заборона приймати виконавчий документ до виконання). Такі забезпечувальні заходи можуть застосовуватися судом, який розглядає заяву про виправлення помилки, допущеної при його оформленні або видачі виконавчого документу, чи про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню».

28. У розглядуваній справі спір виник, зокрема з приводу визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа, виданого24 вересня 2015 року Дзержинським районним судом м. Харкова на виконання рішення суду, яке набрало законної сили у справі № 638/8733/14-ц.

29. У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просив вжити заходи забезпечення позову у справі шляхом зупинення виконання виконавчого документу, а саме: виконавчого листа № 638/8733/14-ц, виданого Дзержинським районним судом міста Харкова від 24 вересня 2015 року

про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» в особі філії -

Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованості в розмірі

106 134,32 доларів США та судового збору в розмірі 5 481 грн.

30. Таким чином, ОСОБА_1 фактично просить забезпечити позов шляхом зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що, з огляду на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25 липня 2024 року у справі № 565/1607/23, є недопустимим.

31. Отже суд першої інстанції дійшов загалом правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, тоді як апеляційний суд, скасувавши правильну по суті ухвалу суду першої інстанції, помилково застосував захід забезпечення позову, передбачений пунктом 6 частини першої статті 150 ЦПК України.

32. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

33. Оскільки апеляційним судом помилково скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка постановлена з дотриманням норм процесуального права, тому касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Харківського апеляційного суду від 01 травня 2024 року скасуванню із залишенням в силі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2024 року.

34. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

35. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

36. Оскільки в цій справі розгляд справи не завершено, спір по суті не розглянутий, а за наслідками касаційного перегляду справи вирішено процесуальне питання, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

37. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах

від 16 серпня 2023 року у справі № 331/24/22, від 04 вересня 2024 року

у справі № 404/839/24.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного суду від 01 травня 2024 року скасувати, залишивши в силі ухвалу Дзержинського районного суду

м. Харкова від 09 лютого 2024 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович