ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" квітня 2011 р.
Справа № №08/5004/168/11
за позовом Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ковельської міської ради в особі підприємства теплових мереж "Ковельтепло", м. Ковель
до відповідача: підприємця ОСОБА_1, м. Ковель
про стягнення 10168 грн. 70 коп. основного боргу, пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних
Суддя: Войціховський В.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Ткачук А.А. –юрисконсульт (дов. №2606 від 09.11.2010р.)
від відповідача: ОСОБА_1 –підприємець, ОСОБА_3 –представник (дов. від 03.08.2010р.), ОСОБА_4 –представник (дов. від 19.04.2011р.)
в судовому засіданні взяв участь: Остапчук С.О. –прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Волинської області
Суть спору: Ковельський міжрайонний прокурор звернувся в суд в інтересах держави – Ковельської міської ради в особі підприємства теплових мереж "Ковельтепло" і просить суд стягнути з підприємця ОСОБА_1 10168,70 грн., в тому числі 4985,24 грн. заборгованості по оплаті наданих згідно договору №430 від 01.11.2006р. послуг з постачання теплової енергії у період з 01.08.2009р. по 31.05.2010р., 4985,24 грн. пені, 149,39 грн. інфляційних втрат та 48,83 грн. трьох процентів річних.
Ухвалою господарського суду від 09.07.2010р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі №03/83-38 (суддя Сініцина Л.М.) та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.
Ухвалою від 06.09.2010р. провадження у справі №03/83-38 було зупинено до набрання законної сили рішенням суду у справі №08/1-92 за позовом підприємця ОСОБА_1 до ПТМ "Ковельтепло" про визнання недійсною угоди на відпуск теплової енергії №430 від 01.11.2006р.
Відповідно до розпорядження голови господарського суду Волинської області від 09.12.2010р. №01-4/123 в процесі розгляду справи №03/83-38 суддю Сініцину Л.М. у зв’язку з обранням її безстроково на посаду судді Рівненського апеляційного господарського суду, було замінено на суддю Войціховського В.А.
Після перегляду Львівським апеляційним господарським судом в апеляційному порядку рішення у справі №08/1-92 матеріали зазначеної справи 31.01.2011р. було повернуто до господарського суду Волинської області. У зв’язку з викладеними обставинами ухвалою від 02.02.2011р. матеріали справи було прийнято до розгляду, присвоєно справі №08/5004/168/11 та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.
Ухвалою суду від 28.02.2011р. за клопотанням підприємця ОСОБА_1, що пов’язувалось із оскарженням останнім до Вищого господарського суду України постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2011р. у справі №08/1-92, провадження у справі було зупинено.
У зв’язку з поверненням Вищим господарським судом України касаційної скарги підприємця ОСОБА_1 та направленням до суду першої інстанції матеріалів справи №08/1-92 ухвалою господарського суду від 06.04.2011р. провадження у справі №08/5004/168/11 було поновлено та призначено розгляд останньої в судовому засіданні на 18.04.2011р.
В судовому засіданні 18.04.2011р. в порядку, визначеному ч. 3 ст. 77 ГПК України, у зв’язку з необхідністю подання позивачем додаткових документів та матеріалів оголошувалась перерва до 21.04.2011р. до 10 год. 00 хв.
За клопотанням підприємця ОСОБА_1 в судовому засіданні, котре відбулось 21.04.2011р., було здійснено фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Волинської області, надавши для огляду та долучення до матеріалів справи матеріали прокурорської перевірки діяльності ПТМ "Ковельтепло" (звернення ПТМ "Ковельтепло" №810 від 16.06.2010р. до Ковельської міжрайонної прокуратури, довідка прокуратури про проведення перевірки від 21.06.2010р., надані майстром ПТМ "Ковельтепло" ОСОБА_6. письмові пояснення від 11.08.2010р. – том 2 а.с. 36-39, 58), пред’явлені позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити останні в повному об’ємі.
В судовому засіданні представник позивача надавши на вимогу суду додаткові документи та пояснення засвідчив на наявності на даний час у підприємця-відповідача заборгованості перед ПТМ "Ковельтепло" по оплаті наданих у спірний період послуг, позовні вимоги підтримує в повному об’ємі та просить суд задовольнити останні.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 28.07.2010р., письмових поясненнях, клопотанні про врахування судової практики від 28.02.2011р., доповненні від 21.04.2011р. до відзиву на позов, особисто підприємець ОСОБА_1 та його представники в судовому засіданні позовні вимоги не визнають, вважають, що позов було помилково подано прокурором, оскільки останній Ковельським міжрайонним прокурором пред’явлено в інтересах ПТМ "Ковельтепло", і прокурор просить стягнути заборгованість саме на користь зазначеної особи, яка не відноситься до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування; зазначають, що у зв’язку з припиненням опалення з початку сезону 2009 року підприємець багаторазово звертався із заявками до аварійно-диспетчерської служби ПТМ "Ковельтепло" по телефону, однак всі його заявки були свідомо проігноровані позивачем, відповідач звернувся безпосередньо до майстра ПТМ ОСОБА_6., який направив працівників підприємства, котрі відключили і демонтували опалювальні прилади в приміщеннях магазину, а кінці транзитних труб контурів опалення з’єднали, після цієї дії було складено акт від 23.10.2009p.
