СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
12 квітня 2011 року Справа № 5002-24/5385-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ткаченка М.І.,
суддів Проценко О.І.,
Фенько Т.П.,
за участю представників сторін:
позивача –явку уповноваженого представника не забезпечив (Товариство з обмеженою відповідальністю „Аквамарин”);
відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 12953 від 30 листопада 2010 року;
- ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 1 липня 1996 року, (фізична особа-підприємець ОСОБА_1);
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 19 січня 2011 року у справі №5002-24/5385-2010
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквамарин" (вулиця Глінки- Ж.Дерюгіної, 57В/2А, місто Сімферополь, 95022, вулиця Турецька, місто Сімферополь, 95011)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про розірвання договору оренди та стягнення 2949,52 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Аквамарин” (далі ТОВ „Аквамарин”), звернулося до відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі фізична особа-підприємець ОСОБА_1) з позовом про розірвання договору оренди № 42 від 26 лютого 2010 року та стягнення 2949,52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору оренди № 42 від 26 лютого 2010 року відповідач не вносив орендну плату більш ніж три місяці.
22 червня 2010 року від відповідача надійшла заява щодо перерахування кількості спожитої електроенергії. Позивачем кількість спожитої електроенергії була перерахована в сторону зменшення. 22 червня 2010 року від відповідача також надійшла заява про надання скидки на 2 місяці (липень - серпень) у розмірі 600,00 грн. за кожен місяць. Позивач зменшив орендну плату з 1500,00 грн. на місяць до 900,00 грн. (на 40%). Це рішення до відповідача було доведено, після чого він продовжував здійснювати господарську діяльність до 10 вересня 2010 року, після чого, не підписавши акт повернення приміщення та не повідомивши відповідального представника позивача, зник.
Відповідач у відзиві на позов просив розірвати договір оренди № 42 від 26 лютого 2010 року, у задоволенні позовних вимог про стягнення 2949,52 грн. відмовити, мотивуючи тим, що ТОВ „Аквамарин” не є належним позивачем у справі, оскільки з липня 2010 року позивач відступив свої права за договорам оренди керуючій компанії Приватному підприємству „Комманд”, інші доводи викладені у відзиві та додаткових поясненнях.
В процесі розгляду справи позивач неодноразово збільшував позовні вимоги, остаточно просив стягнути з відповідача суму заборгованості з орендної плати та по комунальним послугам 7441,54 грн.
Рішенням господарського суду АР Крим від 19 січня 2011 року у справі № 5002-24/5385-2010 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості з орендної плати у розмірі 4503,20 грн., суму заборгованості з комунальних послуг –1438,34 грн., в частині стягнення заборгованості з комунальних послуг розмірі 311,76 грн. відмовлено. Розірвано договір оренди №42 від 26 лютого 2010 року, укладений між ТОВ „Аквамарин” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Приймаючи рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем орендна плата вносилась несвоєчасно та не в повному обсязі, дані обставини є достатніми для розірвання спірного договору та стягнення з відповідача наявної заборгованості з орендної плати та комунальних послуг. У зв’язку з тим, що рахунки на суму 311,76 грн. відповідачем не виставлялися, вимоги щодо сплати даної суми не направлялися, то вимоги в частині стягнення заборгованості з комунальних послуг у розмірі 311,76 грн. задоволенню не підлягають.
Не погодившись з постановленим судовим актом, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати в частині задоволення вимог ТОВ „Аквамарин” щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму заборгованості по орендній платі у розмірі 4503,20 грн., заборгованість по комунальним послугам у розмірі 1438,34 грн., державне мито у розмірі 181,91 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 224,23 грн. В частині задоволення позову ТОВ „Аквамарин” про розірвання договору оренди № 42 від 26 лютого 2010 року залишити без змін.
Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з’ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального та процесуального права.
Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач закрив доступ до орендованих приміщень 20 вересня 2010, що фактично позбавило відповідача можливості користуватись наданою в оренду торговою секцією №02/31 площею 13 кв.м., про що був складений акт про від 20 вересня 2010 року та вважає, що позивач навмисно ухилявся від підписання акту прийому – передачі об’єкту оренди, у зв’язку з чим вважає, що зазначений договір припинений достроково через порушення умов договору оренди № 42 від 26 лютого 2010 року. Інші доводи та обґрунтування викладені в апеляційній скарзі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2011 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду у складі колегії: головуючого судді Ткаченка М.І., судді Проценко О.І., Фенько Т.П. та призначена до розгляду на 22 березня 2011 року.
22 березня 2011 року від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, у задоволенні скарги відмовити.
