ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
28 квітня 2011 р. № 19/99(24/72)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіУліцького А.М.,
суддів:Бакуліної С.В.,
Данилової С.В.,
Добролюбової Т.В.,
Першикова Є.В.,
розглянувши заявуОСОБА_1
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 17.02.2011
у справі№19/99(24/72) господарського суду Львівської області
за позовомОСОБА_10
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Касіопея-Плюс",
2. ОСОБА_1,
3. ОСОБА_2,
4. ОСОБА_3,
5. ОСОБА_4,
6. ОСОБА_5,
7. ОСОБА_6,
8. ОСОБА_7,
9. ОСОБА_8
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору1) Державний реєстратор виконавчого комітету Львівської міської ради,
2) ОСОБА_9
провизнання недійсними рішень, установчого договору, статуту,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся з заявою від 15.03.2011 № 15/3-1 про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 17.02.2011 у справі №19/99(24/72) господарського суду Львівської області в порядку, передбаченому главою ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України.
В силу статті 11116 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Постановою від 17.02.2011 у справі №19/99(24/72) господарського суду Львівської області Вищий господарський суд України скасував постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2010 про відмову в задоволенні позову та залишив без змін рішення господарського суду Львівської області від 14.09.2010 про задоволення позову. Переглядаючи дану справу в порядку касаційного провадження, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що спірні рішення зборів були прийняті з численними порушеннями положень Закону України "Про господарські товариства", зокрема, щодо наявності кворуму, прийняття рішень з питань, невключених до порядку денного, що призвело до порушення прав та законних інтересів учасників, зокрема, позивача. Однак, колегія суддів ВГСУ не погодилася з висновками апеляційного господарського суду про сплив строку позовної давності. Скасовуючи постанову апеляції, Вищий господарський суд України зазначив, що пунктом 1 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність не поширюється на вимогу, яка випливає із порушення особистих немайнових права, крім випадків, встановлених законом. Законодавством не передбачено виключень з цього правила стосовно відповідних вимог.
Звертаючись з заявою про перегляд цієї постанови, ОСОБА_1 доводить наявність підстави, передбаченої пунктом 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на постанови Вищого господарського суду України від 03.08.2010 у справі № 3/264/09, від 22.05.2007 у справі № 7-2155/2006, від 16.07.2009 у справі № 2/95, від 02.04.2009 у справі № 14/292-08, від 03.09.2009 у справі № 11/274 та постанову судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 03.03.2009, якими підтримані висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовів в зв’язку з пропуском строку позовної давності.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи №19/99(24/72) господарського суду Львівської області до провадження Верховного Суду України з таких підстав.
Проаналізувавши зміст постанови, про перегляд якої заявляє ОСОБА_1, та постанов Вищого господарського суду України від 03.08.2010 у справі № 3/264/09, від 22.05.2007 у справі № 7-2155/2006, від 16.07.2009 у справі № 2/95, від 02.04.2009 у справі № 14/292-08, від 03.09.2009 у справі № 11/274, на які здійснюється посилання як на доказ неоднакового застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення в цих справах прийнято і, відповідно, застосовано норми матеріального права в залежності від встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції.
Так, підставою звернення ОСОБА_10 (позивача) до господарського суду з позовом є те, що загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю "Касіопея" вирішили питання, які не були включені до порядку денного, загальні збори скликані та проведені з порушенням порядку, встановленим законом та статутом. Тобто, позовні вимоги заявлені позивачем, насамперед, з підстав порушення прав позивача на участь у загальних зборах товариства, а отже, і з підстав порушення її корпоративних прав.