Враховуючи викладене відповідач вважає, що ніякого самовільного відключення від мереж опалення не відбулося, жоден із Законів України не забороняє власнику приміщення відключитися від мережі централізованого опалення, зазначає, що директор ПТМ ОСОБА_7 та начальник комерційного відділу підприємства Балабан А.І., достеменно знаючи, з яких підстав і за яких обставин магазин відключений від мережі централізованого опалення і що теплова енергія на його опалення не відпускається, продовжували щомісячно надсилати за своїми підписами рахунки на оплату нібито відпущеної в повному обсязі теплової енергії, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Зазначається відповідачем також на неправильності оформлення додатків до позовної заяви, невірному визначенні строку надання послуг та відповідному помилковому нарахуванні пені і відсотків річних.
Одночасно з цим в судовому засіданні 18.04.2011р. відповідачем було заявлене клопотання (том. 2 а.с. 43-44), а також в судовому засіданні 21.04.2011р. повторне клопотання (том 2 а.с. 64-65) про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, проведення котрої відповідач просить доручити приватному підприємству "Експерт інвест", на вирішення котрої поставити наступні питання:
- чи існує технічна можливість встановлення автономної системи опалення (елект ричного, газового, іншого виду) в приміщеннях магазину "Магніт", що знаходиться за адре сою: АДРЕСА_1?
- чи виділені в натурі приміщення магазину "Магніт", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, від будинку, встановити, яким чином здійснюється вплив цих приміщень на весь будинок (користується місцями загального ко ристування, інше)?
- чи здійснюється вплив приміщень магазину "Магніт", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на місця загального користування, в чому полягає цей вплив?
- чи зменшився об’єм теплопостачання інших споживачів будинку після відклю чення приладів опалення в приміщеннях магазину "Магніт", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1? Якщо буде встановлено, що зменшився об’єм теплопостачання інших споживачів будинку, то що потрібно зробити для того, щоб відновити об’єм теплопостачання для інших споживачів даного будинку?
- чи знаходяться в приміщеннях магазину "Магніт", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, транзитні трубопроводи і якщо знахо дяться, то чи облаштовані вони теплоізоляцією?
- яка кількість тепла витрачалась на централізоване опалення приміщень магазину "Магніт", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за період з жовтня 2009р. по 15 квітня 2010 року?
- чи дотримано технічні норми при відключенні приміщень магазину "Магніт", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, від централі зованого опаленні? Чи проведено відключення професійно?
Зазначені клопотання відповідача, з приводу задоволення котрого було висловлено заперечення з боку прокурора та представника позивача, було розглянуто судом в судових засіданнях.
За наслідками розгляду відповідних клопотань підприємця ОСОБА_1 судом прийнято рішення щодо відхилення останніх з огляду на наступні обставини:
Згідно із ст. 41 ГПК України для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз’яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу користується правами і несе обов’язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу. Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п’ятій і шостій статті 31 цього Кодексу. Таким чином, призначення експертизи є правом суду.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006р. №01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз", судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
В даному випадку предметом спору у справі виступає стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості по оплаті послуг з постачання теплової енергії наданих на виконання умов укладеного між останніми договору, а також нарахованих у зв’язку з наявним боргом та невиконанням договірних зобов’язань сум пені, збитків від інфляції та процентів річних.
Заперечуючи позовні вимоги прокурора відповідач посилається на факт відключення приміщень магазину від мережі централізованого опалення, відсутність у останніх тепловіддаючих поверхонь (батарей опалення), що підтверджується шляхом надання суду відповідного акту обстеження, жодним чином не обґрунтовуючи при цьому та не підтверджуючи відповідними допустимими доказами факту невиконання позивачем умов договору, ненадання у визначений період послуг з теплопостачання, їх неотримання, не спростовуючи заборгованість підтверджуючими сплату останньої документами і т.п.
У клопотаннях щодо призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи підприємцем ОСОБА_1 ініціюється питання відносно технічної можливості встановлення у приміщеннях магазину автономної системи опалення, визначення питання дотримання технічних норм при відключенні приміщень від централізованого опалення, а також інші питання які носять технічний характер і не відносяться до предмету спору у справі, не потребують відповідного встановлення шляхом проведення експертизи, не входять до предмета доказування та не виступають доказами відсутності у відповідача зобов’язань перед позивачем щодо проведення розрахунків по оплаті наданих послуг, відсутності у відповідача зобов’язань договірного характеру, а також підстав для невиконання умов діючого на даний час договору.
Правову оцінку дій сторони у справі щодо відмежування останньої від мережі централізованого опалення, фіксування повноважними представниками сторін та третіх осіб факту відсутності приладів опалення та підписання відповідного акту, а також оцінку самого акту обстеження від 23.10.2009р. було надано господарським судом при розгляді справи №08/1-92 та прийнятті у останній рішення, а також розглянуто в судових засіданнях за участю прокурора та представників сторін і оцінено в процесі розгляду даної справи.