У судовому засіданні 22 березня 2011 року була оголошена перерва до 5 квітня 2011 року.
Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання 5 квітня 2011 року не забезпечив, заяв про відкладення розгляду справи або повідомлень про причини неявки на адресу суду апеляційної інстанції не надходило.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 лютого 2010 року між ТОВ „Аквамарин” (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладений договір оренди № 42 (далі –Договір оренди, т.1 а.с.18-31), відповідно до умов якого орендодавець передає у строкове платне користування (оренду) нерухоме майно, а саме торгову секцію № 02/31 (об’єкт оренди).
Відповідно до пункту 1.2 Договору оренди об’єкт оренди передається орендарю з метою організації продажу непродовольчих товарів.
Згідно пункту 1.3 Договору оренди об’єкт оренди передається орендарю за актом прийому –передачі об’єкту оренди.
Відповідно до пункту 5.2 Договору оренди орендна плата за місяць складає 1500,00 грн. Нарахування орендної плати нараховується з моменту фактичної передачі та підписання акту прийому - передачі об’єкту оренди і закінчується днем закінчення дії договору. Орендна плата сплачується орендарем кожний місяць, не пізніше 25-ого числа місяця, що передує тому, за який сплачується орендна плата. Орендна плата за неповні місяці строку оренди по даному договору розраховується пропорційно кількості календарних днів відповідних неповних місяців.
Згідно пункту 5.3 Договору оренди відшкодування вартості комунальних послуг орендар проводить, починаючи з моменту передачі об’єкту оренди у розмірі, який визначається орендодавцем на підставі показників лічильників і/або по рахунку в строк до 25-ого числа поточного місяця за розрахунковий період.
При збільшенні витрат орендодавця на комунальні і інші послуги в зв’язку зі збільшенням цін і тарифів на них, в тому числі заднім числом, орендар зобов’язується компенсувати такі витрати з дня їх виникнення, у разі прямої вказівки орендодавця, відшкодування комунальних витрат повинно бути проведено орендарем безпосередньо власнику об’єкту оренди.
Розрахунковий період встановлено сторонами з 15–ого числа місяця, що пройшов по 15–те число поточного календарного місяця. Розрахунковий період в перший і останній місяць оренди коригується з врахуванням фактичного часу використання об’єкту оренди.
Строк використання об’єкту оренди визначається сторонами з моменту передачі об’єкту по акту прийому - передачі до 31 грудня 2010 року (пункт 7.1 договору оренди).
Пунктом 6.2 договору оренди встановлено, що орендар зобов’язався самостійно отримувати рахунки для сплати. Зобов’язання по здійсненню платежів, передбачені цим договором, вважаються виконаними належним чином, якщо суми коштів, які відповідають повному розміру платежів, будуть отримані банком, який обслуговує орендодавця.
Пунктом 12.3 договору оренди передбачено, що орендар має право ініціювати дострокове розірвання договору, про що зобов’язаний повідомити орендодавця в письмовому повідомленні не менш, ніж за 3 місяці до дати розірвання договору, включаючи строк звільнення об’єкту оренди и погашення грошових зобов’язань.
23 березня 2010 року відповідачу був переданий позивачем об’єкт оренди у користування, що підтверджується актом прийому-передачі об’єкту оренди, який був підписаний представниками обох сторін та завірений відповідними печатками (т.1 а.с.32-33).
22 червня 2010 року відповідач звернувся до позивача із заявами з проханням перерахувати кількість спожитої енергії, яка була здійснена позивачем в сторону зменшення, про надання знижки на сезон з липня 2010 року по 31 серпня 2010 року у розмірі 600,00 грн. на місяць у зв’язку з відсутністю торгового обороту (т.1 а.с.44).
30 травня 2010 року додатковою угодою №1 до договору оренди сторони дійшли згоди про те, що за умовами своєчасних щомісячних оплат відповідно договору оренди, встановити на період з 1 липня 2010 року по 31 серпня 2010 орендну плату в розмірі 900,00 грн.; якщо в період з 1 липня 2010 року по 31 серпня 2010 року орендар звернеться з ініціативою про дострокове розірвання договору, тоді до нього буде застосована орендна ставка відповідно основного договору (т.1 а.с.34).
За твердженням позивача відповідач продовжував здійснювати господарську діяльність до 10 вересня 2010 року, після чого, не підписавши акт повернення приміщення та не повідомивши відповідального представника позивача, зник.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача із позовом про розірвання договору оренди № 42 від 26 лютого 2010 року та стягнення 2949,52 грн.
