Справа № 2-a-154/2009 p.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2009 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Завізіон Т.В. при секретарі Ніколенко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості з виплат по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
ВСТАНОВИВ:
13.04.2009 року до Жовтоводського міського суду звернулася із адміністративним позовом ОСОБА_1 та просила постановити судове рішення, яким визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради по нарахуванню та виплаті їй сум щомісячної допомоги по догляду за дитиною, до досягнення нею трирічного віку, зобов’язати відповідача донарахувати їй згадані виплати та стягнути з відповідача на свою користь в рахунок недоплачених сум 3641 грн. 32 коп. (а.с. 2-4).
В письмовому клопотанні позивачка заявила клопотання про припинення провадження по справі в частині зобов’язання відповідача донарахувати допомогу по догляду за дитиною за період 2007 року в сумі 3641 грн. 32 коп. і ця відмова була прийнята ухвалою суду від 03.06.2009 року.
В письмовому клопотанні позивачка уточнила свої позовні вимоги та просила стягнути з відповідача на свою користь 3641 грн. 32 коп. недоплаченої допомоги по догляду за дитиною, до досягнення нею трирічного віку за період часу з 29.01.2007 року по 31.12.2007 року.
В обгрунтування своїх вимог позивачка у позові посилалася на те, що вона є матір’ю малолітньої ОСОБА_2, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).
Відповідно до ст. 15 та Прикінцевих положень Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та ч.2 ст. 56 і п.14 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради призначило та виплачувало їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 23 відсотка прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Тобто відповідач проводив виплати у розмірі, які встановлені не ст. 15 Закону України «Про держану допомогу сім’ям з дітьми» і яка мала б складати один прожитковий мінімум для дитини відповідного віку до 6 років, а які були встановлені абзацом з ч.2 ст. 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Рішення Конституційного Суду України по справі № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року абзац з частини 2 ст. 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 piк" був визнаний неконституційним, а тому відповідач, на думку позивачки, мав здійснити їй виплати виходячи із вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» тобто у більшому розмірі, але не зробив цього.
Вважаючи, що дії відповідача по нарахуванню їй щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не відповідають вимогам Закону, позивачка просила визнати їх неправомірними та стягнути з
відповідача на свою користь заборгованість що утворилася за період часу з 29.01.2007 року по 31-12.2007 року у загальному розмірі 3641 грн. 32 коп.
У судове засідання позивачка не з’явилася, у своїй письмовій заяві позов підтримала у повному обсязі та просить розглянути справу у її відсутність (а.с. 31).
Управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради, належним чином повідомлене про день та час розгляду справи у судове засідання свого представника не направило. У письмовій заяві, яка надійшла на адресу суду, представник управління зазначив, що позов не визнається у повному обсязі та що вони просять розглянути справу у відсутність свого представника (а.с. 15)
У своєму письмовому запереченні на адміністративний позов представник відповідача посилалася на те, що управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради дійсно призначило та виплачувало, у тому числі і в 2007 році, позивачці допомогу по догляду за дитиною - донькою ОСОБА_2 - до досягнення нею трирічного віку у розмірах, який був встановлений на час виплат Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», вважає що у задоволені позову необхідно відмовити оскільки наявність рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року само по собі не надає їм законодавчого права для застосування показника прожиткового мінімуму що встановлений для дітей віком до 6 років при виплаті такої допомоги, оскільки це питання повинно бути врегульовано шляхом внесенням відповідних змін до Закону України «Про державний бюджет» на відповідний фінансовий рік. Окрім того, що представник відповідача просив застосувати строк позовної давності, що передбачений ст. 99 КАС України, вважаючи, що він повинен відліковуватися з дня прийняття рішення № 6-рп/2007 Конституційним Судом України, тобто з 09.07.2007 року.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.
В судовому засіданні із дослідженої копії свідоцтва про народження (а.с. 8) та довідки про нарахування та виплати (а.с. 7), судом безспірно встановлено, що позивачка є матір’ю малолітньої ОСОБА_2, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і їй, як особі, що підпадає під дію ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (далі Закон № 2811-Х11), управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради у тому числі і в 2007 році проводило щомісячні нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Наявні у справі довідки підтверджують, що виплати позивачці проводилися з урахуванням вимог Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» і ніяких доплат та перерахунків відповідачем не здійснювалося.
На думку суду, дії відповідача в частині нарахування позивачці допомоги за період часу з 29.01.2007 року по 31.12.2007 року є неправомірними виходячи із наступних міркувань.
Згідно із частиною 1 ст. 15 Закону України № 2811-Х11 допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
У відповідності до Прикінцевих положень вище згаданого Закону розмір державної допомоги сім’ям з дітьми, передбаченої ст. 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, аз 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.
Дію частини 1 ст. 15 та п. 3 розділу УПІ «прикінцеві положення» Закону України № 2811-ХП зупинено пунктом 14 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-У (далі Закон № 489-У)-
Статтею 56 Закону № 489-У встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2811-ХИ здійснюється у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну ocо6y за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано не конституційним положення пункту 14 ст. 71 в частині зупинення на 2007 рік дії частини 1 ст. 15 та пункту з розділу УПІ «Прикінцеві положення» Закону України № 2811-ХИ щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони України, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Зважаючи на те, що зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії у часі та/або за колом осіб, то втрачання чинності нормативно-правовим актом, яким відбулося зупинення дії певного закону, за правовими наслідками є поновленням дії цього закону, а відповідно і поновленням прав та обов’язків осіб, які є учасниками правовідносин, що є предметом регулювання такого закону.