Поруч з цим відповідачем в судовому засіданні 18.04.2011р. було заявлене клопотання (том 2 а.с. 42) щодо виклику в судове засідання майстра Ковельського РЖКП №2 ОСОБА_9 для дачі пояснень про обставини відключення приміщень магазину "Магніт" від мережі централізованого опалення, складання та підписання акту обстеження від 23.10.2009р. Повторне аналогічне клопотання було заявлене відповідачем також в судовому засіданні 21.04.2011р. (том 2 а.с. 62-62).
За результатами розгляду вказаних клопотань сторони в судових засіданнях останні було відхилені судом, як такі, що заявлені відповідачем безпідставно та без обґрунтовуючих на те обставин. При цьому суд виходив з того, що акт обстеження приміщень магазину "Магніт" від 23.10.2009р. не виступає предметом розгляду даної справи, останній встановлює та підтверджує факт самовільного від’єднання відповідача від мереж теплопостачання, є доказом відсутності у приміщеннях відповідача батарей опалення, не виступає доказом того, що демонтаж тепловіддаючих поверхонь було здійснено підприємцем-відповідачем з дотриманням встановлених для цієї дії правил та порядку, не виступає документом, який би підтверджував відсутність у відповідача обов’язку виконувати умови укладеного з позивачем договору та оплачувати надані згідно цієї угоди послуги у порядку, встановленому договором.
Матеріали справи містять в собі достатні докази (довідка Ковельської міжрайонної прокуратури про проведення перевірки, пояснення майстра ПТМ "Ковельтепло" ОСОБА_6, колишнього директора підприємства ОСОБА_7, пояснення підприємця ОСОБА_1 та ін.) щодо встановлення відповідного факту відсутності приладів опалення, порядку здійснення відключення цих приладів, фіксування цього факту та підписання відповідного акту.
Відхиляючи відповідні клопотання сторони господарський суд виходив також з того, що на даний час майстер РЖКП №2 м. Ковеля ОСОБА_9 відповідно до наказу підприємства від 24.09.2010р. №125 звільнена з роботи за власним бажанням (довідка №477 від 20.04.2011р. – том 2 а.с. 57).
Одночасно з цим дії відповідача щодо подання на адресу суду необґрунтованих клопотань про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, виклику у судове засідання осіб для дачі тих чи інших письмових пояснень розцінюються господарським судом як зловживання останнім своїми процесуальними правами та свідомим затягуванням розгляду справи, що суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Водночас згідно із ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Дослідивши матеріали справи і додатково долучені до останньої документи, заслухавши пояснення прокурора, доводи представника позивача та заперечення підприємця ОСОБА_1 і його представників, господарський суд,-
ВСТАНОВИВ:
Як це вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 11 листопада 2006 року між підприємством теплових мереж "Ковельтепло", м. Ковель та підприємцем ОСОБА_1, м. Ковель було укладено угоду на відпуск теплової енергії за №430 (том 1 а.с. 8-9) у відповідності до умов котрої ПТМ "Ковельтепло" взяло на себе зобов’язання щодо забезпечення надання підприємцю ОСОБА_1 послуг з відпуску теплової енергії і гарячої води у належне останньому на праві власності приміщення продовольчого магазину площею 69,7 кв.м., котрий знаходиться у АДРЕСА_1.
В свою чергу підприємець ОСОБА_1 згідно п. 10 договору №430 зобов’язувався щомісячно проводити оплату за послуги не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, своєчасно проводити планово-попереджувальні роботи, підтримувати в справному стані запірну арматуру, теплоізоляцію, іншого обладнання, не допускати самовільного витоку теплоносія, або його спуск з тепломережі. Пунктами 13, 14 угоди сторонами було визначено, що оплату послуг з теплопостачання Споживач здійснює згідно рахунків Теплопостачальної організації до 15 числа наступного місяця за затвердженими органом місцевого самоврядування тарифами.
Як вбачається з пунктів 11-14 договору на відпуск теплової енергії №430 від 01.11.2006р. сторонами було узгоджено, що при визначенні розміру опалювальної площі за основу приймається висота опалювального приміщення (2,8 м.), з врахуванням цієї величини проводиться розрахунок приведеної площі за котру і береться відповідна плата. Вартість 1 кв.м. опалювальної площі протягом року для госпрозрахункових організацій становить 2,54 грн. згідно рішення виконкому Ковельської міської ради №252 від 21.06.2006р. (69,7м2 х 2,54 грн. = 177,04 грн.) Відповідно до Законів України "Про місцеві державні адміністрації" та "Про місцеве самоврядування в Україні" регулювання цін та тарифів на надання житлово-комунальних послуг підприємством належить до повноваження місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. У випадку їх зміни будуть застосовані нові тарифи, про конкретні розміри яких споживачі будуть проінформовані через засоби масової інформації.
