АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого судді Бабія А. П.
суддів Станкевича В. А., Ступакова О. А.
при секретарі Тухтарян О. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського відкритого акціонерного товариства по експорту та імпорту нафтопродуктів «Ексімнафтопродукт» про стягнення надбавки, зобов’язання встановити тарифну форму оплати праці та доплату, визнання наказу недійсним та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12. 01. 2011 р.,
в с т а н о в и л а:
29. 09. 2008 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеського відкритого акціонерного товариства по експорту та імпорту нафтопродуктів «Ексімнафтопродукт» (далі – ВАТ «Ексімнафтопродукт») про стягнення недоплаченої заробітної плати в розмірі 13300 грн., моральної шкоди в розмірі 20000 грн. і зобов’язання встановити йому, як водію автобуса 1 класу, доплату за класність в розмірі 25 % встановленої тарифної ставки за відпрацьований час. Посилається на те, що з 1997 р. працює водієм на підприємстві і працюючи водієм автобуса 1 класу одержував доплату за класність в розмірі 25 % встановленої тарифної ставки за відпрацьований час. З 01. 01. 2006 р. керівництво підприємства анулювало доплату за класність, не повідомляючи його за 2 місяці про нові або зміну діючих умов праці в бік погіршення на порушення вимог ст. 103 КЗпП України, ст. 22 Закону України «Про оплату праці». Від адміністрації йому відомо, що з 01. 01. 2006 р. доплата за класність входить до його посадового окладу. Посилається на Додаток № 3 до Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України і всеукраїнськими об’єднаннями роботодавців і підприємств та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями на 2008-2009 роки від 15. 04. 2008 р.
В уточненій і доповненій позовній заяві від 22. 04. 2010 р. просить стягнути з ВАТ «Ексімнафтопродукт» за період з 01. 03. 2006 р. по 01. 05. 2010 р. не донараховану йому вказану 25 % надбавку в сумі 21044, 28 грн., зобов’язати відповідача встановити йому тарифну форму оплати праці згідно діючого законодавства 12,64 грн. за годину робочого часу, встановити позивачу доплату як водію 1 класу в розмірі 25 % згідно діючого законодавства і стягнути з ВАТ «Ексімнафтопродукт» на користь позивача моральну шкоду в сумі 50000 грн.
Крім того, просив визнати наказ № 497-К від 22. 12. 2009 р. відносно нього недійсним та скасувати його, оскільки на нього накладено догану за систематичне порушення ведення документації сурової звітності (шляхові листи) та за фальсифікацію даних у шляхових листах про залишок у паливному баці автомобіля, оскільки шляхові листи не відносяться до документації сурової звітності і він не займався фальсифікацією даних в шляхових листах щодо залишку у паливному баці.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12. 01. 2011 р. відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить частково скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким стягнути з ВАТ «Ексімнафтопродукт» за період з 01. 03. 2006 р. по 01. 05. 2010 р. не донараховану йому вказану 25 % надбавку в сумі 21044,28 грн., зобов’язати відповідача встановити йому тарифну форму оплати праці згідно діючого законодавства 12,64 грн. за годину робочого часу, встановити позивачу доплату як водію 1 класу в розмірі 25 % згідно діючого законодавства і стягнути з ВАТ «Ексімнафтопродукт» на користь позивача моральну шкоду в сумі 50000 грн. у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.
В судовому засіданні ОСОБА_1 надав заяву про залишення без розгляду його позовних вимог в частині встановлення йому доплати як водію 1 класу в розмірі 25 % згідно діючого законодавства, а в іншій частині він і його представник ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги, а Гладченко Н. Г., представник ВАТ «Ексімнафтопродукт» вважала рішення суду правильним.
Розглянувши доводи скарги і перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо встановлення позивачу тарифної оплати праці та доплати як водію 1 класу в розмірі 25 % тарифної ставки і стягнення моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що на підприємстві з урахуванням вимог законодавства змінено оплату праці, у зв’язку з чим позивачу замість тарифної ставки з доплатою як водію 1 класу в розмірі 25 % тарифної ставки встановлено посадовий оклад, при якому не передбачено виплата вказаної надбавки, але цим не погіршено умови його оплати праці.
Вказаний висновок суду є обґрунтованим і відповідає вимогам закону з таких підстав.
Відповідно до ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вищевказаних вимог. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Судом встановлено, що в колективному договорі, який діяв на ВАТ «Ексімнафтопродукт» до 01. 03. 2006 р., передбачена оплата праці водію 1 класу з урахуванням встановленої тарифної ставки з надбавкою у розмірі 25 % до встановленої тарифної ставки.
Встановлено, що ОСОБА_1 працював водієм 1 класу у ВАТ «Ексімнафтопродукт» з 03. 02. 1997 р. і отримував надбавку за класність у розмірі 25 % встановленої йому тарифної ставки за відпрацьований ним час до 01. 03. 2006 р.