З урахуванням останньої заяви про збільшення позовних вимог, позивач остаточно просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати та по комунальним послугам в розмірі 7441,54 грн.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 Цивільного кодексу України).
Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, в разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним.
Матеріалами справи підтверджено, що 1 червня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Южний город” (Засновник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Аквамарин” (Керуючий) укладений договір №67 –РАЛ, відповідно до умов якого засновник передав Керуючому на певний строк майно в довірче управління, а керуючий зобов’язався надавати послуги по ефективному управлінню правом користування майном засновника та здійснювати управління цим майном в інтересах засновника (далі –Договір №67-РАЛ, т.1 а.с.36-41).
Згідно пункту 1.3 договір №67-РАЛ об’єктом договору виступає нерухоме майно засновника, відповідно до додатку №1 до вказаного договору.
Відповідно до додатку №1 до договору №67-РАЛ до переліку об’єктів управління, що були передані позивачу входить, зокрема, домашній універмаг „Палас”, що знаходиться за адресою: місто Сімферополь, проспект Кирова, 78 (т.1 а.с.42).
Для виконання умов договору керуючому було надано згоду укладати договори оренди з третіми особами, самостійно визначати їх умови з врахуванням обов’язкових умов, визначених даним договором (пункт 3.1 Договору № 67-РАЛ).
1 липня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Южний город” (сторона 1), Товариством з обмеженою відповідальністю „Аквамарин” (сторона 2) та Приватним підприємством „Комманд” (сторона 3) був укладений договір №26 про відступлення права вимоги та заміну сторони у зобов’язанні (далі –договір №26, т.2 а.с.70-72), відповідно до умов якого сторона 1 погоджується зі зміною управляючої компанії Товариства з обмеженою відповідальністю „Аквамарин” (сторона 2) на Приватне підприємство „Команд” (сторона 3) за зобов’язанням, що виникло на підставі договору №67 РАЛ від 1 червня 2009 року, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Южний город” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Аквамарин”.
Пунктом 1.2 договору №26 передбачено, що сторона 3 одержує право, як і сторона 2 вимагати від третіх осіб належного виконання всіх зобов’язань за договорами, укладеними на підставі договору № 67 –РАЛ від 1 червня 2009 року. Перелік договорів, укладених Стороною 2 з третіми особами на виконання договору № 67 –РАЛ від 01.06.2009, міститься у додатку № 1 і є невід’ємною частиною цього договору.
З додатку №1 до договору №26 вбачається, що у цей перелік включений договір №42 від 26 лютого 2010 року, який укладений між позивачем та відповідачем.
Згідно пункту 3.2 договору №26 сторона 2 зобов’язана сповістити третіх осіб про відступлення права вимоги в термін до 30 липня 2010 року шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення або нарочно під розпис.
Відповідач отримав повідомлення за вих.№103 від 1 липня 2010 року про відступлення прав, згідно якого він був повідомлений про те, що у зв’язку з укладенням договору про відступлення прав за договорами оренди усі платежі за договорами оренди із Товариством з обмеженою відповідальністю „Аквамарин” з липня 2010 року, в тому числі погашення заборгованості за попередні періоди, необхідно здійснювати за реквізитами Приватного підприємства „Комманд”, які вказані у листі (т.2 а.с.69).
Таким чином, суд першої дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Аквамарин” відступило Приватному підприємству „Комманд” права за договорами оренди не в повному обсязі, залишивши за собою право вимагання від орендарів належного виконання зобов’язань за договорами оренди, у тому числі і у судовому порядку. Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю „Аквамарин” є належним позивачем у даній справі.
Дані висновки суду першої інстанції судова колегія перевірила та визнала обґрунтованими.
Спірні правовідносини виникли з приводу виконання договору оренди майна, у зв’язку з чим підлягають регулюванню положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Аналогічні положення містяться у частині першій статті 283 Господарського кодексу України.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 5.2 Договору оренди орендна плата за місяць складає 1500,00 грн. Нарахування орендної плати нараховується з моменту фактичної передачі та підписання акту прийому - передачі об’єкту оренди і закінчується днем закінчення дії договору. Орендна плата сплачується орендарем кожний місяць, не пізніше 25-ого числа місяця, що передує тому, за який сплачується орендна плата. Орендна плата за неповні місяці строку оренди по даному договору розраховується пропорційно кількості календарних днів відповідних неповних місяців.
Позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 13 січня 2011 року, просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати 4503,20 грн., та зазначив, що відповідач повинен був сплатити орендну плату в період з квітня 2010 року по грудень 2010 року у розмірі 12075,00 грн., тоді як сплачено відповідачем 7571,80 грн.