На виконання умов укладеного 01.11.2006р. між сторонами договору №430 позивачем надавались відповідачу послуги з постачання теплової енергії у опалювальний період 2009-2010 років. Враховуючи те, що згідно угоди №430 від 01.11.2006р. підприємець ОСОБА_1 зобов’язувався оплачувати теплову енергію згідно тарифів, затверджених виконавчим комітетом Ковельської міської ради з розрахунку за 1 кв.м. опалювальної площі протягом року, до позовних вимог було включено період надання послуг з теплопостачання з серпня 2009 року по травень 2010 року включно загальною вартістю послуг 5505,31 грн. При цьому нарахування теплової енергії на суму 519,96 грн. за теплову енергію в серпні місяці 2009 року є частковим (авансовим) нарахуванням за листопад місяць 2009 року, нарахування в сумі 519,96 грн. у вересні 2009 року – часткове (авансове) нарахування за грудень місяць 2009 року.
Визначення між сторонами у справі в угоді від 01.11.2006р. такого порядку оплати послуг, не інакше як згідно тарифів, затверджених виконавчим комітетом Ковельської міської ради з розрахунку за 1 кв.м. опалювальної площі протягом року, є не інакше як передбачена п.п. 18, 19 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630, авансова система оплати послуг з теплопостачання.
Тарифи послуги з теплопостачання у тих чи інших розмірах у вказані періоди було затверджено відповідними рішеннями виконавчого комітету Ковельської міської ради №96 від 12.02.2009р., №531 від 12.11.2009р., №150 від 08.04.2010р. (том 1 а.с. 10, 11, том 2 а.с. 49).
Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Як вбачається зі змісту ст. 15 Закону України "Про теплопостачання" державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться, в тому числі, у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат. Відповідно до частин 2, 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб’єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством, що також визначено нормами Закону України "Про місцеве самоврядування".
Виходячи з вищезазначених норм права вбачається, що виконавчий комітет Ковельської міської ради є органом місцевого самоврядування, якому надано повноваження на встановлення та затвердження тарифів щодо надання послуг з теплопостачання.
В матеріалах справи (том 1 а.с. 12-16) наявні рахунки №41898 від 11.08.2009р. на суму 519,96 грн., №42020 від 07.09.2009р. на суму 519,89 грн., №42217 від 20.10.2009р. на суму 453,75 грн., №42504 від 11.11.2009р. на суму 519,96 грн., №42802 від 10.12.2009р. на суму 552,78 грн., №0430-01 від 22.01.2010р. на суму 587,78 грн., №0430-02 від 10.02.2010р. на суму 587,78 грн., №0430-03 від 22.03.2010р. на суму 587,78 грн., №0430-04 від 16.04.2010р. на суму 587,78 грн., №0430-05 від 17.05.2010р. на суму 587,78 грн., котрі позивачем у визначеному угодою №430 від 01.11.2006р. порядку для відповідної оплати послуг виставлялись відповідачу.
Матеріалами справи (рахунок №42020 від 07.09.2009р. з відміткою про проведені розрахунки 09.10.2009р. – том 2 а.с. 56) підтверджується, а сторонами не заперечується те, що в жовтні місяці 2009 року підприємцем ОСОБА_1 з ПТМ "Ковельтепло" було проведено часткові (на суму 520 грн.) розрахунки по оплаті наданих останнім послуг з постачання теплової енергії (картка споживача, картка розрахунків – том 1 а.с. 17, 18). З врахуванням кредитового сальдо в розмірі 0,07 грн., котре існувало у ПТМ "Ковельтепло" станом на 01.08.2009р., а також здійснених в жовтні 2009 року платежів, загальна сума оплат підприємця-відповідача за послуги з теплопостачання за період з 01.08.2009р. по 31.05.2010р. склала 520,07 грн., інших оплат та розрахунків відповідачем з позивачем не проводилось, у зв’язку з чим у підприємця ОСОБА_1 перед підприємством "Ковельтепло" виникла заборгованість в розмірі 4985,24 грн.
Здійснення відповідачем часткових розрахунків на суму 520,07 грн. розцінюється судом як вжиття підприємцем ОСОБА_1 заходів, спрямованих на схвалення укладеного між сторонами правочину – договору на відпуск теплової енергії №430 від 01.11.2006р., зокрема, шляхом вчинення дій, що свідчать про прийняття договору до виконання (отримання від позивача теплової енергії та проведення часткових розрахунків по її оплаті).
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Статтями 174 Господарського кодексу України та 11, 509 Цивільного кодексу України визначено, що господарські зобов’язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Згідно положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Цивільним законодавством (ст. 627 ЦК України) передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Постачання теплової енергії у гарячій воді за змістом ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є одним із видів комунальних послуг. В силу ст. 19 Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов’язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Статтею 1 Закону визначено, що виконавець – суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач – фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Згідно статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальна організація має право укладати договори на відпуск теплової енергії із споживачами. В свою чергу, ч. 6 ст. 19 даного Закону та п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зобов’язують споживача послуг щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 та "Правил користування тепловою енергією", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198 послуги надаються споживачеві тільки на підставі договору, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення. Зміст правочину не може суперечити цьому Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України).