При цьому ст. 74 Закону України «Про Конституційний суд України» визначила, що Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку із правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.
Пункт 5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року має вказівку на преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними спорів у зв’язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, а тому згадане рішення має зворотну дію у часі.
Саме тому, нарахування та виплати, які повинен був здійснити відповідач позивачці за 2007 рік мали становити один прожитковий мінімум встановлений для дітей віком до 6 років і саме тому на користь позивачки з відповідача необхідно стягнути суму у загальному розмірі 3641 грн. 32 коп., виходячи з наступних розрахунків.
Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років встановлений з 01.01.2007 року -434 грн. 00 коп., з 01.04.2007 року - 463 грн. оо коп., з 01.10.2007 року - 470 грн. оо коп.
Як вбачається із довідки відповідач в січні 2007 року здійснив виплату позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі її грн. 69 коп., у лютому, березні, квітні, травні, червні, липні 2007 року -129 грн. 03 коп., у серпні 2007 року - 132 грн. 64 коп., вересень 2007 року - 134 грн. 45 коп., жовтень 2007 року - 136 грн. 13 коп., листопад 2007 року - 140 грн. 05 коп., грудень 2007 року - 144 грн. ю коп.
Таким чином недоплачена сума допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік складає: за січень з 29.01.2007 року 42, 00 - 11, 69 = 30, 31; за лютий 434, 00 - 120, 75 = 313, 25; за березень 434, 00-120, 75=313, 25; за квітень 463, 00 - 129, 03 = 333, 97; за травень 463, 00 - 129, 03, = 333, 97; за червень
4б35оо - 129, 03 = 333, 975 за липень 463, 00 - 129, 03 = 333, 97 ; за серпень 463, 00 -132, 64 = 330, 36; за вересень 463, 00 - 134, 45 = 328, 555 за жовтень 470, 00 - 136, 13 = 333, 87; за листопад 470, сю - 140, 05 = 329, 95; за грудень 470, 00 - 144ДО = 325, 90.
Вирішуючи питання про застосування строку позовної давності при вирішенні спору, що виник між сторонами, на чому наполягав в запереченні представник відповідача, суд вважає за необхідне зазначити в рішенні наступне.
Дійсно, ч. ч. 1, 2 ст. 99 КАС України встановили, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Окрім того, ч. 1 ст. 100 цього ж кодексу передбачила, що пропущення звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
У той же самий час, ч.2 ст. 100 КАС України визначила, що у разі, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається та вирішується в порядку, встановлено цим кодексом.
Представник відповідача у своєму письмовому запереченні вважав, що строк позовної давності по вимогах за період часу з 29.01.2007 року по 31.12.2007 року для позивачки сплив, а тому, з огляду на те що ОСОБА_1 звернулася до суду лише 13.04.2009 року у задоволенні її позову необхідно відмовити із підстав передбачених ч. 1 ст. іоо КАС України.
Позивачка, у свою чергу, у письмовій заяві наполягала на тому, що цей строк пропущений нею з поважних причин, бо вона дізналася про те, що управління праці та соціального захисту населення не вірно нараховує їй щомісячну допомогу із засобів масової інформації тільки у січні 2009 року. Окрім того, позивачка наполягала на тому, що саме на відповідача, як орган, що відповідає за вірність нарахувань сум соціальної допомоги, покладено обов’язок проводити ці нарахування у відповідності до діючого законодавства, але останній, достовірно знаючи про наявність рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, про яке їй, як пересічному громадянину не було нічого відомо, навмисно його не виконував, порушуючи її права на соціальний захи ст.
За таких встановлених в судовому засіданні обставин, суд доходить висновку, що позивачка пропустила строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права з поважних причин та вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 102 КАС України поновити їй цей строк.
Не можуть бути прийняті судом до уваги і заперечення представника проти позову в частині того, що позов не може бути задоволено з огляду на відсутність відповідних змін до Закону України «Про державний бюджет України» і в цілому у зв’язку із відсутністю відповідних бюджетних асигнувань.
У зв’язку із зазначеним суд вважає за необхідне вказати, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Таким чином, невиконання або не належне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є
підставою для виправдання дискримінуючої недоплати по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, які позивачка понесла у зв’язку із зверненням до суду, суд з огляду на те, що позов ОСОБА_1 судом задовольняється та з урахуванням вимог ст. 94 КАС України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки 39 грн. 81 коп. - на відшкодування сплаченого судового збору.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. 152 Конституції України, ст. 1ДЗ, 74 Закону України «Про Конституційний Суд України», ч. 1 ст. 15 та п. 3 розділу УПІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 року та у відповідності із ст. ст. 8-12, 94, 102, 160-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості з виплат по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 сум щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік неправомірними.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради на користь ОСОБА_1 3641 грн. 32 коп. в рахунок недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період часу з 29.01.2007 року по 31.12.2007 року.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради на користь ОСОБА_1 39 грн. 81 коп. - на відшкодування судових витрат.
Рішення може бути оскаржене Дніпропетровському апеляційному адміністративному суду шляхом подачі через Жовтоводський міський суд на протязі десяти днів - заяви про намір оскаржити судове рішення та наступних двадцяти днів з дня подачі заяви - апеляційної скарги.