Так, позивачем було виписано на користь відповідача рахунки:
- №Б –00000414 від 26 лютого 2010 року на суму 1500,00 грн. (орендна плата за квітень 2010 року);
- №Б –00000833 від 13 квітня 2010 року на суму 1500,00 грн. (орендна плата за травень 2010 року);
- №Б –00001070 від 17 травня 2010 року на загальну суму 1275,00 грн. (орендна плата за червень 2010 року);
- №Б –00001177 від 14 червня 2010 року на суму 900,00 грн. (орендна плата за липень 2010 року);
- №Б –00001457 від 13 липня 2010 року на суму 900,00 грн. (орендна плата за серпень 2010 року);
- №Б –00001610 від 31 серпня 2010 року на суму 1500,00 грн. (орендна плата за вересень 2010 року);
- №Б –00001746 від 18 вересня 2010 року на суму 1500,00 грн. (орендна плата за жовтень 2010 року);
- №Б –00002061 від 15 жовтня 2010 року на суму 1500,00 грн. (орендна плата за листопад 2010 року) ;
- №Б –00002677 від 15 листопада 2010 року на суму 1500,00 грн. (орендна плата з грудень 2010 року)
на загальну суму 12075,00 грн. (т.1 а.с.97-104).
Згідно наявних в матеріалах справи квитанцій відповідач сплатив на користь позивача орендну плату у розмірі 7571,80 грн. (т.1 а.с.66-68).
Відповідачем був сплачений гарантійний внесок у розмірі 1500,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією №33 від 24 лютого 2010 року, на підставі рахунку №Б - 00000368 від 19 лютого 2010 року (т.1 а.с.69). Проте, судом першої інстанції замість „відповідачем” помилково зазначено „позивачем”. Зі змісту рішення вбачається, що це є опискою, яка не призвела до прийняття помилкового рішення.
В пункті 6.3 Договору оренди зазначено, що орендодавець зараховує грошові суми, що надійшли від орендаря, незалежно від призначення платежу, вказаного орендарем в платіжному документі, в наступному порядку: в першу чергу зараховуються суми на погашення штрафів і пені, в подальшому - у виконання авансового гарантійного платежу, комунальних ї експлуатацій них витрат, орендної плати.
Суд першої інстанції з пояснень позивача встановив, що сума заборгованості розрахована ним з врахуванням умов пункту 24.2 Договору оренди, оскільки з допущеними відповідачем порушеннями умов договору сума авансового гарантійного внеску була зарахована позивачем в рахунок штрафу.
Відповідач в апеляційній скарзі вважає, що сума авансового гарантійного внеску повинна бути зарахована як оплата заборгованості, чи застосований штраф на підставі пункту 24.1 договору, а ні в рахунок штрафу.
Судова колегія даний довід вважає необґрунтованим з наступних підстав.
Пунктом 24.1 договору оренди передбачено, що орендодавець сплачує штраф у розмірі 10% від суми авансовому гарантійного платежу за такі порушення:
· внесення змін до планування і оформлення об'єкту оренди, які не узгоджені сторонами, у разі не усунення орендарем порушень, пов'язаних з внутрішнім та зовнішнім видом торгового центру, об'єкту оренди та території;
· недотримання положень пункту 2.3 статті 2 договору, положень статті 22 договору;
· неотримання рахунків на оплату, відмову у підписанні актів звірок, інших актів, передбачених договором;
· несвоєчасне і/або не в повному обсязі перерахування платежів;
· систематичне (більш двох разів) порушення зобов'язань орендаря по дотриманню Правил роботи Торгового центру.
Відповідно до пункту 24.2 договору оренди штраф у розмірі місячної орендної плати застосовується за відмову від виконання і/або затримки виконання будь-яких зобов'язань за даним договором після його підписання, якщо такі порушення були допущені не менш двох разів.
Таким чином, за однократне порушення відповідача, яке передбачено пунктом 24.1 договору оренди, може бути застосований штраф у розмірі 10% від суми авансового гарантійного платежу.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було допущено порушення пунктів 5.2, 5.3 договору оренди, а саме: несплата сум орендних платежів та комунальних витрат.
На підставі вищевикладеного судова колегія дійшла висновку, що сума авансового гарантійного внеску була зарахована позивачем в рахунок штрафу правомірно.
З урахуванням викладеного вище судова колегія визнає правомірним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 4503,20 грн.
Додатково позивач просив стягнути з відповідача 1750,10 грн. заборгованості з оплати комунальних послуг.