Відповідно до вказаних нормативних актів, надання споживачеві житлово-комунальних послуг здійснюється на підставі договору. Обов’язок з укладання договору на надання житлово-комунальних послуг покладається як на споживача, так і на виконавця цих послуг (ст.ст. 16, 19, 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
На виконання умов договору №430 від 01.11.2006р. позивач надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії станом на 01.06.2010р. на загальну суму 5505,31 грн., які відповідач не оплатив на суму 4985,24 грн. Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати, відсутності обов’язку проведення відповідної оплати відповідач суду не подав.
Укладений між сторонами у справі 01.11.2006р. договір на відпуск теплової енергії №430 сторонами змінений або розірваний не був, недійсним судом не визнавався. Рішенням господарського суду Волинської області від 18.10.2010р. у справі №08/1-92 (том 1 а.с. 137-140) за позовом підприємця ОСОБА_1 до ПТМ "Ковельтепло", залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2011р. (том 2 а.с. 7-9) в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсною угоди на відпуск теплової енергії №430 від 01.11.2006р. було відмовлено, що свідчить про те, що положення укладеного між сторонами договору на відпуск теплової енергії №430 від 01.11.2006р. діють на даний час.
З огляду на викладені фактичні обставини справи та положення укладеного між сторонами договору суд вважає, що у підприємця ОСОБА_1 серпні місяці 2009 року виникли, в силу ст. 599 Цивільного кодексу України не припинились та на час розгляду справи в суді існують зобов’язання перед ПТМ "Ковельтепло" щодо проведення з останнім розрахунків по оплаті наданих послуг з постачання теплової енергії у період з 01.08.2009р. по 31.05.2010р. шляхом їх оплати у встановленому угодою та чинним законодавством порядку.
Беручи до уваги викладені обставини, враховуючи укладення між сторонами договору, виконання позивачем згідно умов останнього взятих на себе зобов’язань в частині постачання теплової енергії, прийняття теплової енергії відповідачем та не проведення при цьому підприємцем ОСОБА_1 всіх належних розрахунків і платежів, суд дійшов до висновку про підставність пред’явленого до відповідача позову щодо стягнення суми основної заборгованості 4985,24 грн.
Одночасно з цим пунктом 15 договору №430 від 01.11.2006р. сторонами було визначено, що у випадку несвоєчасної оплати за послуги Споживачу нараховується пеня в розмірі 1% за кожен день прострочки платежу відповідно до Закону України "Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".
Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочки відповідачем платежів, Ковельським міжрайонним прокурором при зверненні до суду з позовом про стягнення суми заборгованості 4985,24 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 4985,24 грн.
Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання (п.1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.
В даному випадку сторони у п. 15 договору №430 від 01.11.2006р. визначили, що у разі несвоєчасної оплати за послуги Споживачу нараховується пеня в розмірі 1% за кожен день прострочки платежу. Угода №430 від 01.11.2006р. недійсною чи зміненою, зокрема, в частині п. 15, не визнавалась. На момент звернення прокурора до суду з позовом відповідач зобов’язання щодо оплати послуг з постачання теплової енергії не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов’язанням.
Судом встановлено, що згідно фактичних розрахунків суми пені (том 1 а.с. 20) остання за період прострочки платежів з 11.12.2009р. по 10.06.2010р. склала 5674,05 грн., однак при зверненні до суду з позовом розмір санкцій було приведено у відповідність до положень Закону України "Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" статтею 1 котрої, зокрема, визначено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги суб’єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу, та визначено пеню на рівні 100% від загальної суми боргу – 4985,24 грн.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В даному випадку згідно представлених господарському суду розрахунків (том 1 а.с. 21, 22) відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу було нараховано 149,39 грн. суми інфляційних за період з 01.10.2009р. по 31.03.2010р., а також 48,83 грн. трьох процентів річних за період з 01.10.2009р. по 31.05.2010р.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум пені, інфляційних та трьох процентів річних, здійснивши перевірку методики проведених прокурором та позивачем нарахувань суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності до фактичних обставин справи, положень чинного законодавства України, а відтак підлягають до задоволення у визначеному обсязі.
Заперечення відповідача на пред’явлений позов з посиланнями при цьому на обставини, викладені підприємцем ОСОБА_1 у відзиві на позов від 26.07.2010р. клопотаннях від 09.08.2010р., від 13.08.2010р., від 30.08.2010р. (том 1 а.с. 26-31, 68-70, 97-103), клопотанні від 28.02.2011р. (том 2 а.с. 10-11), доповненні до відзиву від 21.04.2011р. (том 2 а.с. 60-61), а також обставини, покладені підприємцем в основу усних пояснень та заперечень, наданих в судовому засіданні, до уваги господарським судом не беруться, оскільки спростовуються фактичними обставинами справи, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України, суперечать вимогам законодавчих актів.
