ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                     У Х В А Л А

          "30" жовтня 2007 р.                                                            Справа № 6/195

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Чернівціобленерго”

до Приватного підприємця ОСОБА_1

про тлумачення правочину

Суддя  Паскарь А. Д.

Представники:

від позивача: Шиба О.М. - начальник юридичного відділу

від відповідача: ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Чернівціобленерго” звернулось в господарський суд Чернівецької області з позовною заявою до Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, про  тлумачення змісту пунктів 5, 5.5.1. Додаткової угоди від 15.09.2003 року до укладеного сторонами договору про надання консультаційних послуг від 01.10.2001 року.

          Позов мотивується тим, що між сторонами виникли розбіжності в розумінні та тлумаченні положень договору, які стосуються виконання відповідачем та оплати позивачем консультаційних послуг в ході вирішення  господарським судом Чернівецької області справи № 2/153 за 2003 рік за позовом ДП “Енергоринок” до ВАТ “ЕК “Чернівціобленерго” про стягнення 244 821 434,45 грн.

          Відповідач позов не визнає з підстав, викладених у відзиві, та просить провадження у справі припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору або відмовити у позові за безпідставністю.

          Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без розгляду.

          Відповідно до частин 1,2 статті 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

          Текстуальний аналіз зазначеної норми свідчить про те, ще правочин може бути витлумачений як  стороною (сторонами), так і судом на вимогу сторони (сторін).

          Право на звернення до господарського суду передбачено статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

З цієї правової норми випливає право суб'єктів господарювання, а в окремих випадках і громадян на звернення  до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Проте, укладаючи зазначені договір та додаткову угоду до нього, сторони, у тому числі і позивач, визначили своє волевиявлення. Тобто, при укладенні правочину, окремі пункти якого вимагається тлумачити, ані права відповідача, ані права позивача жодним чином порушені не були. Не порушено під час заключення цих угод також й охоронювані законом інтереси сторін.

Відповідно до статті 4¹ ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Поняття сторін (позивачів та відповідачів) в судовому процесі при розгляді справ, підвідомчих господарським судам, викладено в статті 21 ГПК України, частинами 2 та 3 якою визначено, що позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, а відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Однак, як вже було зазначено вище, порушення прав та інтересів сторін укладеними угодами відсутні, а будь-яких вимог до відповідача позовна заява не містить.

Як вбачається з частини 2 статті 213 ЦК України, суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину також на вимогу обох сторін правочину, тобто не в порядку позовного провадження.

Господарським процесуальним кодексом України вирішення спорів в іншому, ніж позовному порядку не передбачено. Разом з тим, враховуючи, що  правочин, зміст якого вимагається тлумачити, укладений двома суб'єктами підприємницької діяльності, а частиною 7 статті 4 згаданого Кодексу приписано, що забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, господарський суд і порушив провадження у даній справі.

Судом встановлено, що з  даним позовом позивач звернувся лише після порушення  03.09.2007 року   господарським   судом   Чернівецької        області

провадження у справі № 9/167 за позовною заявою Приватного підприємця ОСОБА_1 до ВАТ “ЕК “Чернівціобленерго” про стягнення на підставі вказаних договорів 208703 грн.

У відповідності до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Викладене свідчить про те, що Додаткова угода від 15.09.2003 року до укладеного сторонами договору про надання консультаційних послуг від 01.10.2001 року, як і всі інші докази у зазначеної справі, господарським судом при вирішення справи № 9/167 підлягають оцінці в їх сукупності.

Звернення  ВАТ “ЕК „Чернівціобленерго” з даним позовом є його прагнення щодо встановлення факту, що має юридичне значення для вирішення питання про обґрунтованість позовних вимог у справі господарського суду № 9/167.

За таких обставин суд дійшов висновку, що пред'явлення даного позову є скритою та завуальованою спробою вирішення існуючого між сторонами майнового спору, який ґрунтується на правочині, що є предметом розгляду у вищезгаданій справі.        

На підставі викладеного, керуючись  пунктом 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов залишити без розгляду.

Суддя                                                                       А. Паскарь