Матеріали справи свідчать, даний спір вже судом вирішувався (справа №24/72). Однак, Вищий господарський суд України постановою від 26.05.2010 у справі №24/72 скасував постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2010 та рішення господарського суду Львівської області від 06.10.2009, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи №19/99(24/72) суди всіх інстанцій дійшли висновків, що, дійсно, спірні рішення загальних зборів товариства були прийняті з численними порушеннями положень Закону України "Про господарські товариства", зокрема, щодо наявності кворуму, прийняття рішень з питань, невключених до порядку денного, що призвело до порушення прав та законних інтересів учасників, зокрема, позивача. Тобто, судами було встановлено порушення особистих немайнових прав позивача. Що стосується застосування строків позовної давності, про які було заявлено відповідачем 2, то суд дійшов висновку, що станом на час розгляду даного спору майнові вимоги прав учасника товариства, які передбачені статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" (право на отримання частки прибутку (дивідендів), стягнення вартості належної позивачу частки майна у статутному фонді, майнового внеску, які б носили економічний зміст та визначалися у грошовому еквіваленті) позивачем не заявлялися, а право на участь у товаристві не має економічного змісту. Відповідно до статті 83 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963р.), яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, позовна давність не поширюється на вимоги, які випливають із порушення особистих немайнових прав, крім випадків передбачених законом. Крім того, Вищий господарський суд України, скасовуючи попередні рішення судів у справі №24/72, не вказав не неправомірність встановленої судом першої інстанції обставини щодо незастосування позовної давності.
Разом з тим, в постановах, які наведені ОСОБА_1 як доказ неоднакового застосування норм матеріального права, підставами звернення до господарського суду стали інші обставини, ніж в наведеній постанові. Зокрема, у справі № 3/264/09 оскаржуються рішення загальних зборів учасників товариства щодо перерозподілу часток учасників статутного фонду товариства та в зв’язку з цим внесення змін до статуту.
У справі №7-2155/2006 (постанова Вищого господарського суду від 22.05.2007) рішення загальних зборів учасників товариства прийняті щодо затвердження статуту ДП "Миколаївський елеватор" ВАТ "Варварівський елеватор", обрання голови, секретаря зборів, лічильної комісії, про виділення майна, про припинення юридичної особи ДП "Миколаївський елеватор" ВАТ "Варварівський елеватор".
У справі №2/95 (постанова Вищого господарського суду України від 16.07.2009) про визнання недійсним рішення зборів засновників ТОВ "Плосківський завод мінеральних вод", оформленого протоколом від 06.08.2002 № 1, в частині виключення позивача з числа засновників та зобов’язання зборів поновити позивача в якості засновника товариства господарські суди дійшли висновку, що заявлена вимога є майновим правом учасника товариства.
При вирішенні спору у справі №11/274 (постанова Вищого господарського суду України від 03.09.2009) суди дійшли висновку, що позовні вимоги, з якими звернувся позивач до суду носять економічний зміст, в зв’язку з цим і була застосована позовна давність. Аналогічні висновки підтримав суд касаційної інстанції і в постанові від 02.04.2009 у справі №14/292-08, так як на порядку денному загальних зборів учасників товариство було винесено вирішення чотирьох питань: підведення підсумків роботи ТОВ "Надія" за третій квартал 1994 року, виплата дивідендів за цей період, зміна назви товариства, прийняття до складу правління товариства додаткової особи.
Таким чином, проаналізувавши зміст постанови, про перегляд якої просить ОСОБА_1, та постанов, на які посилається заявник як на доказ неоднакового застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення в цих справах прийнято і, відповідно, застосовано норми матеріального права в залежності від встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в постанові, про перегляд якої заявлено ОСОБА_1, суд касаційної інстанції врахував висновки Вищого господарського суду України при попередньому розгляді даної справи, зокрема, щодо питання застосування позовної давності.
Колегією суддів не приймається до уваги в якості неоднакового застосування норм матеріального права постанова судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 03.03.2009, оскільки відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України підставою для подачі заяви про перегляд судових рішень господарських судів може бути неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. Статтею 108 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відсутність передбачених законом підстав для допуску справи №19/99(24/72) господарського суду Львівської області за заявою ОСОБА_1 до провадження Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 86, 11116, 11121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
У Х В А Л И В:
Відмовити в допуску до провадження справи №19/99(24/72) господарського суду Львівської області за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 17.02.2011.
Головуючий суддя А.Уліцький
Судді: С.Бакуліна
Т. Данилова
Т. Добролюбова
Є. Першиков