При цьому судом було враховано наступне:
Згідно п. 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року (надалі – Правила №630), відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
На виконання п. 25 Правил №630, наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.12.2005р. за №1478/11758, був затверджений Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (надалі - Порядок).
Пунктами п. 2.1-2.7 Порядку передбачений ряд обов’язкових заходів щодо вирішення питання про відключення приміщення від централізованої системи опалення. Так, для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання. У заяві про відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку. Комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. При цьому обов’язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання. Комісією, у разі необхідності, можуть розглядатися питання збільшення потужностей та можуть розроблятися пропозиції щодо їх фінансування, а також заміни систем внутрішньоквартальних, а в деяких випадках і магістральних мереж газо-, водо-, теплопостачання.
Засідання Комісії відбувається за участю заявника або його уповноваженого представника. Рішення Комісії оформляється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові. При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання. Підставою для відмови у наданні дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання є невиконання умов, визначених у пунктах 2.1 та 2.2 цього Порядку. У разі незгоди заявника з відмовою спір вирішується в судовому порядку.
Якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, Комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку. Про відмову у розгляді заяви Комісія повідомляє заявника у десятиденний строк. Отримання технічних умов може виконуватись безпосередньо заявником або відповідно до договору проектною чи проектно-монтажною організацією. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання повинен відповідати вимогам чинних нормативних документів. Вибір запропонованих схем може супроводжуватися економічними розрахунками. Разом з проектом індивідуального (автономного) теплопостачання надаються: проектні рішення щодо опалення місць загального користування у будинку; технічні рішення з розрахунками щодо реконструкції існуючої системи теплопостачання: перенесення транзитних стояків, їхня ізоляція, можливе перекладання розподільних трубопроводів, стояків, заміна дросельних діафрагм, елеваторів, тепло лічильників тощо; теплові навантаження місць загального користування; розраховані теплові навантаження будинку; технічні рішення з перерахунку та заміни внутрішньо будинкових систем газо- та електропостачання (залежно від типу нагрівачів). Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж.
Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання виконуються у міжопалювальний період. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
В даному випадку підприємцем ОСОБА_1 не були дотримані вищевказані вимоги Порядку та Правил, при односторонній відмові від отримання послуг з постачання теплової енергії та вчиненні комплексу заходів щодо відключення опалюваних приміщень від подачі теплової енергії (демонтаж радіаторів опалення), не з’ясовано технічних можливостей вчинення компетентними організаціями зазначених дій.
При цьому відповідачем також не було враховано, що відповідно до п. 26 Правил №630 відключення споживачів від мережі центрального опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Згідно роз’яснення Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України "Щодо переобладнання санітарно-технічного обладнання житлових будинків і житлових приміщень" №19/16-284 від 26.09.2000р. у багатоквартирному будинку стояки опалювальної системи транзитом проходять через квартири. При відключенні тільки опалювальних приладів обігрів приміщень здійснюється від стояків, відключити які для однієї кімнати або квартири технічно неможливо. У разі відмови споживача від користування послугами з теплопостачання останній має право розірвати договір та вимагати відключення відповідних мереж, але при цьому не повинні порушуватись санітарно-гігієнічні, теплотехнічні вимоги та експлуатаційні показники інших квартир багатоквартирних будинків. Споживач повинен виконати заходи щодо забезпечення в суміжних приміщеннях вимог Державних будівельних норм і правил, ці заходи повинні бути узгоджені власником будинку, експлуатаційними службами, регіональними проектним інститутом та місцевими органами виконавчої влади.
В обґрунтування заперечень на пред’явлений позов та в підтвердження неотримання підприємцем послуг з постачання теплової енергії у приміщення в період з жовтня 2009 року по травень місяць 2010 року відповідач посилається на відсутність у приміщенні магазину у вказаний період нагрівальних приладів (батарей опалення), що підтверджується стороною шляхом подання суду підписаного 23.10.2009р. представниками ПТМ "Ковельтепло" ОСОБА_6., РЖКП №2 м. Ковеля Шереметою М.Ю. та підприємцем ОСОБА_1 акту обстеження приміщення (том 1 а.с. 23).
Судом було встановлено, що в даному випадку відповідачем при виконанні комплексу робіт по демонтажу у приміщенні магазину, котрий знаходиться у АДРЕСА_1, приладів опалення, не було дотримано відповідного встановленого законодавством порядку вчинення зазначених дій, що також підтверджується поясненнями колишнього директора ПТМ "Ковельтепло" ОСОБА_7 від 08.10.2010р. №2302 (том 2 а.с. 45-47) та майстра ПТМ "Ковельтепло" ОСОБА_6. від 06.10.2010р. (том 2 а.с. 48, 58).