Згідно пункту 5.3 договору оренди відшкодування вартості комунальних послуг орендар проводить, починаючи з моменту передачі об’єкту оренди у розмірі, який визначається орендодавцем на підставі показників лічильників і/або по рахунку в строк до 25-ого числа поточного місяця за розрахунковий період. При збільшенні витрат орендодавця на комунальні і інші послуги в зв’язку зі збільшенням цін і тарифів на них, в тому числі заднім числом, орендар зобов’язується компенсувати такі витрати з дня їх виникнення, у разі прямої вказівки орендодавця, відшкодування комунальних витрат повинно бути проведено орендарем безпосередньо власнику об’єкту оренди.
Розрахунковий період встановлено сторонами з 15–ого числа місяця, що пройшов по 15–те число поточного календарного місяця. Розрахунковий період в перший і останній місяць оренди коригується з врахуванням фактичного часу використання об’єкту оренди.
На виконання умов пункту 5.3 договору оренди позивачем було направлено відповідачу рахунки на оплату комунальних послуг, а саме:
· №Б –00002671 від 13 квітня 2010 року на суму 75,55 грн. (комунальні послуги);
· №Б –00001072 від 14 травня 2010 року на суму 249,04 грн. (за комунальні послуги);
· №Б –00001173 від 14 червня 2010 року на суму 265,60 грн. (комунальні послуги);
· №Б –00001474 від 13 липня 2010 року на суму 256,40 грн. (комунальні послуги);
· № Б –00001675 від 12 серпня 2010 року на суму 259,07 грн. (комунальні послуги);
· №Б –00001776 від 18 вересня 2010 року на суму 255,91 грн. (комунальні послуги);
· №Б –00001746 від 20 вересня 2010 року на суму 76,77 грн. (комунальні послуги) (т.1 а.с.98-103).
Доказів сплати компенсації комунальних послуг відповідачем на день прийняття рішення суду першої інстанції не надано.
Суд встановивши, що рахунки на суму 311,76 грн. відповідачем не виставлялись, вимоги щодо сплати даної суми не направлялись, тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комунальним послугам у розмірі 311,76 грн. відмовив.
Таким чином, встановивши факт невиконання відповідачем зобов’язання, суд першої інстанції виклав в оскаржуваному рішенні правильні висновки щодо виникнення у відповідача обов'язку погасити суму боргу з орендної плати та комунальних послуг.
Судова колегія не приймає довід відповідача стосовно того, що розрахунки комунальних витрат містили, зокрема, вартість технічного обслуговування ліфту, ескалаторів, і технічне обслуговування АСКУЕ, є неспроможнім у зв’язку із наступним.
Дослідивши відповідні рахунки судовою колегією встановлено, що вони містять в собі кондиціювання, активну електричну енергію, реактивну електричну енергію. Іншими матеріалами справи доводи скаржника не підтверджені.
Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів, які б підтвердили вищевказані факти в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, предметом спору у справі є вимога позивача про розірвання договору оренди №42 від 26 лютого 2010 року.
Згідно статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму.
Відповідно до статті 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:
1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;
2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;
3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;
4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (стаття 651 Цивільного кодексу України).
Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору, вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення договору в межах питання визначення його істотності та відповідно розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.
Пунктом 7.1 договору оренди передбачено, що строк використання об’єкту оренди визначається сторонами з моменту передачі об’єкту за актом прийому-передачі до 31 грудня 2010 року.
Відповідно до пункту 8.1 договору оренди договір діє з моменту підписання обома сторонами, скріплення печатками та внесення авансового гарантійного платежу до моменту повного виконання сторонами грошових зобов’язань за договором.
Згідно пункту 12.4 договору оренди договір вважається з моменту передачі об’єкту оренди за актом повернення орендодавцю і виконання грошових зобов’язань орендарем.
Оскільки акт повернення орендованого майна складений не був, грошові зобов’язання за договором відповідач у повному обсязі не виконав, відповідач не заперечував проти розірвання даного договору оренди, вимоги позивача про розірвання договору оренди майна №42 від 26 лютого 2010 року судом першої інстанції визнані такими, що підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом правильно встановлені та досліджені обставини справи, права та обов’язки сторін, рішення винесено з дотриманням норм процесуального та матеріального права України.
Враховуючи викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовою колегією не вбачається.
Таким чином, судова колегія вважає оскаржуване рішення господарського Автономної Республіки Крим від 19 січня 2011 року законним та обґрунтованим, визнає, що підстави для його скасування відсутні, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 січня 2011 року у справі №5002-24/5385-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя М.І. Ткаченко
Судді О.І. Проценко
Т.П. Фенько