З 01. 03. 2006 р. на підприємстві у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці, змінами в структурі підприємства затверджені новий штатний розклад, запроваджено нові умови праці і переведено ряд працівників з тарифної ставки на оклад на підставі наказу ВАТ «Ексімнафтопродукт» № 64 від 27. 02. 2006 р.
На підставі проведених змін протоколом № 10/23 від 24. 03. 2006 р. спільного засідання правління та профкому ВАТ «Ексімнафтопродукт» були внесені зміни в колективний договір, за якими переведено окремих працівників з тарифної ставки на оклад з 01. 03. 2006 р.
Згідно проведених змін та штатного розкладу водію ОСОБА_1 з 01. 03. 2006 р. замість тарифної ставки було встановлено оклад без додаткової виплати надбавки за класність у розмірі 25 % встановленого окладу, зокрема, наказом № 91-К від 01. 03. 2006 р. в розмірі 1300 грн., наказом № 26-К від 01. 02. 2007 р. в розмірі 1550 грн., наказом № 98-К від 29. 02. 2008 р. в розмірі 2150 грн. з 01. 03. 2008 р.
ОСОБА_1 провадилась оплата праці на підставі встановленого розміру окладу без додаткової виплати надбавки за класність у розмірі 25 % встановленого окладу до 23. 03. 2011 р., коли він був звільнений з роботи за угодою сторін відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
Вказані фактичні обставини підтверджені матеріалами справи і не оспорюються сторонами.
Посилання в апеляційній скарзі на Галузеву угоду між Міністерством палива та енергетики України і профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості України на 2005-2006 р. р., від 28. 04. 2005 р., Галузеву угоду між Міністерством палива та енергетики України та Центральною радою профспілки працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості України на 2007-2008 р. р. від 30. 01. 2007 р., Генеральну угоду між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями на 2008-2009 р. р. від 15. 04. 2008 р. апеляційним судом не приймаються до уваги, оскільки у вказаних документах чітко вказано, що водіям 1 класу передбачено надбавку за класність у розмірі 25 % лише від встановленої йому тарифної ставки, а не від встановленого окладу. Наведеними документами передбачено виплату надбавок водіям від встановленого окладу не за класність, а в інших випадках.
З цих же підстав не приймаються до уваги і посилання у скарзі на акт перевірки Держнаглядпраці від 18. 05. 2009 р. і висновок судово-економічної експертизи від 26. 02. 2010 р. (без урахування умов колективного договору), за якими позивачу належить виплачувати надбавку за класність з 01. 03. 2006 р.
При цьому, апеляційний суд враховує, що на час судового розгляду ніким, в тому числі позивачем ОСОБА_1, у встановленому законом порядку не оспорені і не скасовані колективний договір та накази ВАТ «Ексімнафтопродукт» щодо зміни штатного розкладу і оплати праці на підприємстві, а також щодо встановлення ОСОБА_1 окладу та його конкретного розміру замість тарифної ставки з 01. 03. 2006 р.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що з аудиторського висновку від 25. 05. 2010 р. щодо не нарахування ОСОБА_1 спірної надбавки видно, що оплата праці нарахована ОСОБА_1 з 01. 03. 2006 р. на підставі встановленого окладу більше ніж оплата, яка була б йому нарахована по тарифній ставці з урахуванням 25 % надбавки за класність.
Тому з урахуванням вищевказаних правових положень суд першої інстанції правильно і обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення надбавки за класність у розмірі 25 %, зобов’язання встановити тарифну форму оплати праці та доплату, та стягнення моральної шкоди.
Разом з тим, апеляційний суд враховує те, що в судовому засіданні в апеляційному суді позивач надав заяву про залишення без розгляду його позовних вимог в частині встановлення йому доплати як водію 1 класу в розмірі 25 % згідно діючого законодавства, яке підлягає задоволенню, оскільки надано в межах прав позивача.
Відповідно до вимог ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 310 ЦПК України р ішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку з залишенням заяви без розгляду, зокрема, коли позивач подав заяву про залишення позову без розгляду, що передбачено ст. 207 ч. 1 п. 5 цього Кодексу.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду не спростовують, у зв’язку з чим з урахуванням заяви позивача підлягає скасуванню рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов’язання ВАТ «Ексімнафтопродукт» встановити доплату як водію 1 класу у розмірі 25 % згідно діючого законодавства з залишенням його позовних вимог в цій частині без розгляду, а в іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 81 ч. 1-3 ЦПК України, Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21. 12. 2005 р. № 1258 (з подальшими змінами) підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п. 1, 308, 310, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Заяву ОСОБА_1 задовольнити, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12. 01. 2011 р. скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов’язання ВАТ «Ексімнафтопродукт» встановити доплату як водію 1 класу у розмірі 25 % згідно діючого законодавства і залишити позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині без розгляду.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12. 01. 2011 р. в іншій частині залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою суду законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області А. П. Бабій
В. А. Станкевич
О. А. Ступаков