При цьому судом враховано, що демонтаж приладів опалення підприємцем ОСОБА_1 було здійснено самовільно, без присутності та відома представників відповідних підприємств та контролюючих установ. З пояснень майстра ПТМ "Ковельтепло" ОСОБА_6 (том 1 а.с. 113) вбачається, що нагрівальні прилади у приміщенні відповідача ним же було демонтовано без відома ПТМ "Ковельтепло", за відсутності представників підприємства, акт про відсутність приладів опалення 23.10.2009р. складено на підставі звернення відповідача щодо необхідності здійснення температурних замірів у приміщенні під час котрих було виявлено факт демонтажу радіаторів опалення.
Враховуючи самовільне відмежування відповідача від опалювальних пристроїв, подальша фіксація зазначеної дії шляхом підписання акту, наявність на момент складення цього акту у приміщенні відповідача тепловіддаючих поверхонь – стояків централізованого опалення, судом також при цьому взято до уваги подальшу технічну можливість зворотнього одностороннього підключення підприємця-відповідача до мережі опалення з подальшим використанням відповідних послуг.
Разом з цим положеннями договору на відпуск теплової енергії №430 від 01.11.2006р. було визначено право та можливість споживача послуг з метою об’єктивного обліку та раціонального використання теплової енергії, переходу на інший порядок нарахування вартості та оплати послуг, встановити у приміщенні магазину лічильники теплової енергії.
В даному випадку відповідач наданим законодавством та угодою правом на встановлення теплового лічильника у нежитловому приміщенні не скористався, здійснивши натомість несанкціоноване відмежування від системи централізованого опалення.
Враховуючи викладені обставини суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для припинення позивачем нарахування плати за користування відповідачем тепловою енергією, який згідно вимог чинного законодавства та положень укладеного між сторонами договору зобов’язаний провести розрахунок за послуги з теплопостачання. При цьому судом було враховано і те, що оскільки у спірному приміщенні тепловіддаючі поверхні були наявні, то відповідач отримував теплову енергію. Теплопостачанням є постачання тепла за допомогою теплоносія систем опалення, вентиляції, гарячого водопостачання будівель різного призначення і технологічних споживачів. Система централізованого теплопостачання складається з джерела теплової енергії, теплової мережі, центрального теплового пункту або абонентських вводів та місцевих систем споживачів тепла. Труби систем водного опалення призначені для подачі у прибори та виведення з них необхідної кількості теплоносія (теплопроводи), які у вертикальних системах опалення підрозділяються на магістралі, стояки та підводки. Наявність в приміщені магазину підприємця ОСОБА_1 трубопроводів систем опалення (стояків), тобто тепловіддаючих поверхонь, неізольованих або заізольованих частково, можливість підприємця встановити демонтовані батареї опалення, означає, що вони враховуються при визначенні опалювальної площі.
В обґрунтування заперечень на пред’явлений позов відповідачем здійснюється посилання також на те, що послуги з опалення приміщень в жовтні 2009 року позивачем надавались неналежної якості, з порушенням температурного режиму, не в повному обсязі, що підприємцем ОСОБА_1 підтверджується шляхом надання суду роздруківок телефонних дзвінків, здійснених у період з 15.10.2009р. по 31.10.2009р. на адресу ПТМ "Ковельтепло" (том 1 а.с. 40-44).
Одночасно з цим стаття 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлює порядок перевірки, контролю споживача за одержанням своєчасних, відповідної якості житлово-комунальних послуг та оформлення претензій і вимог до виконавців та виробників таких послуг. Зокрема, у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з’явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складаються споживачем та представником виконавця та скріплюється їхніми підписами. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії.
Згідно ч. 6 п. 39 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198, споживач має право у разі порушення енергопостачальною організацією умов договору викликати її представника для складення та підписання акта, у якому зазначаються строки, види порушень тощо.
Пунктами 33-39 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 визначено, що у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв’язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в договорі. У повідомленні зазначається прізвище, ім’я та по батькові, точна адреса проживання споживача, а також найменування виду неналежно наданої або ненаданої послуги. Повідомлення споживача незалежно від його форми (усна або письмова) обов’язково реєструється представником виконавця у журналі реєстрації заявок споживачів. Представник виконавця зобов’язаний повідомити споживачеві відомості про особу, яка прийняла повідомлення (прізвище, ім’я та по батькові), реєстраційний номер повідомлення та час його прийняття. Представник виконавця, якому відомі причини неналежного надання або ненадання послуги, зобов’язаний невідкладно повідомити про це споживача та зробити відповідну відмітку в журналі реєстрації заявок, що є підставою для визнання виконавцем факту неналежного надання або ненадання послуг. Представник виконавця, якому не відомі причини неналежного надання або ненадання послуг, зобов’язаний узгодити з виконавцем точний час та дату встановлення факту ненадання послуг, надання їх не у повному обсязі або перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг. У разі необхідності проведення такої перевірки у приміщенні споживача представник виконавця повинен з’явитися до споживача не пізніше визначеного у договорі строку. У разі незгоди з результатами перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг споживач і виконавець визначають час і дату повторної перевірки, для проведення якої запрошується представник уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представник об’єднання споживачів. За результатами повторної перевірки складається акт про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем (його представником), представником виконавця, представниками уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представником об’єднання споживачів. За результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем та представником виконавця. Акт-претензія складається у двох примірниках по одному для споживача та виконавця. У разі неприбуття представника виконавця в установлений договором строк для проведення перевірки кількісних та/або якісних показників або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії такий акт вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія реєструється уповноваженими особами виконавця у журналі реєстрації актів-претензій. Виконавець зобов’язаний розглянути такий акт-претензію і повідомити протягом трьох робочих днів споживача про її задоволення або про відмову у задоволенні з обґрунтуванням причини такої відмови. У разі ненадання протягом установленого строку виконавцем відповіді вважається, що він визнав викладені в акті-претензії факти неналежного надання або ненадання послуг. Спори щодо задоволення претензій споживачів розв’язуються у суді.
Відповідно до п. 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630, споживач має право на: зменшення плати у разі надання послуг не в повному обсязі, відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання; перевірку кількісних і якісних показників надання послуг (якість і тиск води, температура гарячої води, температура повітря у приміщеннях тощо) у порядку, встановленому цими Правилами.
Судом встановлено, що відповідачем у справі не було дотримано визначеного законодавством порядку звернення до позивача із заявами (викликами) щодо явки представника теплопостачальної організації для складання та подальшого підписання актів-претензій, господарському суду підприємцем ОСОБА_1 не було надано жодного письмового доказу в підтвердження вжиття зазначених заходів, зокрема, виклику представника ПТМ "Ковельтепло" для фіксації надання неякісних послуг у той чи інший період та складання відповідного акту-претензії.
Разом з цим відповідачем в обґрунтування заперечень на позов в цій частині до матеріалів справи не долучено жодних документів, котрі б свідчили про виклик підприємцем-відповідачем для фіксування факту неякісних послуг представників органів місцевого самоврядування, як це передбачено чинним законодавством (в даному випадку представників Ковельської міської ради тощо).
Натомість наявними у справі документами (акт обстеження, пояснення директора та майстра ПТМ "Ковельтепло") підтверджується, що при здійсненні працівниками підприємства на вимогу споживача послуг виходу на адресу останнього для замірів температурних показників в приміщенні, було виявлено факт самовільного відмежування підприємця ОСОБА_1 від мереж централізованого опалення про що підписано відповідний акт від 23.10.2009р.
Підсумовуючи викладене суд вважає, що в даному випадку між позивачем та відповідачем відбувся правочин, який відповідає загальним засадам господарського та цивільного законодавства і передбачений законом, шляхом укладення договору, постачання та споживання теплової енергії для опалення в опалювальний період приміщень підприємця ОСОБА_1 – одна сторона (позивач) поставила теплову енергію в приміщення, яке знаходиться у власності (експлуатації та обслуговуванні) другої сторони (відповідачу), друга сторона (відповідач) отримала та спожила теплову енергію для опалення.
Цей правочин врегульовано нормами Закону України "Про теплопостачання", Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 714 ЦК України, які зобов’язують відповідача сплатити вартість спожитої теплової енергії на підставі пред’явлених позивачем рахунків згідно положень укладеного між сторонами договору.
Посилання відповідача на неправомірне звернення Ковельського міжрайонного прокурора до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Ковельської міської ради та підприємства теплових мереж "Ковельтепло" судом до уваги не приймається, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99 у справі №1-1/99 встановлено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Як вбачається із позовної заяви Ковельського міжрайонного прокурора від 23.06.2010р. №2032-10 та наданих в судовому засіданні пояснень прокурора відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Волинської області, прокуратура чітко визначила в чому полягають порушення інтересів держави, визначила орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а також встановила порядок захисту порушених прав та інтересів.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В даному випадку відповідач не довів належними та допустимими доказами відповідно до положень статей 33, 34 ГПК України підставність обставин, котрі було покладено в основу заперечень на пред’явлений позов, не навів аргументів на спростування обставин, викладених прокуратурою та позивачем.
Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов’язані з розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), слід віднести у відповідності до ст. 49 ГПК України на рахунок підприємця ОСОБА_1
На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", ст.ст. 20, 144, 173, 174, 193, 230-232, 276 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 16, 203, 509, 526, 625, 626, 627, 714, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32-35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь підприємства теплових мереж "Ковельтепло" (м. Ковель, вул. Володимирська, 97а, код ЄДРПОУ 30514446) 4985,24 грн. заборгованості, 4985,24 грн. пені, 149,39 грн. збитків від інфляції та 48,83 грн. трьох процентів річних, а всього 10168,70 грн.
3. Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (одержувач коштів: УДК у м. Луцьку, банк одержувача: ГУДКУ у Волинській області, код 21741605, МФО 803014, р/р 31113095700002, код бюджетної класифікації 22090200) 102 грн. державного мита.
4. Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (одержувач коштів: УДК у м. Луцьку, банк одержувача: ГУДКУ у Волинській області, код 21741605, МФО 803014, р/р 31212264700002, КЕКД 22050003) 236 грн. платежу за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя В. А. Войціховський
Повний текст рішення
складено та підписано
26.04.11